ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/62229.03.12
За позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хорива 31-Б»
До
Треті особиПодільської районної у м. Києві ради
Київської міської ради
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
ОСОБА_2
Провизнання недійсним рішення
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3. -дов., ОСОБА_4 -дов.
від відповідача-1: ОСОБА_5 -дов.
від відповідача-2: ОСОБА_6. -дов.
від третіх осіб: не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001р. «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва»в частині включення до об'єктів комунальної власності Подільського району житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 698, 50 кв. м. та Рішення Подільської районної ради у м. Києві Х сесії V скликання №227 від 12.07.2007 року «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації, внесення змін до попередніх рішень»в частині затвердження на приватизацію приміщення площею 106, 20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (додаток №1 пункт 9).
В судовому засіданні від 24.01.2012 року представником Відповідача-1 надані письмові пояснення по справі, в яких проти позову заперечує повністю.
В судовому засіданні від 07.02.2012 року представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 07.02.2012 року строк вирішення спору по справі №4/622 був продовжений на підставі ст. 69 ГПК України.
07.02.2012р., в судовому засіданні, представником Відповідача-2 були надані заперечення по справі, в яких відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав вказаних у запереченні.
За заявою представників Відповідача-1 та Відповідача-2 від 13.03.2012р. судом було продовжено строк вирішення спору відповідно до ст. 69 ГПК України.
Представники Третіх осіб в судові засідання не з'являлись, письмових заперечень на позовну заяву не надали.
Треті особи належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.
Про поважні причини неявки в судові засідання повноважних представників третіх осіб суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від третіх осіб не надходило
Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі
Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотаннями сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001р. «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва»до об'єктів комунальної власності Подільського району було включено житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 698, 50 кв. м. в тому числі площа нежитлових приміщень -249, 00 кв. м.
Рішенням Х сесії V скликання Подільської районної в м. Києві ради №227 від 12.07.2007 року «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації, внесення змін до попередніх рішень»додатком №1 пунктом 9 було затверджено на приватизацію приміщення загальною площею 106, 20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до Листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 07.02.2012 р. №5035 (И-2012) та відповіді на Запит суду від 22.03.2012р. за №11696 (И-2012) адреси будівлі: вул. Хорива, 31 літера «Б», м. Київ і АДРЕСА_1, м. Київ відносяться до одного будинку.
Первинна реєстрація права власності на нежилі приміщення з №1 по №4 (групи приміщень №21) (літера Б) загальною площею 106, 2 кв. м. по вул. Хорива, 31 була проведена за територіальною громадою Подільського району міста Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності від 28.12.2007р.
Далі право власності на вище вказані нежилі приміщення перейшло до фізичної особи-підприємця Гордовської Ніни Валентинівни на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 13.02.2008р.
Від Гордовської Ніни Валентинівни право власності перейшло і на даний час зареєстровано за Пасічною Іриною Віталіївною на підставі договору дарування, посвідченого2008 року.
В своїй позовній заяві Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хорива 31-Б»(позивач) просить визнати недійсним Рішення Київської міської ради №208/1642 від 27.12.2001р. «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва»в частині включення до об'єктів комунальної власності Подільського району житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 698, 50 кв. м. та Рішення Подільської районної ради у м. Києві Х сесії V скликання №227 від 12.07.2007 року «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації, внесення змін до попередніх рішень»в частині затвердження на приватизацію приміщення площею 106, 20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (додаток №1 пункт 9).
Позивач (Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Хорива 31-Б») вважає, що вище зазначені нежитлові приміщення протизаконно були передані у власність фізичній особі, оскільки нежилі приміщення є допоміжними приміщеннями, які являються спільною сумісною власністю всіх власників квартир у будинку, не можуть виступати самостійним об'єктом цивільно-правових відносин та необхідні для забезпечення експлуатації всього будинку.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:
Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам району міста належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
Пунктом 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»надано право органам місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснювати правомочність щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконувати усі майнові операції, останні можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права власності визначаються відповідно радою.
Згідно пункту 3 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначається відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
Відповідно до ч. 1 п. 10 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, інтереси яких представляють відповідні ради.
Останнім згідно з пунктом 30 статті 26 Закону надане право вирішувати виключно на пленарних засіданнях такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Рішенням Х сесії V скликання Подільської районної в м. Києві ради №227 від 12.07.2007 року «Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності Подільського району м. Києва, що підлягають приватизації, внесення змін до попередніх рішень»додатком №1 пунктом 9 було затверджено на приватизацію приміщення загальною площею 106, 20 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають викупу.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Статтею 23 Закону визначено, що після підготовки об'єкта до приватизації між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації укладається договір купівлі-продажу цього об'єкту та складається акт приймання-передачі зазначеного майна.
Так, 13 лютого 2008 року між відділом приватизації комунального майна Подільського району міста Києва та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень з № 1 по № 4 (групи приміщень № 21), загальною площею106, 20 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Конституція України встановлює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (частина перша статті 41), а також рівність суб'єктів права власності перед законом (частина четверта статті 13).
Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами. Одним із способів зміни форми власності є приватизація, в процесі якої відбувається відчуження на користь фізичних або юридичних осіб майна, що є державною чи комунальною власністю, та майна, що належить Автономній Республіці Крим. Порядок відчуження такого майна визначається законами, зокрема Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Згідно п. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
У відповідності з ст. ст. 5, 6, 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада, яка діє на території міста Києва як суб'єкт права власності, від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності щодо володіння, користування й розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Підтвердженням правомірності набуття права власності територіальною громадою Подільського району м. Києва на жилий будинок по АДРЕСА_1 є Рішення Київської міської ради № 208/1642 від 27.12.2001р. «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва».
Правовстановлюючим документом на нежилі приміщення з №1 по №4 (групи приміщень №21), які розташовані в м. Києві на АДРЕСА_1 є Свідоцтво про право власності видане на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 28.12.2007р. №1685-В та зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 15.01.2008р. за реєстровим номером 2728-п.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Частиною 9 статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків»передбачено, що майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами об'єднання у власність, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах не заборонених законом.
Набуття правоздатності у юридичної особи можливе тільки після державної реєстрації юридичної особи в передбаченому законом порядку.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, ОСББ «Хорива 31-Б» було створено 03.02.2011р., тобто на момент спірного Рішення Подільської районної в м. Києві ради Позивач, як юридична особа ще не було створено.
Крім того, на момент створення ОСББ «Хорива 31-Б»спірне приміщення належало на праві приватної власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.02.2008р., а відтак не могло бути включено до майна Позивача.
Щодо твердження Позивача про те, що спірні приміщення є допоміжними, суд зазначає наступне:
Допоміжні приміщення -це приміщення, без яких неможливо експлуатувати будинок, саме ж розташування приміщення у підвалі не робить автоматично підвал допоміжним.
Ухвалою Конституційного суду України від 12.05.2004 року №46-у/2004 року встановлено, що наведений у підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 року №4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень (підвали, сараї, горища, колясочні і інше) не є офіційним тлумаченням терміна «допоміжні приміщення».
Статтею 4 Житлового Кодексу Української РСР передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Згідно з додатком Б ДБН В.2.2.-15-2005, що затверджені Наказом Держбуду України від 18 травня 2005р. за № 175 нежитлове приміщення -це приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Відповідно до довідки ЖЕК №702 КП «Поділ-житло», на балансі якого знаходився будинок на момент ухвалення оскаржуваного рішення Подільської районної в м. Києві ради, в приміщенні, яке було затверджено на приватизацію, не розміщуються загальнобудинкові інженерні мережі.
У відповідності з пп. 12.2.1., 12.2.3. Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, що затверджені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 05.09.2003 № 146 на кожний житловий будинок бюро технічної інвентаризації складає технічний паспорт. У розділі «Загальні відомості»технічної характеристики багатоповерхового будинку вказуються основні характеристики житлового будинку, необхідні для державного обліку житлового фонду, зокрема площа нежитлових приміщень.
Відповідно до Журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими приміщеннями) АДРЕСА_1, що виготовлений Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 25.05.2007 року, в даному житловому будинку є група нежитлових приміщень № 21 загальною площею 106, 2 кв. м., які і були приватизовані, відповідно до оскаржуваного рішення Подільської районної ради м. Києва від 12.07.2007р. за №227.
Матеріалами справи підтверджено, що спірні нежитлові приміщення не належать до категорії допоміжних приміщень, оскільки за своїм цільовим призначенням не слугують для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Крім того, на момент прийняття спірного рішення Подільської районної в м. Києві ради №227 від 12.07.2007р. Позивача не існувало, а відтак його права як юридичної особи не були порушені.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Конституції України та ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Виходячи зі змісту ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»відчуження майна, що є у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування.
Рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території, що закріплено в ч. 1 ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Таким чином, суд вважає, що в даному випадку Київська міська рада та Подільська у м. Києві рада приймаючі спірні рішення, не порушили вимог законодавства, чинного у період прийняття спірних рішень та діяли у спосіб та порядок, що передбачені законодавством.
Позивачем належними засобами доказування не доведено суду факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів у зв'язку із прийняттям Київською міською радою та Подільською у м. Києві радою спірних рішень, не доведено, що спірні рішення винесені з порушенням норм закону, у зв'язку з чим у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову.
Крім того, згідно з п.4 (був чинний на момент подання позовної заяви) ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюються на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Таким чином дія норми поширювалась виключно на вимогу власника або іншої особи, що має речове право на спірне майно, а оскільки позивач не має речових прав на спірне майно на нього розповсюджується загальна позовна давність.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскаржуване рішення було видане Подільською районною у м. Києві радою 12.07.2007р. Таким чином, на момент подання позовної заяви 27.10.2011р. (що підтверджується поштовим штемпелем на конверті) строк позовної давності в три роки вже сплив.
Подільська районна у м. Києві рада просить суд застосувати позовну давність.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, в зв'язку зі спливом строку позовної давності суд застосував строк позовної давності за заявою представника Подільської районної у м. Києві ради.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Виходячи з вищенаведених норм закону суд встанови, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 04.04.2012р.