36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
05.03.2012 р. Справа №18/3775/11
за позовом Полтавської міської ради, адреса: вул. Жовтнева, 36, м.Полтава, 36000
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 36038
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, АДРЕСА_2
про визнання договору недійсним
Суддя Солодюк О.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3, дов. в протоколі, ОСОБА_4, дов. в протоколі
від відповідача: ОСОБА_5, дов. в протоколі
від третьої особи: ОСОБА_5, дов. в протоколі
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про визнання договору суперфіцію від 17.08.2010 року недійсним.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 3066д від 29.02.2012 р.) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність підстав для застосування положень ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем.
Фактично правовідносини між сторонами щодо надання позивачем відповідачу і третій особі -ФОП ОСОБА_2 у спільне користування земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_3 для забудови - будівництва торгово-офісного центру, як зазначено у відзиві, виникли задовго до 14.10.2008 року, тобто, до того, як положення ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України були викладені в новій редакції.
Відповідач у відзиві стверджує, що він набув право користування вищевказаною земельною ділянкою 30.07.2008 р. і це право у нього виникло з 19.06.2008 року.
20.08.2010 р. відповідач вважає датою не виникнення права користування земельною ділянкою, а датою поновлення (продовження) згаданого права.
Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що станом на день укладення оспорюваного договору, позивач не міг надавати земельну ділянку у користування відповідачу, оскільки вона не була вилучена позивачем і знаходилась у безперервному користуванні відповідача.
Посилаючись на ст. 203 Цивільного кодексу України відповідач у відзиві зазначає, що актам цивільного законодавства не може суперечити не сам правочин, а його зміст. А зміст договору суперфіцію від 17.08.2010 р. не суперечив вимогам ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки положення цієї статті, які були чинними на момент укладення згаданого договору, не містили і не містять вимог до правочинів взагалі і до договорів суперфіцію, зокрема. Вони містять вимоги лише щодо порядку і підстав набуття права на земельні ділянки.
У відзиві також зазначено, що посилання позивача на те, що у момент укладення договору суперфіцію від 17.08.2010 р. він суперечив інтересам територіальної громади м. Полтави є безпідставним, оскільки на час вчинення правочину ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України мала таку редакцію: «Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства». Про інтереси громади, як зазначено у відзиві, у вищезазначеній статті мова не йшла.
Також відповідач посилається на те, що до сих пір є чинним рішення відповідача від 06.07.2010 р., тобто, до сих пір не відпала підстава, що зумовила укладення оспорюваного договору.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Третя особа в письмових поясненнях (вх. № 3313д від 05.03.2012 р.) зазначила, що 30.07.2008 р. між сторонами по справі, було досягнуто домовленості про надання Полтавською міською радою ФОП ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру. Аналогічної домовленості Полтавська міська рада досягнула і з третьою особою, бо згадана земельна ділянка надавалася у спільне користування ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2
Саме це поновлення строку договору суперфіцію від 30.07.2008 р., як зазначено в поясненнях, і було здійснено 17.08.2010 р.: сторони за взаємною згодою у письмовій формі домовилися про поновлення строку договору суперфіцію від 30.07.2008 р. на новий строк - на 5 років (з 06.07.2010 р. до 06.07.2015 р.).
Крім того, третя особа в поясненнях зазначила, що їй відомо, що у 2010 році ФОП ОСОБА_1 не звертався до позивача з приводу надання йому згаданої земельної ділянки, а лише просив продовжити користуватися земельною ділянкою, яке розпочалося 19.06.2008 року.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що вимоги позивача є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають.
29.02.2012 р. через канцелярію суду надійшла заява відповідача (вх. № 3064д від 29.02.2012 р.) про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Полтавської області справи № 18/351/12 за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про тлумачення умов договорів.
В судовому засіданні представник відповідача просив заяву задовольнити, посилаючись на те, що справа № 18/351/12 пов'язана з даною справою.
Представники позивача проти зупинення провадження у справі заперечували.
Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Суд відмовив в задоволенні заяви про зупинення провадження у справі, оскільки вважає, що справа № 18/351/12 не пов'язана з даною справою.
