79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
28 березня 2012 р. м. Львів № 2а-14432/11/1370
11 год.53хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Квасниці Н.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,
встановив:
Фізична особа -підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3І.) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області ДПС). Уточнивши позовні вимоги, просить суд :
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2011 року № 000901711 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на загальну суму 7671,33 грн., у тому числі за основним платежем на суму 7671,33 грн.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 19.09.2011 року № 0007411711 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16331,50 грн., у тому числі за основним платежем на суму 14068,00 грн., за штрафними санкціями на суму 2263,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач жодних порушень законодавства, в тому числі ст.13 р. ІУ Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198 Податкового кодексу України не допустила і правильно віднесла до складу валових витрат у 2010 році 300055,20 грн. та у 2011 році 49057,00 грн. вартості придбаних товарів та правильно віднесла до складу податкового кредиту з ПДВ у червні 2010 року 4554,00 грн., у вересні 2010 року 4500,00 грн. та у березні 2011 року 5014,00 грн. сплачених у ціні придбаного товару на загальну суму 14068,00 грн. ФОП ОСОБА_3 придбала у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 товар, згідно поа силами постачальників, ФОП ОСОБА_3 не понесла витрат на транспортування зазначеного товару, а тому не була зобов'язана оформляти та зберігати документи, які стосуються правомірності віднесення витрат на його транспортування.
Вважає, що зазначену відсутність у позивача документів, якими оформлено транспортування товару, це лише одна з можливих ознак, яка повинна аналізуватися у сукупністю з іншими особливостями господарської діяльності платника податків, з можливістю отримання ним відповідної економічної вигоди від таких безтоварних операцій. Жодної іншої ознаки безтоварності господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 з одного боку та ФОП ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5 з іншого боку немає.
Крім того, зазначає, що використала придбаний у ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 товар у власній господарській діяльності (в тому числі продала його частину).
Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення такими, що підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив позов з підстав, викладених у письмовому запереченні від 13.01.2012 року № 324/10-007. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, оскільки при проведенні перевірки встановлено ряд порушень чинного законодавства на час вчинення правопорушення, а саме, перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в деклараціях про доходи за 2010-2011 роки, було встановлено, що позивачем було задекларовано валовий дохід від здійснення діяльності, що в сумі перевищує валовий дохід, визначений перевіркою. Позивач не надала до перевірки книгу обліку доходів та витрат за 2010-2011 роки, які б підтверджували облік результатів підприємницької діяльності, не надала до перевірки документів, які б підтверджували всю суму задекларованого валового доходу, та не надала обґрунтованих пояснень про структуру та суму валового доходу. Також в ході перевірки встановлено, що в 2009 році ФОП ОСОБА_3 отримано дохід у сумі 22010,10 грн. Дана сума в декларації про одержаний дохід за 2009 рік не відображена, у зв'язку з тим, що декларація підприємцем є неподана. Сформовано податковий кредит згідно податкових накладних отриманих від ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5, який не підтверджений товарно-транспортними накладними, дорожніми листами, актами-приймання передачі товару та іншими документами, що б могли підтвердити транспортування даної продукції.
Представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:
ФОП ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа -підприємець 26.08.2008 року (а.с. 17).
Підприємницьку діяльність здійснювала на загальній системі оподаткування обліку та звітності. Позивач, являється платником податку на додану вартість від 23.11.2009 року, що підтверджується копією свідоцтва № 100255767 (а.с. 18).
За період з 27.08.2008 року по 31.03.2011 року державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області проведено документальну планову виїзну перевірку з дотримання вимого податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3, про що складено акт № 151/1711/НОМЕР_2 від 07.06.2011 року.
Зокрема, 29.06.2011 року відповідачем на підставі вищезазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 29.06.2011 року № 0007211711 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 23 653,75 грн., у тому числі за основним платежем на суму 18923 грн. та штрафними санкціями 4730,75 грн. Також 29.06.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р»№ 0007201711, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності на загальну суму 20 255,19 грн., у тому числі за основним платежем на суму 9738,42 грн., за штрафними санкціями на суму 516,77 грн.
Дані податкові-повідомлення рішення були оскаржені у адміністративному порядку. ДПА у Львівській області рішенням про результати розгляду первинних скарг від 09.09.2011 року № 24227/10/25005/1981 залишено без змін податкове повідомлення -рішення № 0007201711 від 29.06.2011 року та скасовує податкове повідомлення -рішення № 0007211711 від 29.06.2011 року в частині 1338,00 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість , а в іншій частині залишає без змін.
19.09.2011 року ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області винесено податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0007411711 у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 22 315,75 грн. у тому числі за основним платежем на суму 18923 грн., за штрафними санкціями на суму 3392,75 грн.
ДПА України рішенням про результати розгляду повторних скарг від 25.11.2011 року № 1955/6/10-2315 залишено без змін податкове повідомлення -рішення № 0007211711 від 29.06.2011 року про сплату податку на додану вартість і застосованої штрафної санкції з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 09.09.2011 року , прийнятого за розглядом первинних скарг податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 року; скасовує податкове повідомлення -рішення № 0007201711 від 29.06.2011 року в частині сплати 2067,09 грн. податку з доходів фізичних осіб та 516,77 грн. застосованої штрафної санкції.
