Провадження № 22-ц/490/3731/12
Справа № 2/426/1337/12 Головуючий у 1 й інстанції - РПибакова В.В.
Доповідач - Калиновський А.Б.
Категорія 56
05 квітня 2012 року колегiя суддiв Судовоi палати з цивiльних справ
Апеляцiйного суду Днiпропетровськоi областi в складi:
Головуючого: Калиновського А. Б.
Суддiв: Лисичної Н.М., Каратаєвої Л.О.
При секретарi: Майній Г.Є.
Розглянула у вiдкритому судовому засiданнi в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину спільного майна подружжя,-
встановила:
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на Ѕ частину спільного майна подружжя відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевiривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегiя суддiв вважає, що скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.03.2006 року, яке набуло чинності 20.03.2006 року встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 16.05.1990 року, спільне життя подружжя припинено в серпні 2005 року. Цим рішення м шлюб між сторонами розірваний (а.с.151).
Згідно договору про надання безстрокового користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку від 25.11.1992 року (а.с.147-150) ОСОБА_6, як забудовнику, було виділено земельну ділянку площею 1543 кв. метр в АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку. Цей договір 28.12.1992 року був зареєстрований НМБТІ в реєстрову книгу забудовників №20 за реєстровим номером 221.
На підставі рішення Нікопольської міської ради №34-27/V від 27.06.2008 року на ім'я ОСОБА_6 виданий Державний акт Серія ЯЖ № 829719 на право власності на земельну ділянку площею 0,0668 га., що розташована в АДРЕСА_1 з цільовим призначенням -для будівництва та обслуговування житлового будинку. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 010911000226 (а.с.47,136).
Згідно відповіді КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації»від 22.07.2010 року №4179 на зазначені вище земельній ділянці розташовано фундамент житлового будинку готовністю 9% за останньою технічною інвентаризацією від 22.11.2007 року.
За положеннями ст. 81 ЗК громадяни України набувають права власності на зе мельні ділянки на підставі, зокрема, приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Згідно зі ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до положень статей 6 та 22 ЗК 1990 р., який був чинним на час ви никнення спірних правовідносин, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 груд ня 1992 р. № 15 «Про приватизацію земельних ділянок»одержана громадянином у приватну власність для будівництва, ведення селянського та особистого підсоб ного господарства земельна ділянка є його приватною власністю, оскільки йдеть ся про одержання громадянином частки із земельного фонду, а не про спільно на жите майно.
Таким чином, земельна ділянка, право власності якою виникло в одного з подружжя у зв'язку з реалізацією ним свого права на одержання частки із земельно го фонду після розірввання шлюбу між сторонами, не є спільною сумісною власністю подружжя незалежно від часу її подаль шої приватизації.
Оскільки ОСОБА_6 у 2008 році скористався своїм правом на безоплатне отримання земельних ділянок у власність шляхом приватизації земельних ділянок, які перебу вали в його користуванні з листопада 1992 р., суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для задоволення позову ОСОБА_5 про визнання права власності на Ѕ частину земельної ділянки немає.
Відмовляючи позивачці в задоволенні вимог про визнання права власності на Ѕ частину будівельних матеріалів, суд обґрунтовано виходив з того, що вона відповідно до ст.10 ЦПК України не надала суду доказів про те, що зазначені будівельні матеріали придбані у період шлюбу сторін та за спільні кошти.
Відмовляючи ОСОБА_5 у визнанні права власності на Ѕ частину фундаменту під будинок, ями для стоку води та для туалету з підведеною каналізаційною трубою, суд правильно виходив з того, що вона не надала суду доказів щодо можливості поділу фундаменту, а визнання права власності на інше не передбачено діючим законодавством.
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегiя суддiв -
ухвалила:
Апеляцiйну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Суддi: