Справа № 2-4069/11
04.04.2012
Справа № 2-4069/11 Провадження № 2/2027/528/2012
04 квітня 2012 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Яремчука В.І., при секретарі -Новаковій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про визнання недійсними довіреності, доручення, договору купівлі-продажу, про скасування і визнання права власності шляхом переведення прав покупця та зобов'язання повернути автомобіль, -
До суду 18 травня 2011 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу № ДКП Т-2-791 від 09.06.2010 року автомобіля марки ВАЗ 21070 СПГ 2004 року випуску, номер кузова ХГА 21070041948668, номер двигуна НОМЕР_1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 недійсним, визнання права власності на автомобіль, витребування автомобіля із чужого незаконного володіння та переведення на неї прав та обов'язків покупця.
14 лютого 2012 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву до
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про визнання недійсною довіреності № 214 від 10.05.2010 року, виданої ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8; про визнання недійсним доручення ВМГ № 987324 від 02.06.2010 року на ім'я ОСОБА_5; про визнання недійсним укладеного ОСОБА_3, як продавцем, і ОСОБА_2, як покупцем, на Універсальній біржі «Україна»договору № Т2-791 від 09.06.2010 року про купівлю-продаж автомобіля марки ВАЗ 21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстровим номером НОМЕР_3; про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4; про скасування права власності ОСОБА_2 на автомобіль марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4; про переведення на ОСОБА_1 прав і обов'язків покупця по договору купівлі-продажу 1/2 частки автомобіля марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4 і про зобов'язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 автомобіль марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстровим номером НОМЕР_4.
В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що з 2002 року по січень 2010 року вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет та вели спільне господарство. У жовтні 2008 року ними був придбаний автомобіль НОМЕР_3, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 НОМЕР_6, синього кольору, який був зареєстрований ДАІ ГУ УМВС України в Полтавській області за ОСОБА_3, на підставі чого Полтавським ВРЕВ 08.10.2008 року було видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7. З січня 2010 року вони з ОСОБА_3 проживають окремо, а автомобіль залишився у ОСОБА_3 Рішенням Київського районного суду м. Полтави за її позовом до ОСОБА_3 у задоволенні її вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частку спірного автомобіля було відмовлено з тих підстав, що в період розгляду справи зазначений автомобіль вибув із володіння ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2010 року, укладеного за його дорученням ОСОБА_5 від 02.06.2010 року на Універсальній баржі «Україна», та був зареєстрований 09.06.2010 року за ОСОБА_2, державний номер НОМЕР_4. Доручення від 02.06.2010 року було надано ОСОБА_5 на підставі довіреності від 10.05.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом ХРНО Харківської області ОСОБА_10, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кожного окремо управляти та розпоряджатися спірним автомобілем. Зазначеною довіреністю було передбачено право передовіри повністю або частково іншим особам. На момент посвідчення нотаріусом довіреності від 10.05.2010 року паспорт ОСОБА_3 був недійсним, оскільки в ньому була відсутня його фотографія у 45 років, по досягненні ним 45-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1. Через що довіреність від 10.05.2010 року надана ОСОБА_3 на підставі недійсного документу, а так саме і доручення від 02.06.2010 року надане ОСОБА_5, а також договір купівлі-продажу спірного автомобіля від 09.06.2010 року, є недійсними. Спірний автомобіль придбаний в період спільного проживання її та ОСОБА_3, тому є об'єктом спільної сумісної власності. Зазначений автомобіль був переданий ОСОБА_3 третім особам та придбаний ОСОБА_2 без її згоди, як співвласника, вона, позивачка, була позбавлена права власності на ? частку спірного автомобіля.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги, викладені у позовній заяві підтримала у повному обсязі, зазначивши що з 2002 року по січень 2010 року вони з ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, у жовтні 2008 року ними був придбаний спірний автомобіль, договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля укладений з порушенням ч.2 ст. 215 ЦК України, оскільки у паспорті відповідача ОСОБА_3 була відсутня його фотографія по досягненню 45 років, через що надані довіреність, доручення, а також договір купівлі-продажу автомобіля є недійсними, просила позов задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явилась, про час і місце судового розгляду на 04.04.2012 року сповіщена належним чином, у суду нема відомостей про причину неявки відповідачки у судові засідання на 19.10.2011 року та 14.02.2012 року, повістки, що направлялися відповідачці за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання, повернуті до суду через неотримання. В зв'язку з чим суд визнає неявку відповідачки неповажною та розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, у суду нема відомостей про причину неявки відповідача у судові засідання на 19.10.2011 року, 14.02.2012 року та 04.04.2012 року, повістки, що направлялися відповідачу повернуті до суду через неотримання. В зв'язку з чим суд визнає неявку відповідача неповажною та розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивачки та дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.
Згідно рішення Київського районного суду м. Полтави у справі № 2-4657/2010 від 14.12.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частку автомобіля ВАЗ 21070 днз НОМЕР_3 відмовлено з тих підстав, що спірний автомобіль на час розгляду справи не належав відповідачу, а був проданий іншій особі. Зазначеним рішенням був визнаний факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю з 2002 року по січень 2010 року без реєстрації шлюбу (а.с.15-16).
Судом встановлено, що за довіреністю від 10.05.2010 року, посвідченої приватним нотаріусом ХРНО Харківської області ОСОБА_10, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кожного окремо, управляти та розпоряджатися належним йому на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію ТЗ, виданого Полтавським ВРЕВ 08.10.2008 року, автомобілем марки ВАЗ 21070 СПГ, 2004 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_5 НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_3, довіреність видана з правом продажу автомобіля за встановленим законом порядку, обміну, страхування, здачі в оренду, тощо. Зазначена довіреність видана з правом передовіри повноважень повністю або частково іншим особам (а.с.17).
Відповідно ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Відповідно положенням ст. ст. 239, 240 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо встановлено договором або законом.
Відповідно положенням ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Довіреність від 10.05.2010 року, якою ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кожного окремо, управляти та розпоряджатися належним йому на праві власності автомобілем марки ВАЗ 21070 СПГ, на виконання вимог ст. ст. 203, 220, 245 ч.2 ЦК України, була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом ХРНО Харківської області ОСОБА_10, особу довірителя ОСОБА_3 та його дієздатність нотаріусом перевірено.
Посилання позивачки про те, що надана ОСОБА_3 10.05.2010 року довіреність, а так саме і доручення, і договір купівлі-продажу автомобіля, є недійсними з тих підстав, що довіреність надавалась ОСОБА_3 за недійсним паспортом, оскільки у паспорті відповідача ОСОБА_3 була відсутня його фотографія по досягненню 45 років, є безпідставними, оскільки відповідно до п.13 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року № 20/5, при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).
Тобто, судом встановлено, що надана ОСОБА_3 10.05.2010 року довіреність відповідає вимогам чинного законодавства, і підстави для визнання зазначеної довіреності, а так саме і доручення ВМГ № 987324 від 02.06.2010 року на ім'я ОСОБА_5, недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 249 ЦК України скасувати довіреність або передоручення може в будь-який час лише особа, яка видала довіреність.
За ухвалою суду про витребування доказів від 19.10.2011 року Універсальною біржею «Україна»суду наданий договір купівлі продажу рег. № Т2-791 від 09.06.2010 року, за яким ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 за дорученням ВМГ № 987324 від 02.06.2010, діючий як продавець, продав, а ОСОБА_2, як покупець, придбала автомобіль марки ВАЗ 21070 реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с.54).
Згідно відомостей УДАІ УМВС України в Харківській області, наданих за ухвалою суду від 19.10.2011 року, автомобіль марки ВАЗ 21070 СПГ, 2004 року випуску, № двигуна 21037743434, № кузова НОМЕР_6 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 на підставі біржової угоди № Т2-791 (а.с.55).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтями 330, 388, 390 ЦК України передбачено право власника на витребування майна від добросовісного набувача, лише якщо майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.
Судом встановлено, що договір купівлі продажу рег. № Т2-791 від 09.06.2010 року, за яким ОСОБА_5 від імені ОСОБА_3 за дорученням ВМГ № 987324 від 02.06.2010, діючий як продавець, продав, а ОСОБА_2, як покупець, придбала автомобіль марки ВАЗ 21070 реєстраційний номер НОМЕР_3, був укладений відповідно до вимог чинного законодавства, надана ОСОБА_3 довіреність від 10.05.2010 року, а також доручення від 02.06.2010 року на ім'я ОСОБА_5, не були скасовані та не є недійсними, покупець ОСОБА_2 є добросовісним покупцем, тому підстав для визнання зазначеного договору купівлі-продажу недійсним, а так саме і скасування права власності ОСОБА_2 на автомобіль, визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку автомобіля, переведення на ОСОБА_1 прав і обов'язків покупця по договору купівлі-продажу 1/2 частки автомобіля, та зобов'язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 автомобіль, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, судом не встановлена наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 202-205, 207-209, 215, 239, 240, 244, 245, 249, 328, 330, 388, 390, 655 ЦК
України, ст. ст. 10, 11, 60, 76, 79, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності № 214 від 10.05.2010 року, виданої ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8; про визнання недійсним доручення ВМГ № 987324 від 02.06.2010 року на ім'я ОСОБА_5; про визнання недійсним укладеного ОСОБА_3, як продавцем, і ОСОБА_2, як покупцем, на Універсальній біржі «Україна»договору № Т2-791 від 09.06.2010 року про купівлю-продаж автомобіля марки ВАЗ 21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстровим номером НОМЕР_3; про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку автомобіля марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4; про скасування права власності ОСОБА_2 на автомобіль марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4; про переведення на ОСОБА_1 прав і обов'язків покупця по договору купівлі-продажу 1/2 частки автомобіля марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_4 і про зобов'язання ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 автомобіль марки ВАЗ-21070 СПГ, двигун № НОМЕР_1, кузов № НОМЕР_2, 2004 року випуску, з реєстровим номером НОМЕР_4 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне рішення складено 09 квітня 2012 року.
Суддя (Яремчук В.І.)