"29" березня 2012 р. Справа № 5027/31/2012.
Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Рибак Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Веймер Гідравлік», м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тімберстадлайн»ЛТД», с. Чортория Кіцманського району Чернівецької області
про стягнення боргу та штрафних санкцій на загальну суму 44 145,22 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -ОСОБА_1., довіреність від 23.02.2012;
від відповідача -не з'явився,
Позивач просить стягнути з відповідача 44 145,22 грн. заборгованості та штрафних санкцій за несвоєчасну та неповну оплату отриманого в 2009 році пиловника букового.
Позов обґрунтовується тим, що станом на 17.01.2012 відповідач допустив перед позивачем заборгованість в сумі 44 145,22 грн. по оплаті поставленого відповідно до видаткової накладної №РН-0000008 від 15.01.2009 та умов укладеного сторонами договору поставки товару від 01.02.2009 пиловника букового, технічна сировина букова (далі -товар), а претензія позивача про погашення заборгованості у сумі 4 744,72 грн. від 11.01.2011 відповідачем залишена без відповіді та задоволення. Позивач зазначає, що вказана заборгованість підтверджується наданими ним податковими накладними, рахунками-фактурами за 2009 рік, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей відповідача.
Конверти, в яких відповідачеві були надіслані ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, поштою були повернуті на адресу суду з помітками про ліквідацію відповідача. У зв'язку з цим відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судовому засіданні не забезпечив. Враховуючи, що зазначені ухвали були надіслані відповідачеві за вказаною ним в договорі адресою, суд вважає, що про час і місце розгляду справи він був повідомлений належним чином, а тому справа розглядається за наявним в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.104 Цивільного кодексу України (далі -ЦК), юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам -правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Згідно п. п. 1, 6 та 8 ст. 59 Господарського кодексу України (далі -ГК), припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється в тому числі шляхом його ліквідації за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб -засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників. Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.
Згідно до ст.105 ЦК, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи. З моменту призначення комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Комісія виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.
Відповідно до приписів статті 60 ГК, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки. Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Статтею 111 ЦК передбачено, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу. В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (пункти 1-3 цієї статті).
Як зазначено у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, 14.09.2010, тобто ще за 16 місяців до звернення позивача з даним позовом, учасники ТОВ «Тімберстадлайн»ЛТД»внесли рішення щодо припинення юридичної особи, у зв'язку з чим відповідач знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності.
Пунктом 3 ст.112 ЦК передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.
В останньому судовому засіданні представник позивача пояснив, що позивач з відповідною вимогою про погашення суми позову до ліквідаційної комісії відповідача взагалі не звертався.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що законодавець пов'язує (на стадії ліквідації боржника) право кредитора на звернення до суду із позовом лише у разі відмови ліквідаційної комісії кредитору у задоволені його вимог або у разі ухилення ліквідаційної комісії від розгляду вимог кредитора, тобто передбачено обов'язкове звернення кредитора до ліквідаційної комісії, суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи права позивача не порушені, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Крім того, згідно зі ст. 180 ГК господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбаченому законодавством порядку й формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладанні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому випадку погодити предмет, ціну й строк дії договору. Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Це означає, що договір не відбувся як юридичний факт, що породжує певні права й обов'язки сторін, оскільки він не створює правових наслідків і не є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Таким чином, під час вирішення спірних питань у судовому порядку, сторони втрачають можливість посилатися на господарський договір, як підставу виникнення будь-яких зобов'язань за таким договором, у якому не досягнуто згоди з усіх істотних умов, а значить, який є неукладеним.
Судом встановлено, що договір поставки від 01.02.2009 № 01/2009, на який посилається позивач, не містить строку його дії, оскільки в пункті 9.2 договору допущено помилку, внаслідок якої строк дії договору закінчився 31.01.2009, тобто ще до його укладення.
В контексті викладеного суд дійшов висновку, що відсутність строку дії договору достеменно свідчить про те, що відповідно до наведених вище правових норм договір є неукладеним, тобто ніяких правових наслідків для сторін він не породжує.
Відповідно із пунктом першим частини першої статті 208 ЦК , правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Однак товар за вказаними в позові накладними позивачем були відпущені відповідачеві без попереднього укладення договору у письмовій формі, що призвело до того, що сторони не встановили термін сплати отриманої деревини.
Згідно із частиною другою статті 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Твердження позивача про те, що відповідачеві направлялася письмова вимога від 11.01.2011 про погашення боргу в сумі 4 744,72 грн. ніякими доказами не підтверджується, а відтак, є голослівним.
Викладене означає, що позивач не довів факту пред'явлення відповідачеві вимоги про сплату вартості отриманих товарів. Тим самим строк виконання боржником своїх зобов'язань за укладеною сторонами угодою поставки товару не настав.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 відсотків річних та інфляційних, оскільки ці суми є похідними від основної суми заборгованості.
Так, згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин суд дійшов висновку, що навіть при умові не перебування відповідача в стані припинення, позов задоволенню не підлягав би через відсутність письмових угод між сторонами та ненастання у відповідача обов'язку сплати отриманих лісоматеріалів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Суддя А. Паскарь