вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 березня 2012 р. Справа №2а-2249/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у сумі 170,00 грн.,
за участю представників:
від позивача -не з'явився,
від відповідача -не з'явився.
Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 170,00 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.02.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон).
Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Стаття 3 Закону №1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначено як організацію та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному Законом №1058.
У відповідності до ч.1 ст.21 Закону №1058 органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.
Підставою для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку серед інших є і відомості, що надходять від роботодавців (ч.2 ст.21 Закону №1058).
Отже відповідач в розумінні Закону №1058 є роботодавцем, який повинний надавати відомості до системи персоніфікованого обліку.
Згідно з пп. 1 п.1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 10.06.2004р. N 7-6 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за N 1000/9599 (далі - Порядок) страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.
Згідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 за ненадання, невчасне надання, надання не по встановленій формі або представлення недостовірних відомостей, використовуваних в системі персоніфікованого обліку і іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 % суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожен повний або неповний місяць затримки представлення відомостей, звітності, але не менше десяти не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, а у разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 % вказаних сум і не менше 20 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.
На підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до відповідача були застосовані фінансові санкції за рішенням № 601 від 12.10.2011, які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягають сплаті.
На момент прийняття спірного рішення пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 Пенсійний фонд України відноситься до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16 від 14.01.1998 залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Згідно ч. 1 ст. 14 Основ законодавства страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до ст. 6 Основ законодавства України № 16 страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття.
До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01.01.11.
Відповідно, з 01.01.11 втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.11. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Проте органи пенсійного фонду з 01.01.11 не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11, нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Дискреційні повноваження органів державної влади та спосіб їх здійснення повинні полягати виключно в межах принципу законності із застосуванням правових норм, що мають законну силу під час притягнення до відповідальності юридичних та фізичних осіб за вчинене правопорушення. Недотримання цього принципу призводить до негативних наслідків у вигляді руйнування правових підвалин функціонування механізму органів державної влади як окремих ланок у системі останньої, зокрема у даному випадку - сфери загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Отже, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 неправомірно винесло рішення № 601 від 12.10.2011.
З урахування наведеного, суд вважає адміністративним позов таким, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.