Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-а-1665/11
31 жовтня 2011 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В., розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату невиплачених коштів до пенсії, -
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області неправомірними щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та зобов'язання здійснити нарахування та виплату невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 25.01.2011 року до 25.07.2011 року. Вимоги мотивує тим, що їй відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" повинна виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначена надбавка виплачувалась позивачу у значно меншому розмірі. Крім того, позивачка просить допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідачів недоплачених коштів та зобов'язання в подальшому виплачувати дані кошти відповідно до вимог закону. Свої вимоги мотивує тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.
Позивач в судове засідання не з'явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій зазначила прохання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача УПФ України в Олевському районі в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини неявки, тому справа розглядається без його участі.
Суд, розглянувши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією паспорта позивача, пенсійного посвідчення №НОМЕР_1.
Позивачка на даний час є пенсіонером і отримував щомісячно у відповідача з 01.10.2008 року по даний час державну соціальну допомогу до пенсії як дитина війни в розмірі 49,80 грн., тобто отримував виплати в розмірах, передбачених постановою КМ України від 28 травня 2008 року №530, всупереч нормам Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що стверджується листом управління Пенсійного фонду України в Олевському районі від 25.07.2011 року №6592/02.
Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з якої слідує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Державна соціальна допомога як дитині війни нараховується та виплачується за місцем отримання пенсії.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначено ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України “Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною першою статті 52 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено у розмірі: з 1 грудня 2010 року -734 гривень. Статтею 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, установлено у розмірі: з 1 січня 2011 року -750 гривень, з 1 квітня 2011 року -764 гривні.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).
В даному випадку Закон України “ Про соціальний захист дітей війни “ визначає порядок і розміри допомоги.
Виплата допомоги в менших розмірах, є неправомірною, оскільки суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про соціальний захист дітей війни»та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Також є безпідставним доводи УПФ України в Олевському районі, які зазначені в запереченні відповідача, з приводу того, що вони є неналежним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року №1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року №8-2, саме зазначений відповідач забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат надбавки до пенсії особам, які підпадають під дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання надбавки в розмірі, зазначеному в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», чим порушив її право на соціальний захист .
Як вбачається з позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання надбавки до пенсії як особа, яка є дитиною війни за період з 25.01.2011 року по 25.07.2011 року.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачу, слід керуватися тим, що відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зазначена надбавка призначається і виплачується органами Пенсійного фонду України.
З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки дітей війни, функції щодо призначення та виплати відповідної надбавки віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної надбавки, а також стягувати вказані суми.
Крім того, 14 червня 2011 року Верховною Радою України принято закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цого Закону Прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», сттаті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14,22,37 та частині третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.
Враховуючи зазначене, суд вважає зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату позивачці державної соціальної допомоги до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 25.01.2011 року по 23.07.2011 року.
Позивачці в частині зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати дану допомогу відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” слід відмовити, оскільки суд, відповідно до ст.ст.105, 162 КАС України, має зазначити початкову та кінцеву дату здійснення такого нарахування і не може на майбутнє передбачати певні дії.
Враховуючи те, що позовна вимога стосовно негайного виконання постанови суду в частині стягнення на користь позивачки з відповідача заборгованості, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, та зобов'язання в подальшому їх виплачувати відповідно до закону, не мотивована та не обґрунтована, то в цій частині позову слід відмовити.
Статтею 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.
Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачу в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.
Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України, -
Позов ОСОБА_1-задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо недонарахування та недовиплати ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у відповідності із ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 25.01.2011 року по 23.07.2011 року -протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 у щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, встановивши її на рівні 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за період з 25.01.2011 року по 23.07.2011 року, з урахуванням проведених виплат.
Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнено від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:В. В. Волощук