ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/20229.03.12
За позовом Закритого акціонерного товариства "NMT"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тайм"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1. Фізична особа ОСОБА_1
2. Фізична особа ОСОБА_2
про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_3. за довіреністю б/н від 01.06.2011 р.;
від відповідача: ОСОБА_4. за довіреністю б/н від 29.03.2012 р.;
ОСОБА_5 за довіреністю б/н від 29.03.2012 р.;
від третьої особи-1: ОСОБА_6 за довіреністю № 2043 від 07.09.2010 р.;
від третьої особи-2: не з'явився.
Закрите акціонерне товариство "NMT" (далі -позивач, ЗАТ "NMT") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-Тайм" (далі -відповідач, ТОВ "Ікс-Тайм") про:
- витребування з незаконного володіння нежитлової будівлі загальною площею 132, 20 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 із незаконного володіння відповідача;
- виселення відповідача з нежитлової будівлі загальною площею 132, 20 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та повернення її позивачу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що він відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2009 р. у справі № 31/14 є єдиним законним власником спірного майна. У свою чергу, відповідачем вказане нежитлове приміщення, в силу пояснень позивача, придбано у особи, яка не мала права його відчужувати, так як не була власником такого майна, з огляду на що воно має бути витребувано та передано позивачу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/202 та призначено розгляд справи на 22.11.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р., у зв'язку з відпусткою судді Ломаки В.С. розгляд справи призначено на 17.11.2011 р.
16.11.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано клопотання про витребування на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України доказів, яке відкликано ним в судовому засіданні 17.11.2011 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2011 р. залучено до участі в справі № 5/202 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фізичну особу ОСОБА_1, розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.
23.11.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва на підставі ст. ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України подано клопотання, відповідно до якого він просить суд при прийнятті рішення визнати недійсним в повному обсязі Договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 05.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікс-тайм" та Фізичною особою ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. (зареєстровано в реєстрі за № 4617).
В судовому засіданні 13.12.2011 р представниками учасників судового процесу подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5/202.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2011 р. продовжено строк вирішення спору у справі № 5/202 на п'ятнадцять днів, оголошено в судовому засіданні перерву до 22.12.2011 р.
19.12.2011 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмовий відзив на позов, в якому він проти позову заперечує, зокрема з тих підстав, що вважає себе законним власником спірного майна, що підтверджується довідкою КП КМБТІ, наданою до матеріалів справи.
Крім того, 20.12.2011 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналів документів, на підставі яких господарський суд міста Києва розглядав справу № 31/14.
При цьому 20.12.2011 р. до господарського суду міста Києва через відділ діловодства надійшло клопотання про залучення до участі в справі № 5/202 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Фізичну особу ОСОБА_2.
21.12.2011 р. представником третьої особи-1 через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів: свідоцтва на право власності, яке видавалось позивачу на спірну будівлю, копії декларацій на прибуток підприємства з додатком К1/1 позивача за період 2007-2010 р.р., копії щорічного фінансового звіту (баланс) позивача в управління статистики у Шевченківському районі м. Києва.
21.12.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі.
В судовому засіданні 22.12.2011 р. відкладено розгляд вказаних клопотань до встановлення фактичних обставин справи.
В судовому засіданні 22.12.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.12.2011 р.
27.12.2011 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано клопотання про застосування строку позовної давності та письмовий відзив на позов.
Крім того, 27.12.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано клопотання про визнання недійсним в повному обсязі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 28.05.2009 р. між ТОВ "Ікс Тайм" та гр. ОСОБА_2., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8.
В судовому засіданні 27.12.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.01.2012 р.
03.01.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог.
В зв'язку з відпусткою судді Ломаки В.С., розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 04.01.2012 р., справу № 5/202 передано судді Коткову О.В. для розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2012 р. суддею Котковим О.В. прийнято справу № 5/202 до свого провадження та призначено її розгляд на 31.01.2012 р.
В зв'язку з виходом судді Ломаки В.С. з відпустки, розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р., справу № 5/202 передано судді Ломаці В.С. для розгляду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2012 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 31.01.2012 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. відмовлено Ффізичній особі ОСОБА_2 в задоволенні заяви про залучення його до участі у розгляді справи № 5/202 в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору та відмовлено в прийнятті позовної заяви.
30.01.2012 р. через відділ діловодства суду від Фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява про застосування строків позовної давності.