Представником відповідача 29.02.2012 р. через канцелярію суду подано клопотання (вх. № 3065д від 29.02.2012 р.) про виклик в порядку ст. 30 ГПК України відповідача та ОСОБА_6
В судовому засіданні представник відповідача клопотання підтримав, посилаючись на те, що ОСОБА_6 підписував договори суперфіцію від 30.07.2008 р. та від 17.08.2010 р. від Полтавської міської ради в особі першого заступника міського голови і зможе надати пояснення по даній справі.
Представники позивача проти задоволення даного клопотання заперечували.
Суд відмовив в задоволенні клопотання про виклик вищезазначених осіб в судове засідання для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, оскільки ці особи не є посадовими особами та іншими працівниками підприємств, установ, організацій, державних та інших органів і не можуть бути викликані в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України.
В судовому засіданні 29.02.2012 року оголошувалась перерва до 05.03.2012 р. до 14 год. 00 хв.
В судовому засіданні 05.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та представника третьої особи, суд встановив: 30.07.2008 р. між Полтавської міською радою (позивачем) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) був укладений договір суперфіцію (а.с. 47-52), згідно п. 1.1. якого позивач на підставі рішень двадцять восьмої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 19.06.2008 року надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва торгово-офісного центру.
Згідно п. 2.1. договору об'єктом даного договору є право відповідача користування земельною ділянкою Полтавської міської ради для забудови.
В спільне користування для забудови Суперфіціаріям надається земельна ділянка загальною площею 1445 кв. м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.
Частка земельної ділянки відповідача становить 723 кв.м. Кадастровий номер земельної ділянки : 5310136400:11:004:0148.
Згідно п. 3.1. договору строк користування земельною ділянкою встановлено з 19 червня 2008 року по 19.06.2010 року. Строк користування земельною ділянкою може бути продовжено лише за письмовою згодою сторін, за умови прийняття відповідного рішення міської ради, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору. Строк дії договору відповідає строку користування земельною ділянкою, зазначеному у п. 3.1. договору.
Згідно п. 14. 4. договору невід'ємними частинами (додатками) даного договору є:
1) кадастровий план земельної ділянки (а.с. 55);
2) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)(а.с.56);
3) план (схема) розміщення земельної ділянки( а.с.54);
4) акт приймання-передачі земельної ділянки в користування для забудови (а.с. 53).
Договір суперфіцію зареєстрований у Полтавській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів суперфіцію вчинено запис від 05.08.2008 р. за № 40-С.
17.08.2010 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір суперфіцію (а.с. 13-15), згідно п. 1.1. якого позивач на підставі рішення п'ятдесят п'ятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010 року надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва торгово-офісного центру.
Згідно п. 2.1. договору об'єктом даного договору є право відповідача користування земельною ділянкою Полтавської міської ради для забудови.
В спільне користування для забудови Суперфіціаріям надається земельна ділянка загальною площею 1445 кв. м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору.
Частка земельної ділянки відповідача становить 723 кв.м. Кадастровий номер земельної ділянки : 5310136400:11:004:0148.
Згідно п. 3.1. договору строк користування земельною ділянкою встановлено з 06 липня 2010 року по 06 липня 2015 року. Строк користування земельною ділянкою може бути продовжено лише за письмовою згодою сторін, за умови прийняття відповідного рішення міської ради, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору. Строк дії договору відповідає строку користування земельною ділянкою, зазначеному у п. 3.1. договору.
Згідно п. 14. 4. договору невід'ємними частинами(додатками) даного договору є:
1) кадастровий план земельної ділянки (а.с. 18);
2) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)(а.с.19);
3) план (схема) розміщення земельної ділянки (а.с.17);
4) акт приймання-передачі земельної ділянки в користування для забудови (а.с.16).
Договір суперфіцію зареєстрований у Полтавській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів суперфіцію вчинено запис від 20.08.2010 р. за № 26-С.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору суперфіцію від 17.08.2010 року, укладеного між Полтавською міською радою та фізичною особою -підприємцем -ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. ст.11, 413, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст.124, 125, 134 Земельного кодексу України.
Позивач також у позові зазначає, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Полтавською міською радою від 06.07.2010 р. про надання земельної ділянки в користування відповідачу) (далі по тексту -ЗК України) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.
Таким чином, як зазначено в позові, на момент укладення між сторонами спірного договору суперфіцію правова норма містила умову, відповідно до якої набуття права на земельні ділянки комунальної власності здійснюється виключно на конкурентних засадах (земельних торгах).
Тобто, як зазначає позивач, стороною правочину у даних правовідносинах, могла бути лише та особа, що стала переможцем відповідного земельного аукціону щодо права користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності і лише переможець відповідного земельного аукціону міг здійснити волевиявлення стосовно вчинення правочину щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3.
Посилаючись на ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»позивач у позові зазначив, що Полтавська міська рада п'ятого скликання не мала права здійснювати волевиявлення щодо надання відповідачу зазначеної земельної ділянки.
З посиланням на ст.13,14 Конституції України, ст. 10, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 1 ст. 12, 116, «Перехідних положень»ЗК України, позивач у позові зазначив, що волевиявлення відповідного органу як орендодавця, в даному випадку, здійснюється у формі рішення такого органу і лише реалізується шляхом укладення відповідного договору з особою, що здобула відповідне право на користування земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, виключно на аукціоні.
Тобто, до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, які були чинні на момент прийняття рішення Полтавською міською радою щодо надання ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру.
Укладення спірного договору, як зазначено в позові, без проведення відповідного аукціону, позбавило територіальну громаду м. Полтави можливості надання у користування земельної ділянки по АДРЕСА_3 на більш вигідних для територіальної громади м. Полтави умовах.
Порушення прав територіальної громади м. Полтави має очевидний характер та призводить до зменшення надходжень до місцевого бюджету, тим самим, як зазначено в позові, ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування у м. Полтава всупереч ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Разом з цим, позивач у позові зазначив, що стосовно не проведення земельних торгів з огляду на положення ч. 2 ст. 134 ЗК України: поновлення договорів оренди землі -слід зазначити, що договор суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди (п. 2.39 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6).
Відповідно до пунктів 3.1, 12.2 договору суперфіцію від 30.07.2008 р., зареєстрованого 05.08.2008 р., строк користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3, як зазначає позивач, припинився 19.06.2010 р. При цьому, поновлення дії даного договору суперфіцію мало здійснюватись шляхом укладення додаткової угоди. Також, виходячи з положень ст. 125 ЗК України, позивач у позові зазначає, що спірний договір суперфіцію від 17.08.2010 р., зареєстрований 20.08.2010 р. № 26-С, є новим правочином, згідно умов якого право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 у відповідача виникло 20.08.2010 р.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Згідно п. 1.1. договору суперфіцію від 17.08.2010 р., укладеного між сторонами, позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва торгово-офісного центру на підставі рішення п'ятдесят п'ятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010 року «Про надання земельних ділянок, оформлення та продовження права користування земельними ділянками»(а.с.106-108), згідно пункту «й»якого продовжено спільне користування для забудови (суперфіцій) строком на 5 років земельної ділянки пл. 0.1445 га за адресою АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1(пл. 0,0723га), а також Фізичній особі -ОСОБА_2.(пл. 0,0722 га.).
Згідно п.1.1 договору суперфіцію від 30.07.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем, позивач на підставі рішень двадцять восьмої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 19.06.2008 року (а.с. 105) надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в розпорядженні Полтавської міської ради за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва торгово-офісного центру.
Пунктом «е»ч. 2 рішення двадцять восьмої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 19.06.2008 року надано в спільне користування для забудови (суперфіцій) строком на 2 роки земельну ділянку пл. 0.1445 га за адресою АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру таким землекористувачам: Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1(пл. 0,0723га), а також Фізичній особі -ОСОБА_2 (пл. 0,0722 га.).