Позивач з прийнятим податковим повідомленням -рішенням від 29.11.2011 року не погоджується повністю, а з повідомленням-рішенням від 19.09.2011 року в частині нарахування податку на додану вартість на суму 16331,50 грн., і оскаржила їх в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
У відповідності із статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Відповідно до додатку 7 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю»до податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.
Пунктом 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІУ від 22.05.2003 року передбачено, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрату обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподаткованого доходу.
Відповідно до пп. 1 і 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1269, книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами; до книги заносяться відомості про суму витрат за фактом їх здійснення, суму вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг), а також відомості про суму виручки від продажу товарів (надання послуг) за підсумком за день.
Як під час проведення перевірки, так на вимогу суду позивачем не надано книги обліку доходів та витрат, яка б підтвердила факт ведення ФОП ОСОБА_3 обліку її товарних запасів шляхом внесення до цієї книги записів про понесені витрати на придбання товару, що в подальшому реалізовувався. Факт відсутності такої книги позивачем визнано. Надані позивачем накладні підтверджують лише походження товару, однак жодним чином не підтверджують його обліку. Отже, факт порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів також знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
До набрання чинності Податковим кодексом України відносини щодо порядку нарахування та сплати податку на додану вартість визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997, № 168/97-ВР (далі -Закон № 168). У п. 1.7. названого Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закон № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону).
Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Між ФОП ОСОБА_4 (продавець) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір поставки № 25/0311 від 25.03.2011 року. Згідно даного договору товар поставляється за рахунок покупця само вивозом, або силами продавця за домовленістю.
На підтвердження виконання умов даного договору позивач надав: видаткову накладну № РН-0000104 від 29.03.2011 року (а.с. 101) на суму 30086,93 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 5014,44 грн.; податкову накладну № 33 від 29.03.2011 року (а.с. 102), виписану ФОП ОСОБА_4, на суму 30086,93 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 5014,49 грн. Також надано видаткову накладну № РН-0000292 від 29.09.2010 року на суму 27002,16 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 4500,36 грн. та податкову накладну від 29.09.2010 року № 232 виписану ФОП ОСОБА_4, на суму 27002,16 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 4500,36 грн.
На підтвердження торговельних відносин з ФОП ОСОБА_5 позивачем надано видаткову накладну № 02.06.0001 від 02.06.2010 року на суму 27327,91 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 4554,65 грн. та податкову накладну від 29.09.2010 року № 232 виписану ФОП ОСОБА_4, на суму 27327,91 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 4500,36 грн. (а.с. 97-98).
Проте, при перевірці, позивачем не надано доказів, які б підтверджували рух товару від продавця до покупця, перевізника (товарно-транспортних накладних, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту доставки товару дорожніх листів), а також документів, що підтверджують прийняття оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця ( актів приймання передачі товару). Як зазначив представник відповідача, при перевірці, на вимогу ревізора надати документи, перелічені вище, підприємець зазначив, що всі документи надані і товарно-транспортних накладних у них нема, оскільки товар поставлявся силами продавця.
Крім того, як вбачається із довідок від 23.06.2011 року № 78/170/НОМЕР_5 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП ОСОБА_5 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3 та від 08.07.2011 року № 5745/7/17-2 про результати зустрічної перевірки ПП ОСОБА_4 з питань правових відносин ФОП ОСОБА_3 вбачається, що серед представлених первинних документів відсутні ті, які б підтверджували факт доставки товару ФОП ОСОБА_3 і ними понесено витрати на доставку товару до місця призначення (а.с. 154-160). Дане і підтверджується описом про надання документів підприємцем до перевірки, Додаток №1 до акту перевірки,з якого не вбачається надання товарно-транспортних накладних до перевірки, а також, такі і не було долучену в поряду адміністративного оскарження акта перевірки (а.с. 52). Проте, дане твердження і в засіданні суду не спростовано належними доказами, оскільки долучена товарно-транспортна накладна ААК № 329075 від 02.06.2010 р.,не підтверджує факт проплати послуг продавцем, оскільки в ній зазначено, що оплату за а/т проводить ФОП ОСОБА_3 На вимогу суду доказів проплати за перевезення у підтвердження зазначено у накладній не представлено позивачем.
Окрім того, із довідок зустрічних перевірок як ПП ОСОБА_4 так і ПП ОСОБА_5 не вбачається наявність таких товарно-транспортних накладних, щоб спростовували викладене у позовній заяві.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (із змінами і доповненнями) (далі - Правила) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Відповідно до розділу 1 «Правил»товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно пункту 11.4 «Правил»оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Відповідно до пункту 11.5 «Правил»товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.
Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а у позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -
постановив:
В задоволені позову відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 02 квітня 2012 року.
Суддя Сподарик Н.І.