Справа № 2-3612/2011
10.11.2011 року м. Сімферополь
Київський районний суд міста Сімферополя АР Крим у складі: головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Алексейчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виробничо-комерційного підприємства «Симпласт» про стягнення індексації суми боргу, 3% річних та судових витрат, -
15.09.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ВКП «Симпласт» про стягнення індексації суми боргу, 3% річних та судових витрат. Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням колегій суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АР Крим від 12 травня 2004 року стягнуто з ВКП «Симпласт» на користь ОСОБА_2 з урахуванням індексу інфляції за період червень 2002 року - квітень 2004 року суму 58673 грн. 00 коп., а також 586 грн. 73 коп. державного мита, сплаченого позивачкою за подачу позовної заяви, а всього 59259 грн. 73 коп. Рішенням Київського районного суду від 08 грудня 2009 року, залишеного ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 25 лютого 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 квітня 2010 року без змін, позов ОСОБА_1 до ВКП «Симпласт» задоволено частково та стягнуто з останнього на користь позивачки 60860 грн. 58 коп. Але до тепер рішення суду боржником не виконано. Просить стягнути з відповідача на користь позивачки суму інфляції за певний час, 3% річних та судові витрати.
Позивачка у судовому засіданні свої вимоги підтримала та просила стягнути з відповідача на її користь - суму інфляції, нараховану за період з 01 листопада 2009 року по 31 серпня 2011 року у зв'язку з неповерненням їй частки, внесеної в підприємство ВКП «Симпласт», в розмірі 19051 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 08 коп.; 3% річних за період з 01.01.2004 року по 31.08.2011 року в розмірі 11758 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 52 коп., та понесені нею судові витрати.
Представник відповідача ВКП «Симпласт» - Завадовський О.А., в судовому засіданні вимоги не визнав, просив у їх задоволені відмовити у зв'язку з відсутністю вини товариства перед позивачкою. На його думку, невиконання рішення суду спричинено бездіяльністю ВДВС.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та додатково надані на підставі статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням колегій суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АР Крим від 12 травня 2004 року стягнуто з ВКП «Симпласт» на користь ОСОБА_2 з урахуванням індексу інфляції за період червень 2002 року - квітень 2004 року суму 58673 грн. 00 коп., а також 586 грн. 73 коп. державного мита, сплаченого позивачкою за подачу позовної заяви, а всього 59259 грн. 73 коп. Рішенням Київського районного суду від 08 грудня 2009 року по справі №2-2673/2009 з Виробничо-комерційного підприємства «Симпласт» стягнуто на користь ОСОБА_1 60860 грн. 58 коп. Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 25 лютого 2010 року та ухвалою Верховного Суду України від 30 квітня 2010 року рішення Київського районного суду міста Сімферополя залишено без змін, тобто набуло чинності. Але до тепер рішення суду боржником не виконано.
Відповідно до статей 124, 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від Боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору (стаття 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до судової практики Верховного Суду України набранням законної сили рішенням суду про стягнення грошового боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, а боржник несе обов'язок відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час до виконання рішення суду про стягнення грошового боргу.
Індексація розміру заборгованості за період з 01 листопада 2009 року по 31 серпня 2011 року становить 19051 грн. 08 коп., три відсотка річних за період прострочення виконання рішення з 01.01.2004 року до 31.08.2011 року становить 11758 грн. 52 коп. й саме ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивачки 3% річних за період з 2002 року по 31.12.2003 року задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до приписів статті 71 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) загальний строк за позовом особи, право якого порушено, встановлюється в три роки та застосовується судом незалежно від бажання та/або заперечень сторін.
За таких обставин незалежно від бажання та/або заперечень сторін суд відмовляє позивачці в стягненні сум за вищезазначений період, тобто з 2002 року по 31.12.2003 року, оскільки сплинув строк позовної давності.
Відповідно до приписів статті 88 Цивільно-процесуального кодексу України, суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати пропорційно до задоволених судом вимог.
На підставі статті 509, 525, 599, 625, Цивільного кодексу України, статті 71 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, с у д -
Позов ОСОБА_1 до Виробничо-комерційного підприємства «Симпласт» про стягнення індексації суми боргу, 3% річних та судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства «Симпласт» на користь ОСОБА_1:
- суму інфляції, нараховану за період з 01 листопада 2009 року по 31 серпня 2011 року у зв'язку з неповерненням їй частки, внесеної в підприємство ВКП «Симпласт», в розмірі 19051 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 08 коп.;
- 3% річних за період з 01.01.2004 року по 31.08.2011 року в розмірі 11758 (одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят вісім) грн. 52 коп.,
- витрати по сплаті судового збору в сумі 308 (триста вісім) грн. 10 коп.,
- витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Київському районному суді міста Сімферополя - 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.,
а всього 31237 (тридцять одна тисяча двісті тридцять сім) грн. 70 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя