Справа № 2-8691/11
іменем України
"17" лютого 2012 р.
Шевченківський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого -судді: Кондратенко О.О.
при секретарі: Боровенко Д.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ” Райффайзен Банк Аваль ”, Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю ” Інтертехнологія ” про визнання недійсними договорів
В травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив: визнати недійсною генеральну кредитну угоду № 010/21-03/225 укладену 13.02.2008 року між Відкритим акціонерним товариством ” Райффайзен Банк Аваль ” ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ” Райффайзен Банк Аваль ”, надалі ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” ) та Підприємством з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю ” Інтертехнологія ” ( надалі ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” ); визнати недійсним кредитний договір № 012/21-03/226 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225, укладену 13.02.2008 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”; визнати недійсним договір поруки № 12/14/753, укладений 22.02.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1; визнати недійсним договір поруки № 12/14/752, укладений 25.03.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1; визнати недійсним договір поруки № 12/14/800, укладений 02.04.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1; визнати недійсним договір поруки № 12/14/808, укладений 14.04.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1; визнати недійсним договір поруки № 12/14/827, укладений 28.05.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 Вимоги обґрунтовує тим, що 13.02.2008 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було укладено генеральну кредитну угоду № 010/21-03/225, відповідно до якої ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було надано кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати суму, еквівалентної 909 406, 00 доларів США за курсом НБУ на дату надання кредитних коштів, термін дії кредитної угоди до 12.02.2018 року. 13.02.2008 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було укладено кредитний договір № 012/21-03/226, відповідно до якого ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було надано кредит у розмірі 850 000, 00 доларів США, з датою остаточного повернення кредиту -12.02.2018 року. 22.02.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/753 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням, в розмірі 8 000, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 25.03.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/792 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 4 617, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 02.04.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/800 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 575 000, 00 грн. по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 14.04.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/808 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 5 287, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 28.05.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/827 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 4 052, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. На думку позивача вищезазначені договори повинні бути визнані недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, вони суперечать ст. 99 Конституції України, а також в порушення Декрету КМУ ” Про систему валютного регулювання і валютного контролю ”, а також в порушення Декрету КМУ ” Про систему валютного регулювання і валютного контролю ”, так як отримання індивідуальної ліцензії є обов'язковою умовою для правомірності видачі та одержання кредиту незалежно від суми грошових коштів, які надаються банком, та строку їх повернення позичальником.
В судовому засіданні представник відповідача ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” заперечуючи проти позову зазначив, що при укладенні генеральної кредитної угоди та договорів поруки ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” було дотримано усіх вимог чинного законодавства України; на момент укладення кредитного договору банк мав генеральну ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення валютних операцій з надання кредитів в іноземній валюті, яка отримана у встановленому законом порядку, що не потребує наявності індивідуальної ліцензії; підстави для визнання вищезазначеної генеральної кредитної угоди та договорів поруки недійсним відсутні.
Представник відповідача ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” в судовому засіданні підтримала вимоги ОСОБА_1 та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того зазначила, що положення оспорюваної генеральної кредитної угоди суперечить моральним засадам суспільства, так як весь тягар від знецінення іноземної валюти полягає у перенесенні на ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” та ОСОБА_1
Суд, заслухав пояснення представників сторін та представника третьої особи, дослідив надані докази, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Провіряючи обставини по справі судом встановлено, що 13.02.2008 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було укладено генеральну кредитну угоду № 010/21-03/225, відповідно до п. 1.2. цієї угоди ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було надано кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, загальний розмір позичкової заборгованості не повинен перевищувати суму, еквівалентної 909 406, 00 доларів США за курсом НБУ на дату надання кредитних коштів, термін дії кредитної угоди до 12.02.2018 року. 13.02.2008 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було укладено кредитний договір № 012/21-03/226, відповідно до якого ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” було надано кредит у розмірі 850 000, 00 доларів США, з датою остаточного повернення кредиту -12.02.2018 року. 22.02.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/753 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням, в розмірі 8 000, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 25.03.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/792 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 4 617, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 02.04.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/800 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 575 000, 00 грн. по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 14.04.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/808 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 5 287, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”. 28.05.2010 року між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 12/14/827 до генеральної кредитної угоди № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, згідно якого ОСОБА_1, взяв на себе зобов'язання відповідати солідарно з ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” по його зобов'язанням в розмірі 4 052, 00 доларів США по генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225 від 13.02.2008 року, укладеної між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”.
