м.Вінниця
26 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/91/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Вівсяної Інни Василівни
пердставника позивача: Рибак Н.В.
представника відповідача: Мухаровського А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства "Бершадський спиртовий завод"
до: Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції
про: скасування податкових повідомлень-рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось державне підприємство «Бершадський спиртовий завод» (далі - ДП «Бершадський спиртовий завод», Підприємство, позивач) із адміністративним позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Бершадська МДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства.
За наслідками цієї перевірки був складений акт від 13.07.2011 р. №300/23/05459097 (далі - Акт), на підставі якого Бершадською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 29 липня 2011 року №0000242301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 210884,00 грн. основного платежу та 52721,00 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 29 липня 2011 року №0000232301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 263605,00 грн. основоного платежу та 65901,25 грн. штрафної санкції.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ДП «Бершадський спиртовий завод» звернулось до суду з зазначеними позовними вимогами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в Акті невірно застосовані норми матеріального права, зазначені відомості в Акті не мають правового підґрунтя, а ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях суб'єкта владних повноважень без належної доказової бази.
З підстав наведених вище позивач вважає, що даний Акт планової перевірки не може застосовуватись як основа для прийняття податкового повідомлення-рішення щодо сплати відповідних доплат чи штрафних санкцій з підприємства, а тому рішення податкового органу №0000242301 від 29 липня 2011 року та №0000232301 від 29 липня 2011 року підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, заперечив проти їх задоволення, посилаючись на письмове заперечення, яке додане до матеріалів справи. Крім того, суду було надано пояснення, що під час перевірки договора, що укладені між позивачем та контрагентами не надавались, товарно-транспортні накладні оформлені без дотримання положень чинного законодавства, а відтак не можуть бути доказами проведених госпорських операцій.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Бершадською МДПІ, згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 р., наказу Бершадської МДПІ №263 від 03.06.2011 р. та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка державного підприємства «Бершадський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.
В ході перевірки податковим органом було встановлено порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) (далі - ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»), ст. 9 Закону України від 19.07.1999 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) (далі - ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), п. 2.4 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» до складу валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2010 року зайво відображено:
- вартість жита на суму 913998,00 грн. згідно видаткових накладних виписаних ТОВ «Віалан-Агро», №РН-0000118 від 24.04.2010 р., №РН-0000124 від 28.04.2010 р., №РН-0000131 від 30.04.2010 р., №РН-0000133 від 03.05.2010 р., №РН-0000136 від 06.05.2010 р. та №РН-0000140 від 12.05.2010 р., оприбуткування якого було здійснено на підставі неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних;
- вартість кукурудзи фуражної 3 класу на суму 54180,00 грн. згідно видаткової накладної №138 від 26.04.2010 року виписаної ТОВ «Укрфорвард», оприбуткування якої було здійснено на підставі неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних;
- вартість кукурудзи на суму 22396,00 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000040 від 07.06.2010 р., жита на суму 38666,00 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000047 від 23.06.2010 р., пшениці на суму 25180,00 грн. згідно видаткової накладної №РН-0000046 від 17.06.2010 року, які виписано ПП «Лакі Трак», оприбуткування яких було здійснено на підставі неналежним чином оформлених товарно-транспортних накладних.
В акті зазначено, що приймання-передача жита здійснювалась на підставі товарно-транспортних накладних, в яких не заповнено дані про вантаж з 11-ої по 14-у графу включно, не заповнено у процесі навантаження вантажу на автомобіль у ТТН графи з 15-ої по 23-ю включно, а саме відсутні записи щодо вантажно-розвантажувальних операцій, відсутні вартісний вираз господарської операції, посади, прізвища осіб відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, прізвище, посада та підпис довіреної особи вантажоодержувача, якою було отримано зерно.
Відповідачем, відповідно до бази ДПА встановлено, що:
- ТОВ «Віалан Агро» зареєстровано 09.01.2008 року. Статутний фонд сформовано в сумі 51500,00 грн. Основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Стан підприємства - 32 (фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації).
