"30" листопада 2011 р. справа № 0827/2а-1556/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Католікяна М.О. Коршуна А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги
управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя та ОСОБА_1
на постанову Шевченківський районний суд м. Запоріжжя від 17 березня 2011 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-1556/11
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
04 лютого 2011 року позивач звернувся до Шевченківський районний суд м. Запоріжжя з позовом, в якому просив: поновити строк звернення до адміністративного суду; визнати дії відповідача, щодо проведення перерахунку йому пенсії, з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік протиправними; зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ч. 1, 2 ст. 40, ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2008 рік, який становить 1573 грн. 99 коп. на підставі моєї заяви про перерахунок пенсії від 12.06.2009 року з урахуванням різниці, яка вже була виплачена.
Постановою Шевченківський районний суд м. Запоріжжя від 17 березня 2011 року позов позивача задоволено частково, а саме: зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за 2009 рік, починаючи з 01 січня 2011 року з урахуванням вже здійснених виплат.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтуванні своєї апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про порушення свого права дізнався лише з листа відповідача від 16 грудня 2010 року, тому вважає, що строк звернення до суду не пропущено. ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. З цього приводу в рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп висловлена думка Конституційного суду України, де зазначено, що не може бути підставою для залишення скарги судом без розгляду у зв'язку із закінченням строків, оскільки це є несумісним із суттю конституційного права на судовий захист і призводить до порушення правової справедливості у реалізації прав громадян. Тобто це суперечить ч. 1 ст. 55 Конституції України.
Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, після призначення пенсії продовжував працювати. 12 червня 2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії. Перерахунок пенсії позивачу проведений з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення та із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески в розмірі 1197,91 грн., який відповідає показнику середньої заробітної плати за 2007 рік.
Частиною другою статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон України № 1058-IV) встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням, зокрема страхового стажу, встановлено частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Частиною третьою статті 42 Закону України № 1058-IV визначено, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України № 1058-IV.
Тобто, правила частини першої статті 40 Закону України № 1058-IV при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина 1 статті 40 Закону України № 1058-IV передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Аналіз частини четвертої статті 42 Закону України № 1058-IV свідчить, що при перерахунку пенсії застосовується заробітна плата (дохід) пенсіонера, яку він отримував до призначення пенсії, або яку він отримував за період роботи, який є періодом страхового стажу.
Тобто працюючий пенсіонер має право на перерахунок пенсії в будь-який час після її призначення, однак не раніш як через два роки після здійснення попереднього. При цьому під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії, тобто це -середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (абзац четвертий частини другої статті 40 Закону України № 1058-IV).
Проте, постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року № 530 встановлено порядок перерахунку пенсій особам, які після її призначення продовжували працювати, відмінний від того порядку, який визначений частиною четвертою статті 42 Закону України № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року N 1788-XII та Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, під час розгляду та вирішення справ зазначеної категорії застосуванню підлягає Закон України № 1058-IV, а саме нормативні положення статті 42 Закону України № 1058-IV. Зі змісту цих положень випливає, що під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходу) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.
При цьому слід зауважити, що ототожнювати визначення як “середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України” та “показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії”, не можливо, оскільки ці поняття є різними правовими категоріями, основу яких становлять різні економічні критерії.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України № 1058-IV і є величиною постійною незмінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Таким чином, правові підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки відсутні. Останній із наведених показників застосовується виключно для призначення пенсії, застосування його для перерахунку є безпідставним.
Відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.
Отже, позовні вимоги з 12 червня 2009 року по 03 серпня 2010 року включно слід залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
З огляду на викладене, суд вважає, що суд першої інстанції припустився порушень вимог норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.
Таким чином суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись статтями 195, 197, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 4 частини 1 статті 202, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя -задовольнити.
Постанову Шевченківський районний суд м. Запоріжжя від 17.03.2011 р. у справі 2а-1556/11 - скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.40, ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період з 12 червня 2009 року по 03 серпня 2010 року - залишити без розгляду.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні решти позовних вимог.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: М.О. Католікян
Суддя: А.О. Коршун