Справа № 2-1191/2011
26.04.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді - Кагітіної І.В.,
при секретарі - Якушевій Г-М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DN81AR05660056, за умовами якого банком був виданий відповідачці кредит в сумі 94 274,00 гривень на придбання автомобіля строком до 25.12.2014 року зі сплатою 9,60% відсотків на рік. За умовами договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язалась щомісячно здійснювати сплату платежів для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, комісії та інших витрат, проте належним чином їх не виконувала. Станом на 14.12.2010 р. відповідачка має заборгованість у розмірі 33587,32 грн., яку і просить стягнути позивач.
В судовому засіданні представник позивача Волокітіна С.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові та поясненнях до позовної заяви.
Відповідачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що вона мешкала не за адресою реєстрації, яка вказана у кредитному договорі. Письмово про зміні адреси банк вона не повідомляла. Впродовж двох років кредит вона сплачувала. Після підвищення відсоткової ставки, про що вона не знала, кредит сплачувала не повністю, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Для погашення заборгованості за кредитом вона передала банку автомобіль, який є предметом договору застави, а потім надала позивачу довіреність на реалізацію автомобілю на умови і за ціну, які будуть визначені позивачем самостійно. У зв'язку з тим, що вона передала позивачу автомобіль, вона вважала, що позивачу вона нічого не винна.
Суд, заслухавши сторін, перевіривши письмові докази, дослідивши матеріали справи, надані на підставі ст.60 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовані і підлягають задоволенню з таких підстав.
Спірні відносини регулюються кредитним договором №DN81AR05660056 від 26.12.2007 року, укладеним між сторонами по справі, статтями 625, 1048, 1050, 1054 -1055 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом кредитного договору є грошові кошти в національній або іноземній валюті.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору №DN81AR05660056 від 26.12.2007 року на термін до 25.12.2014 р. ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 94274,00 грн. на придбання автомобілю. В свою чергу позичальник зобов'язалась виконати погашення кредиту в порядку, сумах і в терміни, передбачені п.2.3.3 та п.7.1 кредитного договору.
Відповідно до п.7.1. кредитного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 24 по 28 кожного місяця, відповідачка повинна надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитним договором у сумі 1511,13 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
Згідно до п.7.4 кредитного договору у випадку порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день просрочки, але не менш 1 гривні.
В забезпечення виконання зобов'язань між сторонами 26.12.2007 р. було укладено договір застави рухомого майна. Відповідно до п.7.3. кредитного договору забезпеченням виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором виступив автомобіль LIFAN 520 SX, кузов LLV2A2A1370017801.
Відповідно до п. 2.2.8 кредитного договору позичальник зобов'язався у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором надати банку будь-яке належне йому майно.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором в частині щомісячного погашення заборгованості за кредитом вищевказаний автомобіль було продано, а грошові кошти з його продажу у розмірі 44500,00 гривень було зараховано в рахунок сплати заборгованості за кредитом, що підтверджено меморіальним ордером від 08.09.2010 року та витягом по рахунку. Однак, суми, за яку продано автомобіль, було не достатньо для погашення усієї суми заборгованості, що стало підставою для звернення до суду. Відповідач до цього часу суму заборгованості не погасив.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зі змісту ч.1 ст. 527 ЦК України убачається, що боржник зобов'язаний виконувати свій обов'язок, а кредитор - прийняти та виконати особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання, чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 України наслідками порушення відповідачем зобов'язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Банком за договором було виконано обов'язок щодо надання кредиту ОСОБА_1 шляхом надання грошової суми у розмірі 94274,00 гривень. У свою чергу, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 14.12.2010 р. утворилася заборгованість у розмірі 33587,32 грн., що складається з заборгованості за кредитом - 31321,92 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 1479,96 грн.; заборгованості по комісії за користуванням кредитом - 704,04 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 81,40 грн.
Доданий позивачем до позовної заяви розрахунок вищевказаних сум заборгованості за кредитним договором приймається судом до уваги як письмовий доказ по справі на підтвердження обґрунтованості позовних вимог і у суду сумніву не викликає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зобов'язання за кредитним договором виконані не були, що у сукупності з вищевикладеним вказує на обґрунтованість вимог позивача.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що вона не була повідомлена про суму, за яку був проданий автомобіль, та на те, що вона вважала, що коштів від продажу автомобілю буде достатньо для погашення заборгованості. Так автомобіль було продано на підставі довіреності від 04.02.2010 року, якою ОСОБА_1 уповноважила ПАТ КБ «Приватбанк» від її імені укладати договори цивільно-правового характеру щодо продажу автомобіля, визначаючи на власний розсуд ціну та інші умови.
Після продажу автомобілю сума заборгованості за кредитом та відсотками не була погашена у повному обсязі та продовжувала нараховуватись за умовами договору.
Щодо посилання відповідача на те, що розмір відсотків було підвищено безпідставно, то відповідно до п. 2.3.1 банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмірі відсоткової ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки на протязі семи календарних днів з дати набуття чинності зміненої відсоткової ставки.
Згідно письмового повідомлення від 25.12.2008 року банк повідомив відповідачку про настання умов для зміни відсоткової ставки та її підвищення за кредитним договором з 01.02.2009 року до 21%.
Згідно реєстру №982 від 08.01.2008 року зазначене повідомлення було направлено відповідачці за адресою, що зазначена у кредитному договорі. Інших адрес для направлення кореспонденції відповідач банку не повідомляла, що нею визнано у судовому засіданні.
На цей час кредитний договір в частині права банка змінювати в односторонньому порядку відсоткову ставку не визнано недійсним, судами відповідних судових рішень не приймалось. Посилання відповідача на те, що вона зверталась до судів з позовами, які їй повертали, та на відсутність матеріальної можливості, не спростовують висновки суду про обґрунтованість позовних вимог банку.
Щодо посилання відповідача на те, що на кредитному договорі міститься печатка не ПАТ КБ «Приватбанк», а ТОВ «Автокредит Плюс», то відповідно до п. 1.2 договору №1 від 17.06.2006 року банк доручив зазначені компанії укладати від його імені кредитні договори.
Згідно з положеннями частини 1 статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 335,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
На підставі вищевикладеного, відповідно кредитного договору №DN81AR05660056 від 26.12.2007року, керуючись статтями 553 -554, 611, 625, 1050, 1054 -1055 ЦК України, та статтями 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DN81AR05660056 від 26.12.2007 року у розмірі 33587,32 (тридцять три тисячі п'ятсот вісімдесят сім) гривень 32 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати на інформаційно - технічне забезпечення у розмірі 120,00 (сто двадцять) гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 335,87 (триста тридцять п'ять) гривень 87 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя