Справа № 2-1188/11
Провадження № 2/426/473/2012
Іменем України
27.02.2012 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді Тихомирова І.В.
при секретарі - Тепловій І.В.
за участю сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2
та представників
сторін - ОСОБА_3, , ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі об'єднану цивільну справу за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Комітету по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа: КП «Житлово -експлуатаційна контора № 3» про визнання розпорядження відділу приватизації, свідоцтва про право власності на квартиру недійсними та вселення, суд -
встановив:
ОСОБА_1 07.07.2005 року звернулася до суду із позовом про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням.
11.10.2007 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про скасування приватизації квартири АДРЕСА_1, усунувши згодом недоліки, оформив дану заяву як позовну.
Ухвалою суду від 24.01.2008 року цивільні справи за названими позовами були об'єднані в одне провадження.
17.06.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним розпорядження відділу приватизації і свідоцтва про право власності на квартиру, згодом неодноразово уточнюючи свої вимоги.
ОСОБА_1 свої вимоги мотивує тим, що вона у 1967 році уклала шлюб зі ОСОБА_2
Від цього шлюбу подружжя має двох повнолітніх дітей.
У травні 1999 року вони зі ОСОБА_2 припинили спільне життя і він пішов з квартири.
06 липня 1999 року шлюб між ними було розірвано.
У травні 1999 року ОСОБА_2 забрав свої речі і з того часу у спірній квартирі не проживає без поважної причини, житлом не цікавиться, що підтверджується актом від 04.07.2005 року.
Враховуючи наведені обставини, позивачка просить суд задовольнити її позов.
Не погодившись із позовними вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, який неодноразово уточнював та доповнював.
Свої вимоги мотивував тим, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 вони продовжували проживати разом та вести спільне господарство.
Поскільки коштів на утримання їх доньок не вистачало, він змушений був поїхати на заробітки до Португалії, звідки надсилав гроші для утримання спірної квартири та проживання сім'ї.
Таким чином, вважає, що він був відсутній за місцем реєстрації та постійного проживання з поважної причини.
А крім того, посилається на те, що під час приватизації не було враховано, що він також має право на участь у приватизації, яке було порушено протиправними актами відповідача.
Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_2 просить суд задовольнити позов.
Представник відповідача -Комітет по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради -просили справу розглянути за їх відсутністю.
Представники третіх осіб не заперечували вирішити справу на розсуд суду.
Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
За змістом ч. 1,2, п.2, ч. 3 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у тому числі у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, -протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
Таким чином, дана норма матеріального права пов'язує збереження за членом сім'ї наймача права на житлове приміщення понад 6 місяців у разі відсутності за місцем проживання у зв'язку з роботою.
Як встановлено судом, підтверджується ОСОБА_2 та матеріалами справи, визнається ОСОБА_1 та її представником, ОСОБА_2 тривалий час працював за межами України, висилав ОСОБА_1 гроші, які вона власноручно отримувала, а тому суд не може визнати, що ОСОБА_2 був відсутній за місцем реєстрації без поважної причини, в зв'язку з чим позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає (а. с. 122 -128).
В той же час, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приймаючи до уваги пояснення в судовому засіданні ОСОБА_1 про те, що їй достовірно було відомо місце знаходження ОСОБА_2 та його місце роботи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 був знятий з реєстрації з порушенням його права на житло.
Про порушення свого права ОСОБА_2 дізнався у 2006 році, до суду за захистом свого права звернувся в межах строку позовної давності (2007 рік). Суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 мав право на приватизацію спірної квартири, а прийняте розпорядження відповідача та свідоцтво про право власності, видане на його підставі порушують право ОСОБА_2 на приватизацію і тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають задоволенню.
Підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_2 про його вселення у спірну квартиру, поскільки він є її законним користувачем і має право проживати у ній незалежно від волі інших наймачів.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України із сторін підлягають стягненню судові витрати, понесені ними при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 393 ЦК України, ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.10, 11, 14, 15, 88, 212, 213 -215, 217, 218 ЦПК України, суд -
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи втратившою право користування житловим приміщенням відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Комітету по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_6, третя особа: КП «Житлово -експлуатаційна контора № 3»про визнання розпорядження відділу приватизації, свідоцтва про право власності на квартиру недійсними та вселення задовольнити.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2.
Визнати недійсним та скасувати розпорядження органу приватизації Нікопольського управління житлово -комунального господарства № 55 -14379 -8 про передачу квартири АДРЕСА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 і ОСОБА_6.
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 23 травня 2006 року, видане на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2.
Стягнути зі ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 107,3 грн. на користь держави.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть оскаржити рішення суду у такий самий строк з моменту отримання його копії.
Суддя:ОСОБА_7