Відповідачем у повному обсязі були виконані зобов'язання за генеральною кредитною угодою та кредитним договором.
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом ( ч. 3 ст.533 ЦК України ).
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті ( ч. 2 ст. 524 ЦК України ).
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно зі ст. ст. 47, 49 Закону України ” Про банки та банківську діяльність ” та Глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій ( затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001р. за № 275 ), банки мають право здійснювати кредитні операції в іноземній валюті на території України на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Пунктом 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ” Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” передбачено право банку на підставі письмового дозволу ( генеральної ліцензії ) здійснювати валютні операції, в т.ч. надавати кредити у іноземній валюті фізичним особам, та відповідно вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.
Посилання позивача на відсутність у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, як на підставу для задоволення позовних вимог про визнання недійсним генеральної кредитної угоди та кредитного договору, а в послідуючому, у зв'язку з цим і договорів поруки не ґрунтуються на законі.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну ) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ч.1, 2 ст.554 ЦК України ).
В п.п. ” в ”, ” г ” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України ” Про систему валютного регулювання і валютного контролю ” зазначено, що індивідуальної ліцензії потребує така операція, як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Чинним законодавством не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.
Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу ( затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 р. за № 483 ), використання іноземної валюти, як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ( ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку на здійснення яких Національний банк видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями ).
Судом достовірно встановлено, що на час укладання оспорюваних між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” генеральної кредитної угоди, кредитного договору, а також між ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ОСОБА_1 договорів поруки, відповідач мав банківську ліцензію за № 10 від 11.10.2006 року, а також дозвіл за № 10-4 від 11.10.2006 року -ліцензія разом з відповідним дозволом надавала відповідачу право здійснювати на території України операції з іноземною валютою, в тому числі і надавати фізичним та юридичним особам кредити в іноземній валюті, при цьому наявності в уповноваженому банку індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції не потребується.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 60 ЦПК України ).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.
Частиною 1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
З урахуванням обставин справи, суд вважає, що зміст вищезазначеної генеральної кредитної угоди, кредитного договору та договорів поруки не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому в силу ч.1 ст.215 ЦК України, не підлягає визнанню незаконним.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
ОСОБА_1 не є стороною у: генеральній кредитній угоді № 010/21-03/225, укладеної 13.02.2008 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”, кредитному договорі № 012/21-03/226, укладеного 13.02.2008 року між ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” та ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ”; дані договори прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 не порушують.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд ( ч.3 ст.6 ЦК України ).
Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вбачається із вищезазначених договорів, між ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” та ВАТ ” Райффайзен Банк Аваль ”, а також між ОСОБА_1 та ПАТ ” Райффайзен Банк Аваль ” було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо його предмету -надання кредиту саме в еквіваленті -долари США, про що свідчать підписи обох сторін у договорах.
Таким чином, при укладенні вищезазначених договорів в іноземній валюті ( долар США ) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором ( перш за все ПзІІ ТОВ ” Інтертехнологія ” та ОСОБА_1 ) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України -гривні до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому сторони повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цими договорами.
Отже, позивачем не доведено та не надано доказів, не було їх встановлено і під час розгляду справи в суді, які б стали підставою для визнання правочину ( генеральної кредитної угоди, кредитного договору та договорів поруки ) недійсними.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ” Райффайзен Банк Аваль ”, Підприємство з іноземними інвестиціями Товариство з обмеженою відповідальністю ” Інтертехнологія ” про визнання недійсними договорів відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: