Справа № 2-1189\2012р.
«27»березня 2012 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого -судді - Жежери О.В.,
при секретарі -Снісар Т.В.,
за участю представника позивача - Кудаліної І.М.;
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ”Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за спожиту електричну енергію, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, посилаючись на те, що відповідачі проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами електричної енергії, яку постачає позивач на відплатній основі. Згідно даних за адресою де проживають відповідачі відкрито особовий рахунок одержувача електроенергії № НОМЕР_1. Проте, відповідачі не регулярно та не в повному обсязі сплачують вартість спожитої електричної енергії, внаслідок чого станом на листопад 2011 року утворилась заборгованість в сумі 727,69 гривень, яка почала формуватись з березня 2007 року, а тому позивач змушений звертатись з позовом до суду. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів інфляційні нарахування в розмірі 351,27 гривень та три відсотки річних в сумі 93,11 гривень, а також судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що починаючи з моменту утворення боргу і по дату звернення з позовом до суду, відповідачами проводились оплати за спожиту електроенергію. Усі оплати, проведені відповідачами за весь період формування боргу, враховані позивачем у розрахунку заборгованості. У зв'язку з тим, що з березня 2007 року внаслідок різниці між фактичним споживанням електроенергії й її оплатою, що проводилася у неповному обсязі, оплатами фіксованими сумами та оплатами не за фактичними показаннями електролічильника, у відповідачів виникла заборгованість за спожиту електроенергію. При цьому відповідачі вчиняли дії, що свідчать про визнання ними боргу. Проведення відповідачами оплат призводило до зменшення заборгованості у відповідному розрахунковому періоді. При проведенні оплат відповідачами позивач керувався встановленими загальними правилами зарахування коштів, які надійшли від споживачів: за наявності в платіжному дорученні повної інформації про платіж та у разі перерахування споживачем суми більшої, ніж вартість енергії, спожитої в період, за який здійснено платіж, різниця коштів зараховується як оплата найдавнішого боргу, в тому числі такого, строк позовної давності якого сплинув на момент здійснення такого платежу. За відсутності боргу така сума є авансовим платежем. За призначення платежу відповідальність несе платник. Розрахунок боргу було сформовано на основі показників лічильника відповідачів, знятих контролерами енергопостачальника, та проведених оплат відповідачів. Крім того, в разі несправності лічильника, споживач повинен негайно повідомити про енергопостачальника, що відповідачами зроблено не було. Ними подана заява вже після заміни лічильника. Також представник позивача зазначила, що письмовий договір про користування електричною енергією між сторонами відсутній, але факт підключення помешкання відповідачів до електромережі, відкриття особового рахунку на одержання енергоносіїв, надсилання енергопостачальником рахунків на їх оплату та періодичність проведення відповідачами оплат за їх споживання можна вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених законодавством. Листом Національної комісії регулювання електроенергетики України від 03.12.2002 р. № 05-33-11/3714 визначено, що стосовно тих випадків, коли між споживачем та енергопостачальною компанією договір про користування електричною енергією ще не укладений, необхідно керуватися ч. 2 ст. 639 ЦК України, відповідно до положень якої якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Отже, до моменту укладення договору про користування електричною енергією між споживачем та енергопостачальником платіжний документ може вважатися письмовою формою договору.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечували та вказали, що вони регулярно проводили оплату за спожиту електричну енергію. Позивач у розрахунку боргу визначив розмір заборгованості за період з березня 2007 до листопада 2011 року, хоча позовну заяву було подано до суду лише в грудні 2011 року, в зв'язку з чим пропустив процесуальні строки на звернення у суд з позовом щодо стягнення заборгованості за період на який встановлена позовна давність у три роки. Також відповідачі зазначили, що між ними та позивачем відсутній договір про користування електричною енергією. Крім того, посилались на несправність лічильника і неправомірне нарахування позивачем середньомісячного споживання електроенергії.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши письмові докази, зібрані по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами електричної енергії, яку постачає позивач на відплатній основі. Згідно даних за адресою де проживають відповідачі відкрито особовий рахунок одержувача електроенергії № НОМЕР_1.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 затверджено Правила користування електричною енергією для населення (далі Правила).
Відповідно до п.1, Правила регулюють відносини між громадянами - споживачами електричної енергії та енергопостачальниками. Правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності .
Згідно п.3 ПКЕЕН споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.
Відповідно до п.19 ПКЕЕН розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами для населення на підставі показань приладу обліку.
У п. 21 Правил зазначено, що знімання показань приладу обліку проводиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладу обліку та оформлення платіжних документів споживачем. За власним рішенням енергопостачальник має право самостійно знімати показання приладів обліку у споживача
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) містить загальні умови виконання зобов'язань, серед яких - виконання зобов'язань в установлений строк. Це означає, що для виконання зобов'язання може встановлюватись певний строк, але у будь-якому випадку воно має бути виконано до того моменту, після якого зобов'язання буде простроченим.
У відповідності з п. 20 Правил користування електричною енергією для населення (далі - Правила) розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
З наведеного слідує, що сплата за спожиту електроенергію повинна проводитись у період з 01 по 10 число місяця, тобто на 01 число після закінчення розрахункового періоду споживач повинен зняти показники з лічильника та до 10 числа провести оплату. Таким чином, сума спожитої електричної енергії в поточному місяці, яка не була погашена в зазначений термін, вважається простроченою заборгованістю.
Відповідно до вимог ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною другою ст. 642 ЦК України встановлено, якщо особа, як одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму грошей...), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Тобто, постачання електричної енергії споживачеві, електроспоживання, виписування рахунків на його оплату та їх оплата у встановленому порядку підтверджують правовідносини між споживачем і енергопостачальною організацією.
Судом встановлено, що заборгованість відповідачів почала формуватись з березня 2007 року і відповідачі вчиняли дії, що свідчать про визнання ними боргу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі оплачували як поточне споживання енергоносіїв в розмірі, меншому від виставлених позивачем нарахувань у відповідний розрахунковий період, так і проводили оплати за минулі розрахункові періоди. Так, за травень 2007 року відповідачам нараховано 100 грн. 72 коп., а сплачено 258 грн. 59 коп.; у червні 2007 року нараховано 85 грн. 13 коп., а сплачено 85 грн. 14 коп.; в березні 2009 року нараховано 96 грн. 95 коп., а сплачено у квітні 2009 року 164 грн. 00 коп.; у червні 2009 року нараховано 221 грн. 92 коп., а сплачено у липні 2009 року 288 грн. 94 коп.; у серпні 2009 року нараховано 162 грн. 97 коп., а сплачено 274 грн. 78 коп.; у жовтні 2009 року нараховано 106 грн. 45 коп., а сплачено 1 011 грн. 74 коп. у листопаді 2009 року; у червні 2010 року нараховано 134 грн. 47 коп., а сплачено у липні 2010 року 258 грн. 22 коп.; у вересні 2010 року нараховано 193 грн. 66 коп., а сплачено у жовтні 2010 року 452 грн. 37 коп.; у березні 2011 року нараховано 63 грн. 47 коп., а сплачено у квітні 2011 року 123 грн. 76 коп.; у травні 2011 року нараховано 101 грн. 13 кон., а сплачено у червні 2011 року 130 гри. 31 коп. тощо.
Проведення даних оплат призводило до зменшення заборгованості у відповідному розрахунковому періоді у розрахунку боргу.
Відповідно до ст. 531 ЦК України передбачено дострокове виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Але в нашому випадку мається на увазі виконання зобов'язання в частині оплати електричної енергії за реально спожиту енергію, а не за енергію, яка буде спожита в майбутньому.
Можливість дострокового виконання зобов'язання залежить від того, в чиїх інтересах встановлений строк виконання - кредитора чи боржника. Якщо строк на оплату спожитих енергоносіїв встановлений в інтересах боржника, то боржник може виконати зобов'язання достроково, а кредитор не має права вимагати дострокового виконання.
Оплата за спожиту електричну енергію за своїм змістом належить до ряду таких зобов'язань, які за своїм змістом не можуть бути виконані достроково, оскільки споживач не може знати завчасно скільки кВтг ним буде спожито в той чи інший розрахунковий період. Оплата зазначених коштів наперед є правом, а не обов'язком.
Таким чином, оплата коштів за електроенергію в рахунок майбутнього споживання чинним законодавством не передбачена.
Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, котрі свідчили б про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Суд не приймає до уваги твердження відповідачів про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки, відповідачі, своїм діями, направленими на сплату заборгованості за спожиту електричну енергію, підтвердили пропозицію енергопостачальника про постачання йому електричної енергії та призвели до переривання строку позовної давності.
Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідачів на ту обставину, що показники споживання електроенергії в житловому приміщенні не відповідають обсягам/розміру фактичного споживання, а тому вони не можуть нести відповідальності за розмір нарахованої заборгованості, оскільки, ними не надано доказів несправності лічильників.
Таким чином заборгованість у загальному розмірі 727,69 гривень підлягає стягненню на користь позивача солідарно з відповідачів.
Суду не надано доказів, які б свідчили про менший розмір заборгованості відповідачів.
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки зобов'язання в частині сплати заборгованості не виконані, відповідно, з відповідачів на користь позивача, підлягають стягненню інфляційні витрати та 3 % річних від простроченої суми і суд погоджується з їх розрахунком, наданим позивачем.
Згідно вимог ст.88 ЦПК України підлягають стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 76, 88, 212, 213 -215, 224-226, 228 ЦПК України, ст.ст., 509, 526, 611, 615, 625, 638, 642 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства ”Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 727 грн. 69 коп., інфляційну складову боргу в сумі 351 грн. 27 коп., три відсотки річних від простроченої суми боргу - 93 грн. 11 коп., а всього стягнути 1 172 (одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 07 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ”Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» судові витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 94 (дев'яносто чотири) грн. 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ”Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» судові витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 94 (дев'яносто чотири) грн. 10 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається в Апеляційний суд м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.
Суддя: О.В. Жежера
09.04.2012 Справа № 2-1189/12