Згідно п. 1.2. договору суперфіцію від 30.07.2008 р. метою надання в користування земельної ділянки є здійснення відповідачем будівництва та подальшої експлуатації об'єктів нерухомості, інших господарських споруд, необхідних для їх обслуговування, згідно затвердженого проекту будівництва, з дотриманням цільового призначення наданої в користування земельної ділянки.
Згідно п.1.3. договору право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає у відповідача на підставі даного договору.
Об'єктом правовідносин між сторонами по даному договору є право відповідача користування земельною ділянкою Полтавської міської ради в якості будівельного майданчика (п. 1.6. договору).
Правовідносини між позивачем та відповідачем при виконанні даного договору регулюються даним договором, ЗК України, ЦК України, іншими нормативними та законодавчими актами України (п. 1.5 договору).
Згідно п. 3.1 договору суперфіцію від 30.07.2008 р. строк користування земельною ділянкою встановлено з 19 червня 2008 року по 19.06.2010 року. Строк користування земельною ділянкою може бути продовжено лише за письмовою згодою сторін, за умови прийняття відповідного рішення міської ради, про що сторони укладають додаткову угоду до даного договору.
Після закінчення строку даного договору відповідач має право на поновлення його на новий строк. У цьому разі відповідач повинен не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення строку дії даного договору повідомити письмово позивача про намір продовжити його дію із зазначенням підстав такого продовження та надання підтверджуючих ці підстави документів.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) регулюється главою 16-1 ЗК України, главою 34 ЦК України.
Згідно ст.413 ЦК України власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній
ділянці), внесено до статутного фонду, передано у заставу.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або на невизначений строк, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови не може перевищувати 50 років.
Згідно ст. ст. 414, 415 ЦК України власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об'єкти, договором може бути передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача.
Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором.
Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).
Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
Землекористувач зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Згідно ст. 416 ЦК України право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку права користування;
3) відмови землекористувача від права користування;
4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 417 ЦК України передбачено правові наслідки припинення права користування земельною ділянкою.
З аналізу правових норм, що регулюють право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) вбачається, що суперфіцій є одним з різновидів користування чужою земельною ділянкою.
З вищенаведених норм також вбачається, що суперфіцій не містить заборони щодо поновлення договору суперфіцію, а за таких обставин, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі договору суперфіцію від 30.07.2008 р. можливо застосовувати положення ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка встановлює умови поновлення договору оренди землі.
Крім того, умови договору суперфіцію від 30.07.2008 р. передбачали продовження строку користування земельною ділянкою лише за письмовою згодою сторін, за умови прийняття відповідного рішення міської ради.
Таке рішення було прийнято позивачем 06.07.2010 року, згідно якого продовжено спільне користування для забудови (суперфіцій) строком на 5 років земельної ділянки пл. 0.1445 га за адресою АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру Фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1(пл.0,0723га), а також Фізичній особі -ОСОБА_2.(пл.0,0722 га.). Рішення від 06.07.2010 р. є чинним і докази про його недійсність в матеріалах справи відсутні.
На виконання вищезазначеного рішення Полтавської міської ради між позивачем та відповідачем був укладений договір суперфіцію від 17.08.2010 р., яким фактично було продовжено відповідачу користування для забудови (суперфіцій) строком на 5 років земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру.
Доказом того, що земельна ділянка не вилучалась у відповідача з користування є акт приймання-передачі земельної ділянки Полтавської міської ради в користування для забудови (суперфіцій) за адресою: АДРЕСА_3 від 17.08.2010 р. (а.с.16), згідно абз. 3 якого частка земельної ділянки в м. Полтаві, АДРЕСА_3, площею 723 кв.м. в межах, визначених кадастровим планом, на час підписання рішення п'ятдесят п'ятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 06.07.2010 року знаходилась і на цей час знаходиться в користуванні відповідача.
Крім того, невід'ємною частиною договору суперфіцію від 17.08.2010 р. є акт встановлення та узгодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 21.11.2007 р.(а.с. 19), який слугував невід'ємною частиною договору суперфіцію від 30.07.2008 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ще у 2006 році Головним управлінням у справах містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради розглядалось питання про виділення земельної ділянки для будівництва торгово-офісного центру по АДРЕСА_3 (лист № 01-26-16/1829 від 31.08.06 р., а.с. 97).
