36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.04.2012 р. Справа №18/2576/11
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс», вул.Полтавський шлях, 123, м.Харків, 61064
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс», вул.Ветеринарна, 22, м.Полтава, 36008
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Орендний дім «Мегаполіс», вул.Фрунзе, 225, к.17, м.Полтава.
про визнання договору недійсним
Суддя Киричук О.А.
Представники сторін:
від позивача -не з'явився
від відповідача-1 - (ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс») -Петренко В.П.
від відповідача-2 - (ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс») -Карпов В.В.
У вересні 2011 року ТОВ «Антекс»(надалі позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс»про визнання недійсним договору суборенди №б/н від 01.01.2011 року, укладеного між ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс" (надалі відповідач 1) та ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс-Плюс" (надалі відповідач 2).
В обгрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач 1 ввів його в оману щодо якості суборендованого приміщення.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.01.2011 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року, в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2012 року рішення господарського суду Полтавської області від 01.11.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року скасовано, а справу № 18/2576/11 направлено до господарського суду Полтавської області для розгляду по суті в іншому складі суддів. Рішення судів по даній справі скасовані з тих підстав, що фактично предметом розгляду у даній справі був договір № 28/5, який укладено між ТОВ «Антекс»та ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс», а не договір відносно дійсності якого були заявлені позовні вимоги. При цьому, інших ознак щодо незаконності прийнятих рішень, окрім розгляду позовних вимог зазначених в позовній заяві, у відповідності до ст.22 ГПК України, Вищим господарським судом України не встановлено.
Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи, ухвалою від 27.03.2012 року судом, за клопотанням ТОВ «Антекс», в якості Відповідача-2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Орендний дім «Мегаполіс».
В судове засідання 05.04.2012 року, представник ТОВ «Антекс», належним чином повідомлений про день, час і місце слухання справи, не з'явився. Водночас, до початку судового засідання 04.04.2012р.року через канцелярію суду від позивача надійшла телеграма, в якій він просить призначити розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника.
Суд відхилив дане клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження, яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, установи, організації.
Позивач був не позбавлений права надіслати до суду для представництва своїх інтересів іншого представника, або подати додаткові письмові пояснення чи обгрунтування позовних вимог через канцелярію суду.
Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Суд, зважаючи на викладене, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Відповідач-1, ТОВ Орендний дім «Мегаполіс-Плюс»у відзиві (вх. № 4722д від 05.04.2012р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що підстави для визнання недійсним договору суборенди №б/н від 01.01.2011 року відсутні. Крім того, відповідач 1 у відзиві зазначає, що оспорюваний правочин жодним чином не порушує права позивача.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві.
Відповідач-2, ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс», письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс»проти задоволення позову заперечував, посилаючись на ті ж обставини щодо безпідставності позовних вимог ТОВ «Антекс», що й Відповідач-1.
В судовому засідання 05.04.2012 року представникам відповідачів оголошено вступну та резолютивну частину рішення у відповідності до положень ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідачів, суд встановив:
01.01.2011 року між ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс" та ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс-Плюс" було укладено договір суборенди № б/н, відповідно до умов якого, орендодавець передав, а суборендар прийняв в тимчасове користування складські приміщення загальною площею 5248,8 кв.м., офісні приміщення загальною площею 1338,5 кв.м., огорожу з/б довжиною 504,4 м/п, цегляну - 272,6 м/п, сітка рабица - 391,3 м/п, покриття загальною площею 14081,9 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Ветеринарна, 22, та нежитлові приміщення загальною площею 4759,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 225, та нежитлові приміщення загальною площею 4751,0 кв.м., які розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Ветеринарна 22.
У п.1 договору зазначено, що вказані нежитлові приміщення ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс»знаходяться у користуванні ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс»на підставі договорів оренди нежитлових приміщень № 2 та № 3 від 01.01.2010 року.
У п.2 акту приймання-передачі до договору суборенди №б/н від 01.01.2011 року відображено, що стан приміщення задовільний.
Відповідно до п.3 договору ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс»має право передавати орендоване майно у подальшу суборенду без попередньої згоди на те з боку ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс».
01.01.2011 року між ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс-Плюс" та ТОВ "Антекс" було укладено договір суборенди нежитлового приміщення № 28/5 відповідно до умов якого, орендодавець передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування складське приміщення, що знаходиться у нежитловій будівлі, розташованій за адресою: м. Полтава, вул. Ветеринарна, 22, загальною площею 864,0 кв.м.
У п.2 акту приймання-передачі до договору суборенди нежитлового приміщення № 28/5 від 01.01.2011 року відображено, що приміщення, що передається в суборенду, у задовільному стані, придатне для використання за призначенням.
Як вказує позивач та відображено у листі ВПНПД Октябрського РВ УМНС України в Полтавській області №642 від 23.06.2011 року, 23.03.2011 року у приміщенні суборендованому ТОВ «Антекс»внаслідок короткого замикання електромережі виникла пожежа.
Позивач вважає, що ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс»при укладенні оспорюваного договору, навмисно ввів в оману ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс»щодо якості суборендованого приміщення, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним вказаного договору в порядку ст.230 ЦК України, як такого, що укладений в наслідок обману. При цьому, ТОВ «Антекс»зазначало про те, що в договорі суборенди № 28/5 нежитлового приміщення, укладеного між ТОВ "Антекс" і ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс-Плюс", а також у акті приймання-передачі приміщення від 01.01.2011 року до договору № 28/5 відсутнє попередження про недоліки суборендованого приміщення.
Окремою підставою для визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення №б/н від 01.01.2011 року, укладеного між ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс" та ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс Плюс", ТОВ «Антекс»зазначає порушення ч.3 ст.238 ЦК України, оскільки договір в інтересах обох Товариств підписано однією і тією самою особою, а саме ОСОБА_1.
При вирішення спору судом взяті до уваги наступні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, а відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Позивач вважає, що ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс»при укладенні оспорюваного договору, навмисно ввів в оману ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс»щодо якості суборендованого приміщення.
Ст.767 ЦК України визначено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Як вбачається з матеріалів справи передача приміщення як за оспорюваним договором № б/н від 01.01.2011 року, так і за договором №28/5 від 01.01.2011 року, укладеним між ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс»та ТОВ «Антекс», здійснювалася шляхом підписання акту прийому-передачі.
У п.2 акту приймання-передачі до договору суборенди №б/н від 01.01.2011 року відображено, що стан приміщення задовільний.
У п.2 акту приймання-передачі до договору суборенди нежитлового приміщення № 28/5 від 01.01.2011 року відображено, що приміщення, що передається в суборенду, у задовільному стані, придатне для використання за призначенням.
Сторони під час рогляду справи не повідомляли про наявність будь-яких звернень щодо несправності суборендованого приміщення. За даних обставин, суборендоване приміщення вважається переданим в належному стані.
В силу приписів частини 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Ч. 1 ст. 229 ЦК України передбачає, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 постанови від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивачем не доведено наявність умислу в діях відповідача щодо якості суборендованого приміщення. Крім того, у рішенні Октябрського районного суду м.Полтава від 08.12.2011 року № 2-7506/11, копія якого надана представником Відповідача-2, зазначено, що безпосередня відповідальність за несправність електромережі та, як наслідок виникнення короткого замикання, покладена на ТОВ «Антекс».
Окремою підставою щодо визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення №б/н від 01.01.2011 року, укладеного між ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс" та ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс Плюс", ТОВ «Антекс»вважає, порушення ч.3 ст.238 ЦК України, оскільки договір в інтересах обох Товариств підписано однією і тією самою особою, а саме ОСОБА_1.
Доводи ТОВ «Антекс»з приводу порушення ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс-Плюс" та ТОВ «Орендний дім «Мегаполіс»вимог ч.3 ст.238 ЦК України при укладенні спірного договору суборенди нежитлового приміщення № б/н від 01.01.2011 року спростовуються положенням ч. 1, 3 ст.92 ЦК України, згідно яких юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Ч.1 та 3 ст.238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Доказів того, що оспорюваний договір суборенди нежитлового приміщення №б/н від 01.01.2011 року укладався Марченком О.І. всупереч інтересів одного із Товариств, позивачем не надано, отже Марченко О.І., діяв без перевищення наданих йому повноважень, як в інтересах ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс", так і в інтересах ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс-Плюс" одночасно, а не в інтересах одного з товариств чи у власних інтересах.
Крім того, згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до п. 3 ст. 215 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦК й інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже були порушені на момент звернення до суду.
Відповідно до положень ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення.
Позивачем в обґрунтування позову не вказано, яке саме право або охоронюваний законом інтерес позивача порушено спірним договором, а також не наведено, яким чином обраний позивачем спосіб судового захисту - визнання договору недійсним, сприятиме захисту або відновленню його прав або інтересів.
За даних обставин, з огляду на обставини, які зазначає позивач в обґрунтування своїх вимог, та наявні в матеріалах справи докази, у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення №б/н від 01.01.2011 року, укладеного між ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс" та ТОВ "Орендний дім "Мегаполіс Плюс".
Отже, позов ТОВ «Антекс»про визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення №б/н від 01.01.2011 року є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орендний дім «Мегаполіс-Плюс»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Орендний дім «Мегаполіс»про визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення №б/н від 01.01.2011 року відмовити повністю.
Суддя Киричук О.А.