31.01.2012 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про виклик для дачі пояснень ОСОБА_9., колишнього голову правління Закритого акціонерного товариства "NMT", та письмові доповнення до заяви про застосування строку позовної давності у справі № 5/202.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. залучено до участі у справі в порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Фізичну особу ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 15.02.2012 р.
14.02.2012 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких стверджується про те, що будівництво ним спірної будівлі підтверджується листом Державного архіву м. Києва від 11.10.2010 р., а використання приміщень саме позивачем підтверджується договором оренди від 15.01.2000 р., який укладався ним з ФОП ОСОБА_10 Крім того, позивач вказує на те, що у період з 2008 по 2010 рік ним сплачувався земельний податок за земельну ділянку, на якій розташована спірна будівля.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2012 р. розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 15.03.2012 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 29.03.2012 р.
У судове засідання 29.03.2012 р. третя особа-2 не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 29.03.2012 р. судом розглянуто вищенаведені клопотання учасників судового роцесу, розгляд яких відкладався до встановлення фактичних обставин справи та в їх задоволенні вирішено відмовити з огляду на наступне.
Так, суд не вбачає обґрунтованості клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналів документів, на підставі яких господарський суд міста Києва розглядав справу № 31/14, а також свідоцтва на право власності, яке видавалось позивачу на спірну будівлю, копії декларацій на прибуток підприємства з додатком К1/1 позивача за період 2007-2010 р.р., копії щорічного фінансового звіту (баланс) позивача в управління статистики у Шевченківському районі м. Києва, оскільки фактично відповідач даними клопотаннями намагається поставити під сумнів рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2009 р. у справі № 31/14, яке набрало законної сили.
Слід зазначити, що суд у даній справі не має права переглядати висновки суду, що були зроблені під час розгляду справи № 31/14, а для їх опротестування передбачено спеціальний порядок, а саме: апеляційне та касаційне оскарження.
У даному ж випадку необхідно враховувати принцип правової певності, який в силу практики Європейського суду з прав людини є складовою частиною принципу верховенства права, та який передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Обставини ж, які встановлені вказаним рішенням суду, в силу ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.
Судом відхилено клопотання про виклик для дачі пояснень ОСОБА_9., колишнього голову правління Закритого акціонерного товариства "NMT", щодо того, коли саме позивач дізнався про те, що спірна будівля вибула з його володіння, оскільки відповідні пояснення можуть бути надані будь-яким представником позивача, проте як їх достовірність має у будь-якому випадку підтверджуватись належними доказами. Тим більше, що заявник вказаного клопотання не зазначає, що особі, про виклик якої ставиться питання, відомі такі відомості, а лише стверджує про наявність розбіжностей в поясненнях позивача та колишнього голови правління.
Також, суд не знайшов підстав для застосування строків позовної давності, виходу за межі позовних вимог при розгляді даної справи, а також визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 05.09.2008 р. між ТОВ "Ікс-тайм" та ОСОБА_1., та договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 28.05.2009 р. між ТОВ "Ікс Тайм" та гр. ОСОБА_2., в силу безпідставності таких клопотань, про що зазначено нижче.
У судовому засіданні 29.03.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
23.06.1994 р. представником Президента України у Шевченківському районі м. Києва було видано розпорядження № 448 "Про відкриття кафе-бару по вул. Смирнова-Ласточкіна, 1-3".
17.11.1994 р. було створено Закрите акціонерне товариство "NMT", яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1.
30.01.1996 р. Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва було видано розпорядження № 92 "Про погодження закритому акціонерному товариству "НMT" виконання реконструкції павільйону та літнього майданчика кафе "Копирів Кінець" по вул. Смирнова-Ласточкіна, 1/3".
Зазначені обставини підтверджуються Довідкою з Державного архіву м. Києва № А-104/1912 від 11.10.2010 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2009 р. у справі № 31/14, яке набрало законної сили, за позивачем визнано право власності на нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 132,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що адреса спірної будівлі є юридичною адресою позивача з моменту створення в 1994 р. по даний час.
Розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації від 31.01.1996 р. позивачу дозволено розробити проект реконструкції приміщення.
Розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації від 16.02.1996 р. було затверджено проект реконструкції приміщення, яким позивачу надано право провести таку реконструкцію за власний рахунок.
Розпорядженням голови Шевченківської районної державної адміністрації від 05.05.1996р. створено робочу комісію, якій доручено прийняти виконані роботи щодо реконструкції приміщення, виконані позивачем.
Актом державної приймальної комісії від 31.05.1996 р. будівлю прийнято в експлуатацію як побудовану.
Рішенням голови Шевченківської районної державної адміністрації від 31.05.1996 р. затверджено акт приймальної комісії про прийняття приміщення в експлуатацію та дозволено позивачу зареєструвати приміщення в БТІ.
У 1996 р. позивач як єдиний законний володілець приміщення укладав договір тимчасового (до 31.12.1996 р.) користування земельною ділянкою, на якій знаходиться приміщення, із Шевченківською районною радою народних депутатів м. Києва.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
15.01.2000 р. між позивачем (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_10 (орендар) було укладено Договір оренди № 1, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування приміщення кафе за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з п. 3.1., 3.2. вказаного Договору він був укладений строком з 15.01.2000 р. по 20.01.2005 р. з можливістю автоматичного подовження за бажанням сторін.
25.10.2007 року між позивачем (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_10 (орендар) було укладено Договір оренди приміщення, відповідно до умов якого позивач, як орендодавець, передав у володіння та користування відповідача, як орендаря, нежитлове приміщення площею 132,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що він укладений строком на 365 днів, вступає в силу з дня його укладення та діє до 23.10.2008 р.
У той же час, 16.11.2007 р. постійно діючою комісією третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати було розглянуто справу за позовом гр. ОСОБА_1 до МПП "Фірма "Нові матеріали та технолоігії" про визнання за ним права власності на спірне приміщення та винесено рішення, яким право власності на нежитлове приміщення площею 132, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_1.
При цьому, 07.03.2008 р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення третейського суду та 21.03.2008 р. видано відповідний виконавчий лист.
24.04.2008 р. КП КМБТІ було видано посвідчення за № 8951-П про те, що на нежитлове приміщення площею 132, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1.
05.09.2008 р. між гр. ОСОБА_1. (продавець) та ТОВ "Ікс Тайм" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. (зареєстровано в реєстрі правочинів за № 4617), згідно з п. 1 якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує нерухоме майно, яким є нежитлова будівля (літ. А) загальною площею 132, 20 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до п. 2 вказаного Договору майно належало продавцю на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 16.11.2007 р. та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2008 р.
На підставі вказаного Договору купівлі-продажу відповідачу було видано Реєстраційне посвідчення № 025069 від 10.10.2008 р.
В подальшому 28.05.2009 р. між відповідачем (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 132, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, станом на момент розгляду справи суду не надано доказів реєстрації ОСОБА_2. у встановленому законом порядку права власності на спірну будівлю.
09.07.2009 р. ухвалою Апеляційного суду м. Києва у справі № 22-4106/09 ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2008 р., якою було задоволено заяву гр. ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на виконання рішення постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати від 16.11.2007 р., - скасовано з тих підстав, що третейським судом було постановлено рішення у справі, яка йому непідвідомча.
23.11.2011 р. ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва було задоволено заяву позивача та допущено поворот виконання ухвали суду від 07.03.2008 р. у справі № 6-91/2008 р. про видачу виконавчого листа ОСОБА_1. на виконання рішення третейського суду.
Оскільки наразі позивач позбавлений можливості здійснити реєстрацію свого права власності на спірну будівлю, як законний власник, оскільки вона зареєстрована за відповідачем, він вирішив звернутись до суду з даним позовом, оскільки вважає, що відповідач неправомірно володіє спірним майном, так як воно було придбане ним у особи, яка не мала права його відчужувати та при цьому вибуло з володіння позивача за обставин, що від нього не залежали.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
В силу приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє.
Право користування -юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження -юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.
Зокрема, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Рішення суду про визнання права власності, яке прийнято за результатами розгляду позову, поданого в порядку ст. 392 ЦК України, є правозахисним актом, і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.
У зв'язку з цим момент виникнення права не залежить від набрання рішенням законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.
Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.
Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 цього Кодексу).
У свою чергу, норма статті 387 ЦК України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).
Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.
Згідно зі статтею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-103гс11 від 17.10.2011 р., яка є обов'язковою при розгляді даної справи згідно з вимогами ст. 111-28 ГПК України.
При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази. (Відповідна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 19.07.2011 р. у справі № 5002-18/3226.1-2010).
Як зазначалось вище, судом встановлено, що спірне майно відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2009 р. у справі № 31/14 належить на праві власності позивачу.
Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Також, відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Ухвала місцевого загального суду про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду, на підставі якого гр. ОСОБА_1 набув права власності на спірну будівлю -була скасована в апеляційному порядку та допущено поворот виконання рішення.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 13-рп/2011 від 02.11.2011 р. поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Таким чином рішення постійно діючої комісії третейського суду при Українському національному комітеті міжнародної торгової палати щодо визнання права власності за гр. ОСОБА_1. не створює жодних юридичних наслідків, в тому числі, оскільки прийняте з порушенням компетенції третейських судів.
