Справа№ 2а-2055/11
Іменем України
28 березня 2011 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді Олексюка А.В.
при секретарі Шепелюк Т.В..
з участю представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Рибалко Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Волинського обласний комісаріат про зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити різницю несплаченого грошового забезпечення,-
ОСОБА_3 звернувся в суд з адміністративним позовом до Волинського обласний комісаріат про зобов'язання відповідача донарахувати та виплатити різницю несплаченого грошового забезпечення.
Покликається на те, що у період із квітня 2007 року по 27 жовтня 2010 позивач проходить військову службу у військовій прокуратурі Луцького гарнізону Західного регіону України на посаді військового прокурора гарнізону.
На нього, як на військовослужбовця військової прокуратури поширюється вимога ст.46-1 Закону України «Про прокуратуру», якою визначено, що військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру»і проходять службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»та інших законодавчих актів України, якими встановлені правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Окрім цього, ст. 52 Закону України «Про прокуратуру»визначено, що грошове утримання прокурорів, слідчих, службовців та інших працівників військових прокуратур здійснюється Міністерством оборони України.
Отже, відповідно до встановленого порядку нарахування та отримання грошового забезпечення прокурорськими працівниками військової прокуратури Луцького гарнізону здійснюється через Волинський обласний військовий комісаріат.
До 1 квітня 2006 року нарахування належного ОСОБА_3 грошового забезпечення здійснювалось за порядком та умовами визначеними для військовослужбовців Збройних Сил України.
Із часу введення у дію Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 9 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»відбулось розмежування між порядком нарахування грошового військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
У подальшому, починаючи із 1 січня 2008 року грошове утримання позивача значно зменшилось, оскільки службовими особами Волинського ОВК воно у повному обсязі не нараховувалось та відповідно не виплачувалось.
У зв'язку з цим, ОСОБА_3 з відповідною заявою звернувся до керівництва Волинського обласного військового комісаріату, де знаходився на грошовому забезпеченні, проте у перерахунку йому безпідставно відмовлено.
За повідомленням Волинського ОВК зменшення розміру належного позивачу грошового забезпечення відбулось у зв'язку із втратою чинності Указів Президента України від 5 травня 2003 року №389 та від 23 лютого 2002 року № 173 про встановлення надбавок військовослужбовцям за безперервну військову службу тощо.
Вважає, що такі навмисні дії посадових осіб Волинського ОВК є незаконними, суперечать принципу верховенства права й порушують його права на отримання належного матеріального забезпечення гарантованого законодавством та закріпленого ст. 22 Конституції України.
Безпосередньо зазначене право на належне матеріальне забезпечення обумовлено п.9 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», введеного в дію Постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 9 березня 2006 року.
Означеною правовою нормою встановлено, що у разі зменшення у зв'язку з визнанням такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів України та Указів Президента України, розміру грошового забезпечення, (без премії) на час роботи на займаній посаді виплачується різниця між грошовим забезпеченням (без премії), визначеною за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці.
Отож, зазначена норма відповідає загально визначеним принципам права та прийнята у відповідності до ст. 58 Конституції України, якою встановлено, що закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Оскільки позивач змінив посаду 27 жовтня 2010 року, з 1 січня 2008 року по 27 жовтня 2010 року він весь час залишався на тій же самій посаді військового прокурора гарнізону, твердження відповідача на безпідставність визначеним згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати безпідставне, так як суперечить, загальним принципам Конституції України.
Просить зобов'язати відповідача донарахувати позивачу за період із 1 січня 2008 року по 27 жовтня 2010 року та виплатити різницю між грошовим забезпеченням, матеріальною допомогою та допомогою на оздоровлення (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці. Зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат виплатити ці кошти у зв'язку із несвоєчасною виплатою за період з 1 січня 2008 року по 27 жовтня 2010 року, з урахуванням індексу інфляції та індексації за весь час прострочення виплат відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 станом на день виплати.
Представник позивач в судовому засіданні підтримав позов з викладених в позовній заяві підстав та просив його задовольнити
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що до 01.01.2008 року грошове забезпечення виплачувалось позивачу відповідно до вимог п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268, указів Президента України від 23.02.2002 року № 173 та від 05.05.2003 року № 389 і рішення суду. Враховуючи те, що відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007 року № 1234 укази Президента України від 23.02.2002 року № 173 та від 05.05.2003 року з 01.01.2008 року втратили чинність, виплата щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) і щомісячної надбавки за безперервну військову службу була припинена йому з того ж дня. Просить відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з квітня 2007 року по 27 жовтня 2010 позивач проходить військову службу у військовій прокуратурі Луцького гарнізону Західного регіону України на посаді військового прокурора гарнізону, а в даний час проходить службу на посаді першого заступника військового прокурора Західного регіону України і весь цей час перебуває на грошовому забезпеченні у фінансово - економічній службі Волинського ОВК (а.с. 5-9).
Відповідно до повідомлення військового комісара Волинського обласного комісаріату від 23.12.2010 року, ОСОБА_3 було відмовлено в проведення перерахунку та виплаті різниці грошового забезпечення з тих підстав, що відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007 року № 1234 укази Президента України від 23.02.2002 року № 173 та від 05.05.2003 року з 01.01.2008 року втратили чинність (а.с. 11).
Відповідно до частини 2 статті 46-1 Закону України «Про прокуратур»військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" і проходять службу відповідно до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.
Указом Президента України від 23.02.2002 № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та Указом Президента України від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України та Управління державної охорони України за безперервну службу» були запровадженні надбавки, які були встановленні та отримувалися позивачем під час проходження служби, до вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Згідно ч. 1 та 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, обсяг прав позивача в частині отримання надбавок, які нараховувалася та виплачувалася раніше не може бути звуженим із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів». Окрім цього, вказаною постановою Кабінету Міністрів України не обмежується чинність Указів Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 та від 05.05.2003 № 389/2003, а тому передбачені ними надбавки повинні були враховуватися до складу грошового забезпечення ОСОБА_3
Аналізуючи пояснення сторін, матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити та зобов'язати відповідача донарахувати позивачу за період із 1 січня 2008 року по 27 жовтня 2010 року та виплатити різницю між грошовим забезпеченням, матеріальною допомогою та допомогою на оздоровлення (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці з урахуванням індексу інфляції та індексації за весь час прострочення виплат відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 станом на день виплати.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 86, 94, 159, 163 Кодексу Адміністративного судочинства України, ч. 2 ст. 46-1 Закону України «Про прокуратур», п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Указуу Президента України від 23.02.2002 № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», Указу Президента України від 05.05.2003 № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України та Управління державної охорони України за безперервну службу», ч. 1,2 ст. 22 Конституції України, суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Волинський обласний військовий комісаріат донарахувати ОСОБА_3 за період із 1 січня 2008 року по 27 жовтня 2010 року та виплатити різницю між грошовим забезпеченням, матеріальною допомогою та допомогою на оздоровлення (без премії), визначеною за умовами оплати праці, згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність, та розміром заробітної плати, встановленим за новими умовами оплати праці з урахуванням індексу інфляції та індексації за весь час прострочення виплат відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 станом на день виплати.
Витрати по справі залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк