ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/2217-201202.04.12
За позовомПублічного акціонерного товариства «Сведбанк»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будальянс»
простягнення 3 265 789,85 грн.
СуддяСташків Р.Б.
Представники
від позивача -ОСОБА_1 (представник за довіреністю);
від відповідача:Дементьєв В.О. (директор);
ОСОБА_2 (представник за довіреністю).
У лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(далі -позивач або Банк) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будальянс»(далі -відповідач або Товариство) про стягнення 3 265 789,85 грн. заборгованості за кредитним договором № 58/055798-К/05 від 27.09.2007 (далі -Кредитний договір), укладеним між Товариством та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»(правопопередник Банку).
Вказана заборгованість складається з:
- заборгованості за кредитом у сумі 2 477 750 грн.;
- заборгованості за процентами, нарахованими за користування кредитом, у сумі 649 150,66 грн.;
- пені, нарахованої за період з 01.10.2011 до 15.01.2012, за прострочення сплати кредиту та відсотків у загальній сумі 138 886,19 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів. При цьому, позивач зазначив, що у зв'язку із систематичним порушенням відповідачем своїх зобов'язань, позивач на підставі пункту 8.1 Кредитного договору повідомив відповідача листом про те, що вимагає дострокового повернення кредиту протягом десяти календарних днів. Позивачем також за прострочення відповідачем повернення кредиту та сплати процентів, нарахована пеня на підставі пункту 6.1 Кредитного договору.
Відповідач відзив на позов не подав, а його повноважні представники у судовому засіданні проти позову не заперечували, та визнали позов у повному обсязі заявлених вимог.
За таких обставин, суд не вбачає за необхідне повторно відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких залучені до матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27 вересня 2007 року між Товариством (Позичальник) та Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк»(Банк), про що свідчить пункт 1.1 статуту Банку, затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Сведбанк»(публічне), протокол № 49 від 11 серпня 2011 року) було укладено Кредитний договір, відповідно до якого Банк надав Товариству кредит, у розмірах, на строк та на умовах, передбачених у Кредитному договорі.
Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору Банк має право надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірах, на строк та на умовах, передбачених у Кредитному договорі (надалі -Кредитна лінія), а Позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені Кредитним договором.
Розмір Кредитної лінії, згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору, становить 3498000 грн.
Строк користування кредитною лінією, відповідно до пункту 1.3 Кредитного договору, до 26.09.2017.
Згідно з пунктом 1.4 Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів була встановлена у розмірі 16% річних.
Вказаний розмір процентів, відповідно до додаткової угоди до Кредитного договору № 1 від 31.07.2008 було збільшено до 17% річних, а відповідно до додаткової угоди до Кредитного договору № 2 від 16.12.2008 -до 20,5% річних. Зазначені додаткові угоди вступили в силу з моменту їх підписання обома сторонами та скріплення їх печатками (про це зазначено у тексті цих додаткових угод).
Пунктом 1.5 Кредитного договору передбачено цільове призначення кредиту: здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу № 3-4326 від 14 вересня 2007 року, укладеним між Позичальником та закритим акціонерним товариством промислово-фінансовою групою «ДІМАКСІНВЕСТ»з метою придбання зазначених у цьому пункті нежилих приміщень.
На підставі Кредитного договору відповідачем 27.09.2007 було подано до Банку заяву за № 23/09-07 з проханням перерахувати повну суму кредиту (3 498 000 грн.) за Кредитним договором на рахунок ЗАТ промислово-фінансової групи «ДІМАКСІНВЕСТ»за вказаними у цій заяві реквізитами.
На виконання вказаної заявки Товариства, Банк 27.09.2007 зробив переказ коштів у сумі 3 498 000 грн. з позичкового рахунку Товариства № 20836005579801, відкритого у Банку на підставі пункту 2.1 Кредитного договору (для видачі кредиту та обліку розрахунків за кредитом), на рахунок контрагента відповідача (промислово-фінансової групи «ДІМАКСІНВЕСТ»), зазначений у вищевказаній заявці Товариства.
Факт видачі Банком кредиту відповідачу та здійснення переказу коштів підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку Товариства за період з 27.09.2007 по 27.09.2007.
Відтак, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором.
Додатком № 1 до Кредитного договору, складеним між сторонами, було передбачено Графік погашення заборгованості, відповідно до якого кредит повинен був погашатися рівними частинами (по 29 150 грн.) до 25 числа кожного місяця, починаючи з 25.10.2007.
Відповідно до пункту 3.1 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно з пунктом 1.4 Кредитного договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до дня, що передує дню фактичного повернення кредиту (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту).
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач користуючись наданим позивачем кредитом, свої зобов'язання за Кредитним договором виконує не належним чином, зокрема, допускає прострочення з повернення кредиту та сплати процентів за його користування.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з 27.09.2007 до 15.01.2012 Банком були нараховані відповідачу проценти за користування кредитом на загальну суму 2 174 785,25 грн., з яких відповідачем було сплачено 1 525 634,59 грн. За період з 08.10.2007 до 28.04.2010 відповідачем було погашено кредит на загальну суму 1 020 250 грн. Після 28.04.2010 кредит відповідачем не повертався.
Таким чином, згідно з даними Банку, станом на 16.01.2012 загальна заборгованість відповідача за Кредитним договором склала 3 265 786,85 грн., з яких:
- заборгованості за кредитом -2 477 750 грн.;
- заборгованість за процентами -649 150,66 грн. (з яких: 105 705,55 грн. -проценти прострочені до 31 дня, 543 445,11 грн. -проценти прострочені понад 31 день);
- загальна сума пені по кредиту та відсоткам, розрахована за період з 01.10.2011 до 15.01.2012, -138 886,19 грн. (з яких: 112 541,77 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2 390,41 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 213,81 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, прострочених до 31 дня; 21 740,20 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів понад 31 день).
Сторони у судовому засіданні вказаний розмір заборгованості не оспорювали.
Судом також встановлено, що позивач керуючись частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та порядком дострокового повернення кредиту, передбаченим пунктом 8.1 Кредитного договору, повідомив відповідача листом від 20.09.2011 за вих. № 6898 про те, що умови Кредитного договору змінено. Строк виконання Позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі (повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настав на десятий календарний день з 20.09.2011, тобто дня направлення Позичальнику цього повідомлення. Відлік десятиденного строку, згідно з пунктом 8.2 Кредитного договору, починається з дати, зазначеної на квитанції, яка надається Банку відділенням зв'язку при відправленні Позичальнику цього повідомлення.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 25.09.2011, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.
Як убачається із довідки Банку вих. № 861/03-427 від 19.03.2012, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором станом на 24.02.2012 складає 3 318 523,64 грн., з яких:
- 2 477 750 грн. -прострочена заборгованість за кредитом;
- 701 887,45 грн. -прострочені проценти;
- 138 886,19 грн. -пеня, нарахована за період з 01.10.2011 до 15.01.2012 включно.
Доказів погашення вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.
Отже, розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором з моменту порушення провадження у даній справі не погашається, а тільки збільшується.
За таких обставин справи позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України (у редакції статті чинній на момент укладання Кредитного договору та виникнення прострочення сплати боргу) передбачалося, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Враховуючи дані норми кредитний договір за своєю правовою природою є відплатним договором.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як убачається з матеріалів справи, у відповідача в зв'язку із порушеннями строків сплати суми Кредиту, згідно з Графікам погашення кредиту, та процентів, станом на 19.09.2011 виникла прострочена заборгованість перед Банком за Кредитним договором, що становила: прострочену заборгованість за кредитом у сумі 349 800 грн. та прострочену заборгованість за процентами у сумі 440 416,72 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, враховуючи дані норми та умови пунктів 8.1, 8.2 Кредитного договору, позивач правомірно звернувся до відповідача з листом (повідомленням) від 20.09.2011 за вих. № 6898 з вимогою про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків. Враховуючи умови пунктів 8.1, 8.2 Кредитного договору строк виконання відповідачем своїх зобов'язань у повному обсязі (повернення усієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань) настав на десятий календарний день з 20.09.2011, тобто дня направлення відповідачу цього листа (повідомлення).
Отже, враховуючи зазначене, станом 16.01.2012 за відповідачем перед позивачем обліковується заборгованість за Кредитним договором у сумі:
- 2 477 750 грн. -простроченої заборгованості за кредитом;
- 649 150,66 грн. -простроченої заборгованості за процентами (з яких: 105 705,55 грн. -проценти прострочені до 31 дня, 543 445,11 грн. -проценти прострочені понад 31 день).
Розрахунок суми вказаної заборгованості, доданий позивачем до матеріалів справи, відповідає умовам Кредитного договору, вимогам законодавства України та підтверджується матеріалами справи.
Доказів сплати вказаної суми заборгованості станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять.
Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивач також просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати суми кредиту та нарахованих процентів, розраховану за період з 01.10.2011 до 15.01.2012, у загальній сумі 138 886,19 грн. (з яких: 112 541,77 грн. пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2 390,41 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів; 2 213,81 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, прострочених до 31 дня; 21 740,20 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів понад 31 день).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.1 Кредитного договору у випадку ненадходження на рахунок позивача суми кре дитної лінії, процентів та комісій в строки, визначені Кредитним договором, відповідач, незалежно від на явності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за Кредитним договором, сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної процентної ставки НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача. Розрахунок пені відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Кредитного договору.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. При цьому, відповідач підтвердив вказані обставини та визнав позов у повному обсязі.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будальянс»(04060, м. Київ, вул. Рилєєва, будинок 7/11, літера «А», ідентифікаційний код 31628315) на користь Публічного акціонерного товариства «Сведбанк»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 18 (літера В), ідентифікаційний код 19356840) 3 265 789,85 грн. (три мільйони двісті тисяч шістдесят п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 85 коп.) заборгованості за кредитним договором № 58/055798-К/05 від 27.09.2007, а також 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят) грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяСташків Р.Б.
Рішення підписано 05.04.2012