Згідно декларації по податку на прибуток поданої вказаним платником за І півріччя 2010 року, скоригований валовий дохід становить 0,00 грн., нарахована сума податку 0,00 грн. Кількість працюючих - 2 особи, основні засоби відсутні.
- ПП «Лакі Трак» зареєстровано 10.04.2008 року. Статутний фонд сформовано в сумі 1000,00 грн. Основний вид діяльності - діяльність автомобільного вантажного транспорту. Стан підприємства - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.
Декларації по податку на прибуток за І півріччя 2010 року та декларація з податку на додану вартість за червень 2010 року вказаним платником не подавались. Кількість працюючих - 2 особи.
- ТОВ «Укрфорвард» зареєстровано 03.08.2001 р. статутний фонд сформовано в сумі 11800,00 грн. Основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин. Стан підприємства - основний.
Декларації по податку на прибуток за І півріччя 2010 року та декларація з податку на додану вартість за червень 2010 р. прийнято до відома. Кількість працюючих - 6 осіб, основні засоби відсутні.
Виходячи з вище вказаного податковий орган зробив висновок, що відсутність у ТОВ «Віалан Агро», ПП «Лакі Трак», ТОВ «Укрфорвард» основних засобів та трудових ресурсів необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, наявність в ланцюгу постачання СГД з ознаками «фіктивності», свідчить про те, що вказані суб'єкти господарювання мають всі ознаки «транзитера», створеного з метою формування «сумнівного» податкового кредиту та валових витрат, що негативно впливає на надходження податків до бюджету.
Як зазначено в Акті, не сплачені платником податок на прибуток і податок на додану вартість унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.
Перевіркою не підтверджено факти здійснення господарських операцій по придбанню зерна від ТОВ «Віалан Агро», ТОВ «Укрфорвард», ПП «Лакі Трак», оскільки відсутня інформація щодо передачі зерна від вказаних постачальників уповноваженій особі ДП «Бершадський спиртовий завод».
Крім того, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок зерна та котельного палива позивачу від ТОВ «Віалан Агро», ТОВ «Укрфорвард», ПП «Лакі Трак», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Відповідач переконаний, що Підприємством відображені в податкові звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків та формування податкового кредиту для підприємств реального сектору економіки - «вигодонабувачів».
Відповідно до Акту, позивачем порушено ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
Таким чином, в ході перевірки Бершадською МДПІ встановлено порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - ЗУ «Про ПДВ»), яким визначено, що «Податковий кредит звітного періоду визначається за договірною вартістю товарів (послуг) … і складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ...» та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», яким визначено, що «Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту».
Відповідно Акту, на порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст 7 Закону України «Про ПДВ» до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, згідно податкових накладних отриманих від ТОВ «Віалан Агро», ТОВ «Укрфорвард», ПП «Лакі Трак» всього в сумі 210884,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 156372,00 грн., червень 2010 року в сумі 54512,00 грн.
Наведене слугувало підставою для винесення Бершадською МДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з наступних підстав.
Згідно з п.1.7 ст. 1 ЗУ «Про ПДВ», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 цього Закону вказано, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону «Про ПДВ», передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про ПДВ», бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону «Про ПДВ», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що ЗУ «Про ПДВ» не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 ЗУ «Про ПДВ».
Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 ЗУ «Про ПДВ» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.
Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Так, між ДП «Бершадський спиртовий завод» з ТОВ «Віалан-Агро», ТОВ «Укрфорвард» та ПП «Лакі Трак» були укладені відповідні договори купівлі-продажу поставки товару.
З висновків, викладених в Акті, на підставі яких відповідачем були прийняті оскаржуванні податкові повідомлення-рішення слідує, що відповідач вважає дані договори нікчемними правочинами, згідно ст. 215 ЦК України.
До таких висновків перевіряючий дійшов з огляду на те, що ТОВ «Віалан-Агро», ТОВ «Укрфорвард» та ПП «Лакі Трак» є сумнівними платниками податків, оскільки, як встановлено базою даних ДПА, у даних контрагентів відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, а отже, згідно ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1.2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини, укладені з ДП «Бершадський спиртовий завод», мають ознаки нікчемності.
