Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-а-1579/11
19 січня 2012 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення недовиплачених коштів, передбачених ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними та стягнути з відповідачів на її користь, допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,за період з 07.01.2011 року по 07.01.2011 року та доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 07.01.2011 року по 07.07.2011 року. Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідачів недоплачених коштів та зобов'язання в подальшому виплачувати дані кошти відповідно до вимог закону. Свої вимоги мотивує тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, згідно поданої письмової заяви, просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області в судове засідання не з'явився, але надав письмове заперечення проти позову, в якому просить розглядати дану справа без його участі.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області в судове засідання також не з'явився, але надав письмове заперечення проти позову, в якому просить розглядати дану справа без його участі.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме смт.Нові Білокоровичі, Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1061 від 23 липня 1991 року -відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією паспорту позивачки, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1.
Позивачка отримувала щомісячно в Управлінні праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області допомогу в розмірі 2,10 гривень, та в Управлінні Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області доплату в розмірі 10,50 грн., тобто отримувала виплати в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що стверджується довідкою Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області від 07.07.2011року та довідкою Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області від 07.07.2011р. №6227/02.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до яких громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується у зоні гарантованого добровільного відселення щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, які встановлені на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання, отримання пенсії.
Частиною першою статті 53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” мінімальну заробітну плату установлено у розмірі: з 1 жовтня 2010 -907 гривень, з 1 грудня 2010 -922 гривні. Статтею 22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” мінімальну заробітну плату установлено у розмірі: з 1 січня 2011 року -941 гривня.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 113 Конституції України).
В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначає порядок і розміри допомоги.
Виплата допомоги та доплати в меншому розмірі, по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірною, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх
утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до п. 2 “Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року №936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.
Також відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261 та з урахуванням Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.06.2002 року №11-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат доплат до пенсії особам, які підпадають під дію Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином відповідачі неправомірно обмежували позивачку у її праві на отримання допомоги та доплати в розмірах, зазначених в ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, чим порушили її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання допомоги та доплати як особа, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 за період з 07.01.2011 року по 07.01.2011 року, до ст.39 за період з 07.01.2011 року по 07.07.2011 року.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зазначена допомога та доплата призначаються і виплачуються управлінням праці та соціального захисту населення, управлінням Пенсійного фонду України.
З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної допомоги та доплати віднесено до компетенції органів соціального забезпечення, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної допомоги та доплати, а також стягувати вказані суми.
Також ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи зазначене, суд вважає зобов'язати відповідачів провести перерахунок та виплату позивачці допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 07.01.2011 року по 07.01.2011 року, та доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 07.01.2011 року по 07.07.2011 року.
Позивачці в частині зобов'язання відповідачів в подальшому виплачувати допомогу та доплату як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, слід відмовити, оскільки суд, відповідно до ст.ст.105, 162 КАС України, має зазначити початкову та кінцеву дату здійснення такого нарахування і не може на майбутнє передбачати певні дії.
Враховуючи те, що позовна вимога стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення на користь позивачки з відповідачів виниклої заборгованості не мотивована та не обґрунтована, то в цій частині позову слід відмовити.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.
Відповідачі є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустили протиправну бездіяльність і позивачу в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатили.
Керуючись ст.ст.8, 22 Конституції України, ст.ст.37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.53 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”, ст.22 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 100, 122, 128, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не донарахування та не довиплати ОСОБА_1 допомоги, передбаченої ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,-протиправними.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії, передбаченої ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні 40 % від мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством щомісячно, за період з 07.01.2011 року по 07.01.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат, визначених законодавством щомісячно, за період з 07.01.2011 року по 07.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнені від сплати державного мита на підставі п.7, п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Олевський районний суд Житомирської області до Житомирського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі винесення резолютивної частини рішення, передбаченої ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:В. В. Волощук