Вищезазначеною установою було зроблено комплексний висновок про правовий статус, допустимі види забудови та використання земельних ділянок у кварталі, що обмежений вулицями Жовтневою, Желвакова, Коваля та Майданом Незалежності (а.с.96)
27.02.2007р. позивач прийняв рішення «Про погодження розташування торгово-офісного центру на земельній ділянці по АДРЕСА_3»(а.с. 120), згідно якого дозволено відповідачу виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_3 для будівництва торгово-офісного центру і було вирішено користування земельною ділянкою оформити окремим рішенням. Зобов'язано замовників згідно з чинним законодавством вирішити питання компенсації вартості тимчасових споруд, що підлягають знесенню, укласти з міськвиконкомом угоду про залучення коштів згідно з постановою КМУ від 24.01.07 р. № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».
Рішенням Полтавської міської ради від 28.03.2008 р. (а.с. 95) внесено зміни до рішення Полтавської міської ради від 27.02.2007 р.
13.08.2010 р. за № П10-10/П Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області було надано відповідачу дозвіл на виконання підготовчих робіт (а.с. 90). Рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради № 412 від 30.10.10 р. були надані та затверджені містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_3.(а.с. 92-94, 98).
28.11.2011 р. відповідачу видано декларацію про початок виконання будівельних робіт будівництва торгово-офісного центру з даховою котельнею по АДРЕСА_3 (а.с.86-89).
Згідно витягу ПП Полтавського БТІ «Інвентаризатор»про державну реєстрацію прав від 05.12.2011 р. (а.с. 91). за Фізичною особою. -ОСОБА_1 зареєстровано право приватної спільної сумісної власності на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_3.
Крім того, рішенням від 06.07.2010 р.(а.с.109) Полтавська міська рада вирішила продовжити на п'ять років термін дії рішення дванадцятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 27.02.07 р. «Про погодження розташування торгово-офісного центру на земельній ділянці по АДРЕСА_3»зі змінами, внесеними рішенням двадцять шостої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 28.03.08 р.
Таким чином, суд дійшов висновку, що строк договору суперфіцію від 30.07.08 р. було поновлено рішенням Полтавської міської ради від 06.07.2010 р., на виконання якого був укладений договір суперфіцію від 17.08.2010 р. Крім того, можливість продовження строку користування відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_3 передбачена договором суперфіцію від 30.07.2008 р.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 1 статті 134 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення Полтавською міською радою від 06.07.2010 р. про надання земельної ділянки в користування відповідачу).
Посилання позивача на те, що за період з 19.06.2010 р. по 20.08.2010 р. відповідач самовільно зайняв земельну ділянку без правовстановлюючих документів до уваги судом не приймається, оскільки п. 4.8 договору суперфіцію від 30.07.2008 р. у разі якщо відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку користування, визначеного п. 3.1. даного договору, то за фактичний період користування землею і до моменту укладення нового договору відповідач повинен вносити плату за користування землею для забудови в розмірах, визначених договором. Відповідач надав докази того, що за цей період ним вносилась плата за користування землею (а.с. 117-119).
Посилання позивача на те, що договір суперфіцію має особливу правову природу, відмінну від договору оренди, тому положення законодавства про суперфіцій не підлягають застосуванню до правовідносин оренди, суд до уваги не приймає, оскільки йдеться про неможливість застосування до правовідносин оренди законодавства про суперфіцій, а не навпаки.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що договір суперфіцію від 17.08.2010 р не суперечить чинному законодавству і не порушує права територіальної громади м. Полтави.
Таким чином, позовні вимоги про визнання договору суперфіцію від 17.08.2010 року недійсним безпідставні, оспорені відповідачем, спростовані належними доказами і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд,-
1. В позові відмовити.
Суддя О.В. Солодюк
Повний текст виготовлено та підписано 13 березня 2012 року.
Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України.