На підставі аналізу фактичних обставин справи суд дійшов також висновку, що гр. ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки МПП "Фірма "Нові матеріали та технолоігії" ніколи не мала прав на спірну будівлю, а доказів будівництва спірної будівлі вказаними особами суду не надано.
При цьому, суд враховує, що під час розгляду справи позивачем не було доведено обізнаності відповідача про те, що гр. ОСОБА_1 не мав права відчужувати спірну будівлю на його користь, у зв'язку з чим відповідач наділяється статусом добросовісного набувача.
Однак, як зазначалось вище, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача -з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
Зокрема, такою підставою є випадок, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В даному випадку, оскільки позивач не був стороною спору, який розглядався вищезазначеним третейським судом, та не мав жодних відносин з гр. ОСОБА_1 або МПП "Фірма "Нові матеріали та технолоігії", - необхідно дійти висновку, що предмет спору вибув з володіння позивача (особи, якій воно було передано в оренду позивачем) не з його волі іншим шляхом, тобто не у зв'язку з викраденням або втратою.
На підставі зазначеного суд вважає, що позовні вимоги про витребування спірної будівлі від відповідача є законними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивач у цьому випадку є власником майна та має право користуватися ним, тому позовна вимога про повернення йому спірної будівлі шляхом виселення відповідача також підлягає задоволенню.
Відповідачем та третьою особою-1 у даній справі були подані заяви про застосування строку позовної давності.
Як було зазначено вище, рішення суду про визнання права власності є правозахисним актом і спрямоване на захист наявного у позивача права власності.
Рішенням господарського суду м. Києва у справі № 31/14 від 21.01.2009 p., яке набрало законної сили 31.01.2009 р. було визнано право власності ЗАТ "NTM" на спірну будівлю.
Таким чином право на захист свого майна, в тому числі шляхом звернення до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення відповідача виникло у позивача лише після отримання рішення суду про визнання за ним права власності.
Оскільки позов про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення було подано 21.10.2011 p., тобто в межах трирічного строку позовної давності з моменту визнання за позивачем права власності на спірне майно, заяви про застосування строку позовної давності не підлягають задоволенню.
При цьому, судом також відхиляється клопотання позивача про визнання в порядку п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України недійсним в повному обсязі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 05.09.2008 р. між ТОВ "Ікс-тайм" та ОСОБА_1., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7. (зареєстровано в реєстрі за № 4617).
Так, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Таким чином, у даному випадку не потребується при розгляді даної справи для захисту прав позивача визнавати недійним вказаний договір, тим більше, що враховуючи суб'єктний склад сторін договору така вимога не може розглядатись в порядку господарського судочинства.
З тих же підстав суд відхилив клопотання позивача про визнання недійсним в повному обсязі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 28.05.2009 р. між ТОВ "Ікс Тайм" та гр. ОСОБА_2., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8. та клопотання про вихід за межі позовних вимог.
Враховуючи зазначене, та виходячи зі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цілому, з огляду на що позов задовольняє у повному обсязі.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності користування ним спірним майном.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що законним власником спірного майна є позивач, позовні вимоги підлягають задоволенню.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-тайм" (01034, м. Київ, вул. Малопідвальна, буд. 12/10; код ЄДРПОУ 35085884) нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 132, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на користь Закритого акціонерного товариства "NTM" (юридична адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Смирнова-Ласточкіна, будинок 1/3, фактична адреса:01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-В; код ЄДРПОУ 22858775).
3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікс-тайм" (01034, м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10; код ЄДРПОУ 35085884) з нежитлової будівлі (літ. А) загальною площею 132,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, повернувши нежитлову будівлю (літ. А) загальною площею 132,2 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 1/3 Закритому акціонерному товариству "NTM" (юридична адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Смирнова-Ласточкіна, будинок 1/3, фактична адреса:01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-В; код ЄДРПОУ 22858775).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ікс-тайм" (01034, м. Київ, вул. Малопідвальна, 12/10; код ЄДРПОУ 35085884) на користь Закритого акціонерного товариства "NTM" (юридична адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Смирнова-Ласточкіна, будинок 1/3, фактична адреса:01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 36-В; код ЄДРПОУ 22858775) 810 (вісімсот десять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складено 03.04.2012 р.