Справа № 2-2207/2012р.
30 березня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва у складі :
головуючого судді Белоконної І.В.
при секретарі Давиденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Головного управління МВС України в місті Києві до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди та просив стягнути з відповідача матеріальні збитки в розмірі 20341,42 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22.01.2010 року о 07 годин 20 хвилин в м. Києві по вул. Ніколаєва, 3 відбулась дорожньо-транспортна пригода з вини відповідача ОСОБА_1, який керував автомобілем «Шевроле Авео»д.н.з. НОМЕР_2 (на синьому фоні), що є власністю ГУ МВС України в м. Києві.
В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_2 та який є власністю ТОВ «Святоград».
Згідно Постанови Деснянського районного суду м. Києва № 3-1233/2010 від 17 лютого 2010 року, винним у скоєнні зазначеної вище ДТП було визнано ОСОБА_1, який порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 13.3 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 склала 45490,42 грн. Моторним (транспортним) страховим бюро України частково було відшкодовано ТОВ «Святоград»матеріальні збитки у розмірі 25000,00 грн.
30.06.2010 року ТОВ «Святоград»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Головного управління МВС України в м. Києві про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП в сумі 20341, 42 грн. Даний позов було задоволено та рішення суду виконано у повному обсязі.
Таким чином, позивач виконавши покладений на нього обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини відповідача, просив стягнути понесені витрати з відповідача в порядку зворотної вимоги (регресу) .
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та не заперечував проти їх задоволення лише в частині стягнення з нього шкоди в розмірі не більше свого середнього місячного заробітку.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22 січня 2010 року о 07 годні 20 хвилин в м. Києві на вул. Ніколаєва, 3, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, що зареєстрований за Автогосподарством ГУ МВС України в м. Києві «Шевроле Авео»д.н.з. НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1, що є власністю ТОВ «Святоград», під керуванням водія ОСОБА_2
В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень. Згідно звіту автотоварознавчого дослідження вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1, склала 45490,42 грн.
Згідно Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2010 року № 3-1233/2010, винним у скоєнні ДТП було визнано ОСОБА_1. Згідно вказаної постанови 22.01.2010 р. о 07 год. 20 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Шевроле Авео»д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Ніколаєва, 3 в м. Києві, при зустрічному роз'їзді не врахував дорожню обстановку, дорожніх умов, не дотримався безпечного бокового інтервалу до автомобіля «Шевроле»д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, в результаті чого здійснив зіткнення із вказаним автомобілем, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 13.3 Правил дорожнього руху України (а.с. 6).
Встановлено, що на дату скоєння ДТП відповідач не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому Моторне (транспортне) страхове бюро України виплатило ТОВ «Святоград»25500,00 грн. відшкодування в розмірі ліміту страхової відповідальності.
Доказів того, що відповідачем на користь потерпілого були відшкодовані збитки, завдані внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди, відповідачем не надано.
Крім того, в судовому засіданні не встановлено будь-яких фактичних даних, які б свідчили про те, що відповідач по справі ОСОБА_1 під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився при виконанні службових обов'язків. За таких обставин до спірної ситуації підлягає до застосування п. 13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 р.
Стаття 1166 ЦК України передбачає обов'язок особи, винної у заподіянні шкоди, відшкодувати її в повному обсязі.
Статтею 1191 ЦК України та п. п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 257, 261, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Головного управління МВС України в місті Києві 20341 (двадцять тисяч триста сорок одну) грн.57 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: І.В. Белоконна
10.04.2012 Справа № 2-2207/12