Питання товарності операцій за договорами купівлі-продажу, укладеними між ДП «Бершадський спиртовий завод» з ТОВ «Віалан-Агро», ТОВ «Укрфорвард» та ПП «Лакі Трак», досліджувалось судом під час судового розгляду і підтвердилось належними доказами, а саме: податковими та видатковими накладними, документами про їх оплату.
Суд зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.
Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
На час укладання та виконання правочину між ДП «Бершадський спиртовий завод» з ТОВ «Віалан-Агро», ТОВ «Укрфорвард» та ПП «Лакі Трак» були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Суду не надавались, і в матеріалах справи відсутні докази про те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.
Норми чинного законодавства не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальника позивача по ланцюгу. Чинним законодавством, в тому числі Податковим кодексом України, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з вищезазначеним Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.
Позивачем як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, квитанцій. Вказані документи відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Таким чином, спростовується висновок Бершадської МДПІ щодо нікчемності правочинів укладених між ДП «Бершадський спиртовий завод» з ТОВ «Віалан-Агро», ТОВ «Укрфорвард» та ПП «Лакі Трак».
Зважаючи на приписи статтей 215, 228 ЦК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати зазначений правочин недійсним (нікчемним).
Крім того, висновки про нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспарюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.
Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті, якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про падання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
З аналізу даної норми вбачається, що органи державної податкової служби при перевірці встановлюють порушення законодавства, а саме податкового.
Крім того, одним із аргументів відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація бази даних ДПА про відсутність у ТОВ «Віалан Агро», ПП «Лакі Трак», ТОВ «Укрфорвард» основних засобів та трудових ресурсів необхідних для здійснення відповідного виду діяльності, наявність в ланцюгу постачання СГД з ознаками «фіктивності», свідчить про те, що вказані суб'єкти господарювання мають всі ознаки «транзитера», створеного з метою формування «сумнівного» податкового кредиту та валових витрат
З даного приводу суд зауважує, що порушення допущені контрагентом позивача, не може бути підставою для відповідальності позивача.
Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі “Булвес”АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
Щодо товарно-транспортних накладних, які оформлені з порушенням, а саме: не заповнені всі реквізити, то суд зауважує наступне.
Не може розцінюватися як однозначний доказ відсутності реальної операції, якщо у товарно-транспортних накладних не заповнені всі реквізити (не вказано інформацію про подорожні листи, в окремих випадках не вказано номера ТТН, не заповнено у розділі ТТН “дані про вантаж”з 12-ої по 14-у графи включно). Відсутність документів або неповне їх заповнення, що засвідчують транспортування товару, дає підстави лише припускати факт порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства.
Так, згідно з наказом Міністерства транспорту України “Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні” №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем.
Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особу, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.
Таким чином, неповне заповнення товарно-транспортних накладних, які є у наявності позивача, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару та послуг.
Також, при дослідженні реальності господарських операцій в даній справі, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, суд бере до уваги книгу обліку сировини, яка надходить на завод від 01.02.2010 р., за якою прослідковується надходження товару до позивача. З даної книги вбачається надходження товару від постачальників до позивача, в тому числі і від ТОВ «Віалан Агро», ТОВ «Укрфорвард», ПП «Лакі Трак».
Разом з тим, надходження пшениці, кукурудзи та жита від ТОВ «Віалан Агро», ТОВ «Укрфорвард», ПП «Лакі Трак» відображено у журналі обліку податкового поста по надходженню сировини до ДП "Бершадський спиртовий завод", який заповнюється працівниками податкового органу.
Вдповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.
У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень форми “Р” від 29 липня 2011 року №0000242301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на суму 210884,00 грн. основного платежу та 52721,00 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення-рішення форми “Р” від 29 липня 2011 року №0000232301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 263605,00 грн. основоного платежу та 65901,25 грн. штрафної санкції.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що позов обґрунтований, відтак підлягає задоволенню, податкові повідомлення-рішення скасуванню, а понесені позивачем витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі статтею 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на їх користь.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.07.2011 року №№0000242301, 0000232301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Бершадський спиртовий завод" судові витрати у розмірі 32,19грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України із рахунків Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна