Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-283/11
12 грудня 2011 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого-судді Стратович О.В.
при секретарі Федорчук О.В.
за участю :
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , про стягнення коштів за договором позики ,
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , АДРЕСА_2, ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , про стягнення коштів за договором позики в розмірі 30 тис.грн.
В позовній заяві зазначено , що 27 серпня 2007 року у м.Олевську ОСОБА_3 , в інтересах сім'ї , для купівлі і ремонту житлового будинку , взяв за договором позики у позивачки в борг кошти в сумі 30 000 грн. , які зобов'язувався повернути до 27 серпня 2009 року . Що стверджується договором позики від 27.08.2007 року та власноручно написаною розпискою ОСОБА_3 про отримання зазначених коштів . Джерело надходження коштів , які позивачка дала в борг стверджується довідками про отримання кредиту в Державному Ощадному Банку України . Однак в зазначений строк , тобто 27.08.2009 року відповідачі , всупереч вимогам ст.ст. 1046,1047 ЦК зазначену суму позики добровільно не повернули , не зважаючи на не одноразові прохання позивачки , що зумовило позивачку звернутися до суду за захистом своїх прав.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав в ньому зазначених і просить його задовольнити в повному обсязі стягнувши борг з відповідачів в солідарному порядку .
Представник позивачки позовні вимоги підтримав повністю і просить суд їх задовольнити в повному обсязі . При цьому пояснив , що договір позики був укладений з дотриманням всіх вимог цивільного законодавства , зокрема зміст правочину не суперечить ЦК України , іншим актам цивільного законодавства , а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам ; особи , які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі ; правочин було вчинено у формі , встановленій законом , правочин було спрямовано на реальне настання правових наслідків , що обумовлено ним . Вказаний правочин є чинним в розумінні ст.203 ЦК України , а підстави для визнання його недійсним відсутні . також зазначив , що кошти були взяті в борг за договором позики в інтересах сім'ї для придбання і ремонту будинку , що і було зроблено , та відповідно до ч.4 ст.65 СК України зазначений договір позики , укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї , створює обов'язки для другого подружжя , а тому відповідачем також є і ОСОБА_5 , оскільки на момент укладення договору позики остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з позичальником -першим відповідачем .
Відповідач -ОСОБА_3 позовні вимоги визнав повністю . При цьому пояснив , що одружився з відповідачкою у 2005 році , а розлучився у 2009 році , після чого подала до суду позов про розподіл будинку . 27.08.2007 року у м. Олевську , в інтересах сім'ї для покупки житлового будинку та його ремонту взяв в борг за договором позики у позивачки гроші в сумі 30 000 грн. , про що було складено договір та розписка про повернення боргу . За отримані гроші він придбав будинок в м.Олевську по вул. Щорса , 27 та зробив в ньому ремонт . Будинок придбав під час перебування в шлюбі з відповідачкою , останній було відомо про договір позики , позичені гроші не повернули .
Представник відповідачки -ОСОБА_5 заперечує в задоволенні позову . При цьому пояснив , що враховуючи те , що відповідачка своєї згода на отримання позики не давала , ні усної ні письмової тому вважає , що позовні вимоги позивачки є безпідставними , а справа такою , що підлягає закриттю , просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 в зв'язку з безпідставністю позовних вимог .
Судом встановлено , що 27 серпня 2007 року у м.Олевську ОСОБА_3 в інтересах сім'ї , для купівлі і ремонту житлового будинку , взяв за договором позики у позивачки в борг гроші в сумі 30 000 грн. , які зобов'язувався повернути до 27 серпня 2009 року . Що стверджується договором позики від 27.08.2007 року та власноручно написаною розпискою ОСОБА_3 про отримання зазначених грошей / а.с. 10,11 / . Джерело надходження коштів , які позивачка дала в борг стверджується довідками про отримання кредиту в Державному Ощадному Банку України / а.с.8,9/ . Однак в зазначений строк , тобто 27.08.2009 року відповідачі , всупереч вимогам ст.ст.1046 , 1047 ЦК зазначену суму позики добровільно не повернули , не зважаючи на не одноразові прохання позивачки , що зумовило позивачку звернутися до суду за захистом своїх прав. Про те що ОСОБА_3 придбав будинок в приватну власність під час шлюбу стверджується договором купівлі-продажу житлового будинку , витягом про реєстрацією права власності на нерухому майно, технічним паспортом на житловий будинок /а.с. 48,49,50-53 /. Що не заперечують сторони .
Дані правовідносини врегульовані наступними нормативно-правовими актами , а саме :
Так , відповідно до ч. 1,2 ст.207 ЦК правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах , у листах , телеграмах якими обмінялися сторони ; правочин вважається таким , що вчинений у письмовій формі , якщо він підписаний його стороною / сторонами / .
Ст.208 у п.3 ч.1 зазначає , що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму , що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян .
Відповідно до ст.ст.52 , 526 ЦК зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору . Одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна зобов'язань не допускається .
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання .
Суд вважає доведеним , що договір позики відбувся у відповідності до умов ст.ст. 1046 , 1047 ЦК , а тому з відповідачів слід стягнути суму боргу в повному обсязі .
Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень , надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України .
Статтями 60,61 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов'язків по доказуванню між сторонами .
За загальним правилом , установленим ст.60 ЦПК України , кожна сторона зобов'язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень , крім випадків , установлених ст.61 ЦПК України .Обставини , визнані сторонами , згідно із ч.1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню .
Відповідно до ст. 60 СК України майно , набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того , що один з них не мав з поважної причини / навчання , ведення домашнього господарства , догляд за дітьми, хвороба тощо / самостійного заробітку / доходу / . Вважається , що кожна річ , набута за час шлюбу , крім речей індивідуального користування , є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя .
Відповідно до вимог пп. 2,4 ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається , що він діє за згодою другого з подружжя . Договір , укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї , створює обов'язки для другого з подружжя , якщо майно , одержане за договором використане в інтересах сім'ї .
Тобто названі норми права припускають існування факту спільної сумісної власності подружжя , доки не доказано інше кимось із подружжя .
Суд , заслухавши пояснення сторін , представників , дослідивши письмові докази в справі приходить до висновку , що даний позов є обґрунтованим та доведеним , а тому підлягає до задоволення . Свій висновок суд мотивує такими обставинами , а саме:
Так , договір позики був укладений з дотриманням всіх вимог цивільного законодавства , зокрема зміст правочину не суперечить нормам ЦК України , іншим актам цивільного законодавства , зазначеним вище , а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам ; особи , які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності ; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі ; правочин було вчинено у формі , встановленій законом правочин було спрямовано на реальне настання правових наслідків , що обумовлено ним .Вказаний правочин є чинним в розумінні ст.203 ЦК України , а підстави для визнання його недійсним відсутні .Крім того гроші відповідачами були взяті в борг за договором позики в інтересах сім'ї для придбання і ремонту будинку , що і було зроблено , та відповідно до ч.4 ст.65 СК України встановлено , що зазначений договір позики , укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї , створює обов'язки для другого подружжя , а тому відповідачем також є і ОСОБА_5 , оскільки на момент укладення договору позики остання перебувала у зареєстрованому шлюбі з позичальником -першим відповідачем .
Відповідно до ст. 88 ЦПК суд також стягує з відповідачки ОСОБА_5 державне мито в розмірі 300 грн. так , як перший відповідач звільнений від сплати державного мита в порядку п.18 ст.4 Декрету КМУ « Про державне мито ».
Керуючись вимогами : ст.ст. 207, 1046 , 1047 , 1049 ЦК України ; ст. 60 , ч. 4 ст.65 СК України ; ст.ст. 10,11,60, 88,212-215 , 218 ЦПК України , суд -
Позов ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , до ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , про стягнення коштів за договором позики -задовольнити .
Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , та ОСОБА_5 , АДРЕСА_3 , на користь позивачки - ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , 30 000 грн. боргу за договором позики від 27.08.2007 року та 120 грн. витрат пов'язаних з оплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді .
Звільнити відповідача ОСОБА_3 від сплати державного мита в порядку вимог п.18 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито ».
Стягнути з відповідачки ОСОБА_5 державне мито в розмірі 300 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в Апеляційний суд Житомирської області , через Олевський районний суд Житомирської області , протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з отримання копії цього рішення.
Суддя:О. В. Стратович