"26" березня 2012 р.
Справа № 6/137
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі судового засідання Рибак Н. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за адміністративним позовом
Приватного підприємства «УВТК»
до Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача -Гінінгер А. З.;
від відповідача -Іліка Р. І.,
Приватне підприємство «УВТК»звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 299248152/0 від 29.12.2007.
Свою вимогу позивач обґрунтовує тим, що внаслідок проведеної ДПІ в м. Чернівці перевірки дотримання вимог податкового законодавства відповідач в порушення статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не враховуючи дня узгодження податкового зобов'язання нарахував позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штраф за затримку на 41 день сплати податкового боргу з податку на додану вартість на суму 9131,00 грн.
Відповідач позов відхиляє з підстав, викладених у його письмових запереченнях.
Ухвалою суду від 15.07.2008 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судового рішення (постанови чи ухвали) у справі господарського суду Чернівецької області за 2007 рік № 9/203, а ухвалою суду від 03.02.2009 у зв'язку з набранням законної сили постанови господарського суду Чернівецької області від 21.12.2007 по вказаній справі провадження у даній справі було поновлено.
Ухвалою суду від 07.05.2009 на підставі клопотання позивача провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судового рішення (постанови чи ухвали) у справі господарського суду Чернівецької області № 2/146.
Ухвалою суду від 02.02.2012 у зв'язку з наданням відповідачем ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2011 № 2/146 провадження у справі було поновлено, а розгляд справи призначено на 27.02.2012.
Ухвалою суду від 27.02.2012 відкладено розгляд справи на 16.03.2012 у зв'язку з неявкою позивача у судове засідання.
У судових засіданнях 13.03.2012 та 16.03.2012 оголошувалась перерва в розгляді справи до 16.03.2012 та 26.03.2012 відповідно.
У судовому засіданні 26.03.2012 представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав додаткові пояснення та документи, зокрема, акт виникнення та погашення заборгованості по ПП «УВТК»станом на 31.10.2007, з якого вбачається, що поточних податкових зобов'язань у підприємства з податку на додану вартість за квітень-вересень 2007 включно не було.
Проте, за рахунок додаткового нарахування пені з податку на додану вартість, яке судом визнано неправомірним (у серпні 2007 -6535,63 грн. та у вересні 2007 -6914,59 грн.), відповідачем незаконно у власній базі даних станом на 01.10.2007 була відображена недоїмка з податку на додану вартість у сумі 11413,49 грн.
В подальшому платіж з податку на додану вартість за вересень 2007 в сумі 9200 грн. (із призначенням платежу «податок на додану вартість за вересень 2007»), який ПП «УВТК»провів 29.10.2007 було враховано в погашення пені, нарахування якої судом визнано незаконним.
Представник відповідача, в свою чергу, проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам законодавства.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність позову.
За результатами проведеної ДПІ у м. Чернівці перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету ПП «УВТК»складено Акт № 5054/15-2/32278470 від 27.12.2007, підписаний уповноваженими посадовими особами позивача без будь-яких заперечень, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення № 299248152/0 від 29.12.2007, яким за несвоєчасну сплату узгодженого податку на додану вартість в сумі 9131 грн. позивачу нараховано штраф в розмірі 1826,20 грн.
На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»№ 2181 від 21.12.2000 з наступними змінами і доповненнями (далі -Закон № 2181).
Згідно п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок (далі -податкова декларація) -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Із названого вище акту перевірки вбачається, що ПП «УВТК»в жовтні 2007 року самостійно надало до ДПІ у м. Чернівці податкову декларацію з податку на додану вартість № 134670, в якій було визначено податкове зобов'язання в сумі 9131,00 грн. з граничним терміном сплати до 30.10.2007, яке погашено платіжним дорученням № 758 від 30.11.2007 в сумі 7650,28 грн. (затримка 31 день), платіжним дорученням № 7925 від 10.12.2007 в сумі 717,17 грн. (затримка 41 день), платіжним дорученням № 768 від 10.12.2007 в сумі 763,55 грн. (затримка 41 день).
Згідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), -протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, -протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Однак, в порушення зазначеної вище норми закону, позивач несвоєчасно сплачував вказані в його декларації узгоджені суми ПДВ. При цьому сплата цього податку здійснювалася з порушенням встановлених підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 граничних строків від 31 до 90 календарних днів.
У відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми і податкового зобов'язання, -у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.
Порядок застосування штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби встановлений Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459, зі змінами і доповненнями (далі -Інструкція), прийнятої відповідно до Закону №2181.
Відповідно до п. 6.1.7 Інструкції, у разі, коли платник податків не сплачує (не погашає) узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених законодавством, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
2) при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу.
Тобто, повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період з 31 до 90 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.
Пунктом 1.7 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.
Згідно пункту 3.8 даної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Натомість з виписки за особовим рахунком ПП «УВТК»за 29.10.2007 на суму 9200 грн., в якій зазначено призначення платежу податок на додану вартість за вересень 2007 року, неможливо ідентифікувати на підставі якого документу платник здійснював платіж.
З приводу вимог позивача про визнання протиправними дій по розподілу та спрямуванню сум, сплачених платіжним дорученням з конкретним призначенням платежу, вказаному в ньому та про зобов'язання зарахувати вказані суми згідно їх призначення, суд вважає наступне.
Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону № 2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Підпунктом 16.3.3 ст.16 вищевказаного Закону, визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.
Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних положень Закону № 2181, суд вважає, що норми цього Закону дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.16.3.3 ст.16 Закону № 2181, податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків у рахунок погашення податкового боргу, на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному доручені не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
Твердження позивача про те, що додаткове донарахування пені з додатку на додану вартість (у серпні 2007 - 6535,63 грн. та у вересні 2007 -6914,59 грн.) визнано судом неправомірним є голослівним, тобто матеріалами справи не підтверджено. Постановою господарського суду Чернівецької області від 21.12.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2008, на яку посилається представник ПП «УВТК», визнано неправомірними дії ДПІ у м. Чернівці по нарахуванню пені з податку на додану вартість за період 2006 р. -7 місяців 2007 в сумі 11 457,65 грн. Тобто, відповідач законно та правомірно відобразив у своїй базі даних вищезазначені суми. Крім того, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 000307232 від 24.10.2006, на яке посилається позивач, ніякого відношення до даної справи не має.
Таким чином, всупереч ч. 1 ст 71 КАС України позивач не довів обґрунтованість своєї позовної вимоги.
У зв'язку з наведеним, відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, у відповідності до частини 3 статті 94 КАС України здійснені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 89, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.
Постанова набирає законної сили через десять днів з дня отримання сторонами її копії, якщо протягом цього строку не подано апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя А. Паскарь