Справа № 2-2979/11
06 квітня 2012 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу в складі:
головуючого судді Бардін О. С.
при секретарі Карпович В.М.
за відсутності учасників процесу
розглянувши в м.Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду 31.10.2011р. з позовом, вказавши, що 04 лютого 2009 року він надав відповідачеві позику у розмірі 20000 доларів США, що в еквіваленті складає 159540 гривень, одержання відповідачем вказаної суми підтверджується розпискою від 04.02.2009 року.
Відповідач знаючи, що винна йому велику суму грошей, ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань. Вона відмовляється виконувати будь-які дії, які б свідчили про наявність у неї дійсного наміру щодо передання свого домоволодіння у заставу з метою отримання кредиту або ж продажу даного домоволодіння.
Позивач вважає, що діями відповідача йому завдано моральної шкоди, так як його сім'я втратила душевний спокій та нормальний сон, він морально страждає.
Позивач просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 159540 грн., моральну шкоду в сумі 50000 грн. та витрати по справі.
В суд сторони не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про слухання справи у його відсутність позов підтримує (а.с.23).
Дослідивши письмові докази, матеріали цивільної справи № 2-287/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням збитків, моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що 04 лютого 2009р. позивач, згідно розписки, передав відповідачеві в борг 20000 доларів США, які зобов'язалася повернути після продажу або передачі під заставу будинку по вул. Некрасова, 12 (а.с.3 -копія розписки, а.с.50 справи № 2-287/11 -оригінал розписки).
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позивач звертався до суду з позовом про стягнення вказаного боргу. Рішенням суду від 20.05.2011р. в позові йому відмовлено, так як «так як посилання позивача на те, що в даному договорі не було визначено строк його виконання є необґрунтованим, оскільки згідно розписки ОСОБА_2, на яку позивач посилається як на доказ укладення вказаного договору, слідує, що борг вона зобов'язувалася повернути після продажу належного їй будинку, або передачі його під заставу. При цьому, як слідує з показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, в присутності якого укладалася дана угода, і який є суб'єктом підприємницької діяльності, саме він займався документами стосовно продажу будинку ОСОБА_2 і на теперішній час документи в повному обсязі не зібрані та питання щодо його продажу не вирішено. Оскільки, згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів, в позові питання про умисне затягування продажу або застави будинку зі сторони ОСОБА_2, ОСОБА_1 не ставить, строк повернення боргу за розпискою від 04.02.2009 року на теперішній час не настав, суд вважає за необхідне в межах заявлених вимог в цій частині в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити»(а.с.25-26).
В теперішній позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач відмовляється виконувати будь-які дії, які б свідчили про наявність у неї дійсного наміру щодо передання свого домоволодіння у заставу з метою отримання кредиту або ж продажу даного домоволодіння.
Відповідач взагалі за все своє життя може не продавати вказаного будинку та не передавати його під заставу, але це не означає, що вона не повинна повертати борг.
Тому суд вважає, що позов може бути розглянутий по суті і борг відповідача за договором позики підлягає стягненню на користь позивача.
Курс долара США до гривні України на день винесення рішення складає 100 до 798,7500 (а.с.32). 20000 доларів США становить 169750грн.
Позивач просить стягнути борг в сумі 159540грн. за курсом 100 до 797,70 (а.с.4 - довідка).
Позивач не збільшував ціну позову, тому судом сума боргу стягується в розмірі, в якому просять стягнути позивач.
Позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, так як законом не передбачено стягнення моральної шкоди в договірних правовідносинах за договорами позики.
Так як позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судом стягуються з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати -судовий збір, витрати на ІТЗ (а.с.5,6 -квитанції)
Керуючись ст.ст.1046,1047,1049 ЦК України, ст.ст.10,60,88,212 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 159540 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сорок) гривень та витрати по справі: судовий збір в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення солідарно в сумі 120 (сто двадцять) гривень.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя:О. С. Бардін