ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-2/1031-201229.03.12
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»
ДоСтрахового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4 845,42 грн.
Суддя Домнічева І.О.
Представники:
від позивача Пилипець А.Ю.
від відповідача Павлішкіна О.С.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 4 845,42 грн.
Ухвалою від 01.02.2012р. Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі.
Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 06.03.12р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та письмовий відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 06.03.2012р. суд відклав розгляд справи на 20.03.2012р. та зобов'язав позивача виконати вимоги ухвали суду від 01.02.12р. про порушення провадження у справі
Представником позивача в судовому засіданні 20.03.2012р. надано суду документи на виконання вимог ухвали суду від 01.02.2012р.; судом було оголошено перерву на 29.03.2012р.
В судовому засіданні 29.03.12р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -
03.09.2010р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Каштан»(Позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго»(Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 25-2010 КАСКО/ЛВ (Договір страхування), згідно якого Позивач надає страховий захист майновим інтересам Страхувальника щодо збитків, які можуть бути спричинені страховими випадками; об'єкт страхування - автомобіль марки «Тоуоtа Аvensis», д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль).
30.03.2010р. в м. Львові, по вул. Городоцька, 145, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля марки «Богдан», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 (власник ОСОБА_2) та Застрахованого автомобіля, яким керував водій ОСОБА_3 (власник ВАТ «Львівобленерго»). Інформація про обставини, факти, та місце ДТП підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова.
ДТП сталася в результаті порушення водієм Корань Ігорем Богдановичем Правил дорожнього руху України, його вину встановлено постановою Сихівського районного суду м. Львова № 3-11246/11 від 14.06.2011 року та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
26.05.2011 року Позивач згідно з умовами Договору страхування визнав ДТП страховим випадком, що підтверджується страховим актом № С-29-00-05-11-К1 від 26.05.2011 року.
В результаті ДТП, Застрахованому автомобілю було завдано шкоду на суму 6364,97 грн., що підтверджується Рахунком-фактурою № Д-00004649 від 12.04.2011 року та актом виконаних робіт № Д-00004521 від 29.04.2011 року (ТОВ «Сервісний центр «Діамант»).
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику згідно з актом № С-29-00-05-11-К1 від 26.05.2011 року в розмірі 5 539,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5463 від 26.05.2011 року.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована Відповідачем на підставі Полісу № АА/2357201, за яким ліміт по відповідальності за матеріальну шкоду - 50 000 грн., франшиза -1000 грн.
Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Вина водія ОСОБА_1 встановлена постановою Сихівського районного суду м. Львова № 3-11246/11 від 14.06.2011 року.
Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.
Відповідно до частини 1 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.
Стаття 1194 ЦК України регулює правовідносини з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 р., при стягненні на користь потерпілого вартості пошкодженого майна враховується зношеність пошкодженого майна. Розрахунок зношеності проводиться відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 р. 3142/5/2092.
Згідно з Положеннями про порядок та умови проведення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175, страхувальником відшкодовується третій особі завдана внаслідок пошкодження транспортного засобу саме пряма шкода, у якій враховується вартість пошкоджених деталей транспортного засобу на момент ДТП, а саме з урахуванням фізичного зношення транспортного засобу, а не вартість нових деталей.
Згідно Звіту № 20, розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля (з врахуванням його зносу), склав 5 511,80 грн.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування (Аналіз судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування від 30 червня 2011р., обговорено та схвалено на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року).
Відповідно до п. 9.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у Позивача виникло право вимоги до Відповідача, як до страховика особи винної в ДТП, щодо відшкодування йому суми завданих збитків.
Разом з тим, суд не погоджуються з наданим Позивачем розрахунком суми завданих йому збитків та робить власний розрахунок наступним чином: 5 511,80 грн. (встановлений звітом розмір матеріального збитку) -825 грн. (франшиза за Договором страхування) -1000 грн. (франшиза за Полісом) = 3686,80 грн.
Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.
Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .
Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).
Як свідчать матеріали справи, Позивач звернувся до Відповідача з Претензією (вимогою) №542 від 26.07.2011р. про повернення в порядку регресу виплаченої Позивачем суми страхового відшкодування, і відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідачем вказану претензію було отримано 03.08.2011р.
Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем є таким, що вже сплив, в тому числі і станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом.
Отже, до порушення провадження у справі та на момент винесення даного рішення, 7-денний строк добровільного виконання зобов'язання Відповідача по відшкодуванню позивачу шкоди в порядку регресу вже настав та сплив.
Відповідач станом на момент подання позову та станом на даний час суму страхування відшкодування Позивачу не виплатив, проте і вмотивованого рішення про відмову у такій виплаті також не надав.
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, відповідно до наведеного вище судом розрахунку в сумі 3686,80 грн.
Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.
Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пеня сплачується в розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд не погоджується з наданим Позивачем розрахунком пені, втрат від інфляції та 3% річних, що наведений в позові, оскільки при розрахунку Позивач виходив з суми боргу 4511,80 грн., тоді як вірною є 3686,80 грн., і тому суд робить власний розрахунок пені, втрат від інфляції та 3% річних за заявлений Позивачем період заборгованості:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції??
04.09.2011 - 19.01.20123686.801.00622.123708.92
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
3686.8004.09.2011 - 19.01.20121383 %41.82
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
3686.8004.09.2011 - 19.01.20121387.7500 %0.042 %*216.06
Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме в обрахованих судом розмірах: 22,12 грн. інфляційних, 41,82 грн. 3% річних та 216,06 грн. пені.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13; ідентифікаційний код 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Каштан»(м. Київ, Кловський узвіз, 12, офіс 37; ідентифікаційний код 32071894) 3 686 (три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 80 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 22 (двадцять дві) грн. 12 коп. інфляційних, 41 (сорок одна) грн. 82 коп. 3% річних та 216 (двісті шістнадцять) грн. 06 коп. пені, 1317 (одна тисяча триста сімнадцять) грн. 70 коп. судового збору.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.О.Домнічева
Повне рішення складено 05.04.12р.