донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
04.04.2012 р. справа №10/5009/7086/11
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Зубченко І.В.
суддівМартюхіної Н.О., Татенка В.М.
За участю представників:
від позивача:ОСОБА_1 за довіреністю №19/1-3025/Рб від 28.12.2011р.
від відповідача:
від відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 19.03.2012р., ОСОБА_3. за довіреністю б/н від 01.11.2011р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водопровідник»Токмацької міської ради Запорізької області, м. Токмак, Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області
від05.12.2011р. (повний текст підписано 07.12.2011р.)
у справі№10/5009/7086/11 (суддя Алейникова Т.Г.)
за позовомУправління державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області, м. Запоріжжя
доКомунального підприємства «Водопровідник»Токмацької міської ради Запорізької області, м. Токмак, Запорізька область
проспонукання укласти договір на охорону об'єкту №15-2665 в редакції позивача
Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Комунального підприємства «Водопровідник»Токмацької міської ради Запорізької області, м. Токмак, Запорізька область, про спонукання відповідача укласти з позивачем договір на охорону об'єкту №15-2665 в редакції позивача та вважати його укладеним з моменту набрання чинності рішенням суду.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 07.12.2011р.) у справі №10/5009/7086/11 позов задоволено та укладено між сторонами договір на охорону об'єкту №15-2665 в запропонованій позивачем редакції.
Рішення суду мотивовано доведеністю обставин, з якими закон пов'язує необхідність укладення договору на послуги охорони об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони, а також тим, що запропонований позивачем проект договору відповідає вимогам закону, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та прийняти нове, яким зобов'язати позивача направити на розгляд відповідачу договір на охорону об'єктів в новій редакції з видом охорони -пункти централізованого спостереження.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції скаржник зазначає, що судом порушені норми матеріального права та не повністю з'ясовані всі обставини у справі, які мають істотне значення для вирішення справи. Зокрема, скаржник зазначив, що в п.4 Постанови КМУ №615 від 10.08.1993р. не встановлено обов'язковий вид охорони, необхідний для охорони об'єктів водопостачання населених пунктів з резервуарами питної води. У своїй відповіді на пропозицію позивача укласти договір на цивільну фізичну охорону відповідач запропонував змінити в договорі вид охорони, а саме на охорону об'єкту за допомогою пульта централізованого спостереження, що надасть змогу КП «Водопровідник»вдосконалити якість системи охорони об'єкту та погасити заборгованість, яка виникла за період дії попереднього договору на охорону від 16.11.2010р. Однак, позивач відмовився від цієї пропозиції та звернувся до суду із позовом про спонукання відповідача укласти договір на охорону об'єкту в редакції позивача. Чинне законодавство передбачає захист права особи на укладення господарського договору за рішенням суду, якщо інша сторона ухиляється від його укладення, в свою чергу, КП «Водопровідник»жодним чином не ухиляється від укладання договору, а намагається укласти договір відповідно до вимог встановлених Постановою КМУ №615 від 10.08.1993р. та досягти згоди щодо всіх істотних умов договору. Позивач відповідно до проекту договору самостійно визначив вид охорони під час її організації -цивільна, що є зловживанням наданих йому повноважень, які встановлені вказаною Постановою.
Крім того, скаржник зазначив, що виходячи з положень ст.ст.179, 187 Господарського кодексу України договір обов'язковість укладення якого встановлена в підзаконних або інших нормативно-правових актах, які не мають сили закону, не підлягає укладенню за рішенням суду.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. у справі №10/5009/7086/11 прийнято апеляційну скаргу до провадження.
Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти доводів скаржника заперечив та зазначив, що відповідач не надсилав своїх заперечень, а саме протокол розбіжностей щодо окремих умов договору, як це передбачено ст.181 ГК України, та його поведінка свідчила про відсутність заперечень відносно умов запропонованого договору. Вид охорони обрано виходячи із принципу надійності охоронних послуг (цивільна охорона) та вказаний у дислокації та розрахунку, що є невід'ємними частинами договору.
Відносно посилань скаржника на відсутність в законі прямої вказівки на укладення запропонованого договору, позивач зазначив, що відповідно до ст.ст.113, 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов'язковими до виконання, а ст.648 Цивільного кодексу України передбачено можливість укладення цивільного договору на підставі правового акту органу державної влади.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. судовий розгляд відкладався, а також зобов'язано сторін надати додаткові докази та письмові пояснення.
У письмових поясненнях, наданих на виконання ухвали апеляційного суду, скаржник вказав на реальну можливість застосування позивачем на об'єктах відповідача такого виду охорони, як охорона за допомогою пунктів централізованого спостереження. В свою чергу, у доповненнях до відзиву скаржник обґрунтував обраний ним вид охорони, а саме фізичної цивільної охорони.
Представник скаржника у судовому засіданні 04.04.2012р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким зобов'язати позивача направити на розгляд відповідачу договір на охорону об'єктів в новій редакції з видом охорони -пункти централізованого спостереження.
Представник позивача у судовому засіданні 04.04.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Згідно положень ст.181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами підписує та скріплює печаткою і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, УДСО при ГУМВС України в Запорізькій області листом вих.№988 від 30.09.2011р. звернулось до КП «Водопровідник»Токмацької міської ради Запорізької області з пропозицією укласти договір на послуги охорони та надіслало проект договору з додатками (дислокація, розрахунок та протокол узгодження ціни).
Листом №209 від 17.10.2011р. відповідач відмовився від пропозиції укласти договір та зазначив, що укласти даний договір на охорону він не має можливості в зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства, а також з метою узгодження договірних відносин між сторонами просив змінити в договорі вид охорони з цивільної на пункти централізованого спостереження, додати до договору дислокацію, розрахунок та протокол узгодження ціни, та договір в новій редакції направити на його адресу для розгляду.
Оскільки, між сторонами не було досягнуто згоди щодо укладення договору охорони позивач з урахуванням вимог ст.ст.179, 187 ГК України звернувся до суду.
Положеннями ст.627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Порядок укладання договорів визначений статтями 179-188 ГК України.
Положенням ч.3 ст.179 ГК України встановлено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо його виконання є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. №615 «Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності»з метою вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності на базі підрозділів охорони при органах внутрішніх справ утворено Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затверджено відповідне Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ (далі -Положення), перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, і перелік об'єктів підвищеної небезпеки підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами.
У пункті 3 Положення зазначено, що одним з основних завдань Державної служби охорони є здійснення за договорами заходів щодо охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому законодавством.
За приписами ст.14 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»мережі, споруди, устаткування централізованого питного водопостачання населених пунктів є особливо важливими об'єктами життєзабезпечення.
Статтями 6, 7 цього Закону встановлено, що державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах: запобіжного характеру заходів щодо охорони джерел і систем питного водопостачання. Держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання шляхом: охорони джерел і систем питного водопостачання, відновлення запасів питної води.
У відповідності з Переліком, затвердженим Постановою КМУ №615 від 10.08.1993р., до об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами відносяться, зокрема, об'єкти водопостачання населених пунктів з резервуарами питної води.
Частиною 4 статті 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Наказом Департаменту Державної Служби охорони при МВС України №215 від 16.08.2006р., відповідно до ч.3 п.4 Положення про Державну службу охорони при МВС України, затвердженого постановою КМУ від 10.08.1993р. №615, було затверджено примірні договори на охорону об'єктів.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3 ст.180 ГК України).
Розглянувши наданий до суду проект спірного договору №15-2665 з додатками судова колегія встановила, що він відповідає встановленому законодавством типовому договору, містить усі істотні умови, які передбачені для даного виду договору (предмет договору в розділі 1 та Дислокації (додаток №1), ціну (розділ 2, Додатки №№ 2, 3), строк дії договору (п.9.1).
Щодо заперечень відповідача про неузгодженість предмету спірного договору (виду охорони) судова колегія зазначає, що Державна служба охорони при МВС на сьогодні є єдиною державною охоронною структурою, що діє виключно в державних інтересах та уповноважена Кабінетом Міністрів України на здійснення некомерційної господарської діяльності відносно охорони об'єктів, у тому числі особливо-важливих об'єктів.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №505 від 01.12.2009р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України №1248/17264 від 25.12.2009р., затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян.
У пункті 4.4. цих Умов встановлено, що діяльність, пов'язана з охороною окремих особливо важливих об'єктів, перелік яких визначається в установленому чинним законодавством порядку, може здійснюватися тільки юридичними особами державної форми власності.
Система охорони «Об'єкта»та розташування постів визначається «Охороною»і узгоджується «Замовником», про що складається акт обстеження (розділ 1 договору). Так, в актах обстеження від 17.10.2011р. зазначено, що Північна та Південна насосні станції є відкритими територіями, а на таких об'єктах застосування технічної охорони можливо лише у комплексі з фізичною охороною. Вартість придбання апаратури та матеріалів, монтажних та налагоджувальних робіт за локальними кошторисами №№ 1, 2, 3 орієнтовно становить майже 1млн. грн. та додатково щомісячна оплата за послуги з технічної охорони. Отже, вид охорони обрано позивачем виходячи із принципу економічності та надійності охоронних послуг.
В пункті 1.1. договору та додатку №1 до нього зазначено адресу об'єкту: м. Токмак, вул. Шевченка, 46, яка є юридичною адресою замовника та не є місцезнаходженням об'єктів водопостачання та резервуарів з водою. Як вбачається з дислокації під охорону позивачем приймаються ВНС, м. Токмак, вул. Гоголя, 160 та ВНС, м. Токмак, вул. К.Лібкнехта, 103.
З огляду на викладене, виходячи з того, що укладення договору на охорону об'єктів водопостачання населених пунктів з резервуарами питної води є обов'язковим на підставі закону, а також враховуючи, що позивач в установленому законом порядку направив відповідачу для підписання проект договору, однак відповідач договір не підписав, враховуючи, що при вирішенні спору про зобов'язання укласти договір судом першої інстанції було вірно встановлено, що проект договору відповідає вимогам чинного законодавства та, що в договорі наявні всі істотні умови, судова колегія дійшла висновку, що відмова відповідача від укладення договору охорони об'єктів, які підлягають обов'язковій охороні згідно з законом, є необґрунтованою.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача укласти договір, виходячи з відповідності проекту договору вимогам чинного законодавства та наявності усіх його істотних умов, й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 07.12.2011р.) у справі №10/5009/7086/11 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Водопровідник»Токмацької міської ради Запорізької області, м. Токмак, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 07.12.2011р.) у справі №10/5009/7086/11 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2011р. (повний текст підписано 07.12.2011р.) у справі №10/5009/7086/11 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий І.В. Зубченко
Судді: Н.О. Мартюхіна
В.М. Татенко
Надруковано 5 примірників: 1 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -АГС, 1 -ГС