вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
13 березня 2012 р. Справа №2а-11931/11/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим
про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення,
за участю представників:
від позивача -не з'явився,
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність №5904/9/10-0 від 19.08.09,
ОСОБА_3, довіреність № 188/9/10-0 від 12.03.12.
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000301701 від 28.07.2011 та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.11.2011 відкрите провадження в адміністративній справі, та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.01.2012 провадження у справі № 2а-11931/11/0170/13 зупинено до одержання витребуваних документів судом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.01.2012 Поновити провадження у адміністративній справі з 15.02.2012.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю та надав суду заяву про збільшення позовних вимог. а саме просить:
-податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта № 0000301701 від 28.07.2011 скасувати;
-відшкодувати з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 7000,00 грн.;
-стягнути з відповідача судові витрати (транспортні витрати, оплата послуг адвоката та ін.).
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 N 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010 N 2755-IV (далі - Податковий кодекс).
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу виробничої бази, укладеного брокерською контрою ТОВ “Південно-Кримське агентство нерухомості”, що діє в інтересах продавця АОЗТ-31 “Відділбуд” та ОСОБА_1 від 12.02.2000, зареєстрованому у реєстрі за №2605 у реєстровій книзі №196 в частині 16а на стор.131 БТІ в м. Ялта, у приватній власності ОСОБА_4 знаходиться виробнича база літери А, Б, В, Г, Д, Е, Ж та споруди за адресою: АДРЕСА_1
Згідно рішення 42 сесії Ялтинської міської ради 23-го скликання від 27.12.2001 №43 затверджені проекті відводів земельних ділянок, та приватному підприємцю ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах оренди строком на 50 років надана земельна ділянка площею 0,6402 га, у тому числі за угіддями - землі промисловості для обслуговування виробничої баз з земель Ялтинської міської ради за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 N161-XIVорендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Разом з тим судом встановлено, що на момент розгляду справи договір оренди належним чином позивачем не оформлений, державна реєстрація не проведена.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Відповідно до пункту 286.5 стаття 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 28.07.2011 ДПІ у м. Ялта були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000301701 про визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2010 рік у сумі 44612,06 грн., за 2011 рік у сумі 44612,06 грн., що були отримані позивачем 15.08.2011.
Розглядаючи зазначену справу суд звертає увагу сторін на таке.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Позивач вказує про невідповідність визначеного періоду сплати податкового зобов'язання -протягом 60 календарних днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення вимогам статті 287 пункту 287.3 Податкового кодексу України, а саме, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до статті 50 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 N 435-IV фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
У статті 58 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року N 436-IV (далі - Господарський кодекс) суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно із пунктом 1 статті 128 Господарського кодексу громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 статті 128 Господарського кодексу громадянин-підприємець зобов'язаний своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Згідно із наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 N 1015 "Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)" в рядку 6 зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу документи, що посвідчують право на земельну ділянку є:
- право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом;
- право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;
- право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі.
Враховуючи зазначене, якщо оформлений державний акт на право власності за земельну ділянку або договір оренди земельної ділянки, який наданий в порядку установленому чинним законодавством на фізичних осіб - підприємців і земельні ділянки використовуються для здійснення підприємницької діяльності, то такі підприємці подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю.
Позивачем не наданий належним чином зареєстрований договір оренди земельної ділянки, докази про спрямування відповідачу податкової декларації з плати за землю в нього також відсутні.
Відповідач заперечує факт отримання податкової декларації з плати за землю від підприємця ОСОБА_1. Тобто відсутні підстави для нарахування податку в порядку п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наведеного суд не вбачає порушення норм податкового законодавства відповідачем під час визначення порядку сплати земельного податку позивачем на підставі пункту 287.5. статті 287 Податкового кодексу України, а саме протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Також судне може погодитись з думкою позивача про невідповідність розміру визначеного йому податкового зобов'язання з земельного податку у зв'язку з невірним застосуванням відповідачем розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Позивач посилається на лист Управління Держкомзему у м. Ялта, в якому зазначено, що нормативна грошова оцінка 1 кв. м. земельної ділянки без урахування коефіцієнта функціонального використання складає 278,74 грн.
Відповідачем наданий лист Управління Держкомзему у м. Ялта АР Крим від 02.08.2011 №3185-2/10-25-4, в якому зазначено, що нормативне грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6402 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, наданої підприємцю ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах оренди з урахування коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5- складає 4461201,95 грн.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів про неправомірний розрахунок Управлінням Держкомзему у м. Ялта розміру грошової оцінки земельної ділянки.
Разом з тим суд зазначає, що в податкового органу відсутні повноваження з визначення розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Згідно статті 201 Земельного кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо.
Відповідно до статті 18 закону України “Про оцінку землі” від 11.11.2003 №1378-ІУ нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Частиною другою статті 20 встановлено, що дані про нормативу грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Частиною третьою ст. 23 Закону №1378-IV встановлено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно зі статтями 193 та 204 Земельного кодексу України державний земельний кадастр, який містить, зокрема, відомості про оцінку земель, ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою визначення розміру плати за землю (ст. 194 вищезазначеного Кодексу).
Таким чином суд надходить висновку, що у випадку непогодження позивача з розміром нормативної грошової оцінки, що надана податковому органу Управлінням Держкомзему у м.Ялта, він може виріши цій спір у порядку зазначеному статтею 28 Закону №1378-IV.
Відповідно до підпункту 4 статті 7 КАС країни одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1245. Органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. Суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту, якщо інше не передбачено Податковим кодексом України.
Згідно статті 16 Закону України “Про інформацію” від 02.10.1992 №2657-ХП податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.
На підставі пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
За пунктом 72.1.2.1. статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об'єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати.
З письмових заперечень відповідача та матеріалів справи судом встановлено, що підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з земельного податку став лист Управління Держкомзему у м. Ялта АР Крим від 02.08.2011 №3185-2/10-25-4, в якому зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,6402 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, наданої підприємцю ОСОБА_4 у тимчасове користування на умовах оренди з урахування коефіцієнту функціонального використання Кф=2,5- складає 4461201,95 грн.
Зазначений лист наданий на звернення відповідача від 01.08.2011 №14376/10/17-3. Тобто, зазначені відомості отримані вже після визначення позивачу земельного податку.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 2 КАС України рішення суб'єкта владних повноважень повинне бути обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Доказів наявності іншої інформації про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 28.07.2011 відповідачем не надано.
На підставі наведеного суд вважає, що в відповідача на момент прийняття податкових повідомлень-рішень 28.07.2011 була відсутня необхідна податкова інформація, яка передбачена законом для визначення для розрахунку земельного податку, а тому суд не може погодитись з правомірністю визначення позивачу розміру податкового зобов'язання.
Згідно підпункту 6 частини 3 статті 2 КАС України прийняття рішення, вчинення (невчинення) дій суб'єктом владних повноважень повинно бути розумним (розсудливим). Під нерозсудливими (інакше - безглуздими, ірраціональними) рішеннями, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень можна розуміти такі, яких жоден суб'єкт владних повноважень не міг би допустити, діючи відповідно до здорового глузду та обов'язків, покладених на нього законом. Нерозсудливими слід вважати також рішення, дії, бездіяльність, що є неприпустимими з погляду законів логіки та загальноприйнятих моральних стандартів.
Застосовуючи зазначений принцип адміністративної процедури суд зазначає, що рішення ДПІ у м. Ялта від 28.07.2011 не є розумними.
28.07.2011 відповідачем прийняті 2 податкових повідомлення-рішення за одним номером 0000301701 про визначення позивачу податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб.
Перелік обов'язкових реквізитів податкового повідомлення-рішення визначений у статті 58 Податкового кодексу України. Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.
Контролюючий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень-рішень щодо окремих платників податків.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №985, що зареєстрований у Мінюсті України 30 грудня 2010 р. за N 1440/18735 затверджений Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Так, згідно пункту 2.2. порядку, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до законодавства орган державної податкової служби самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства.
У розділі Ш Порядку встановлено, що структурний підрозділ органу державної податкової служби, який склав податкове повідомлення-рішення, уносить його до реєстру податкових повідомлень-рішень, направлених (вручених) платникам податків - юридичним особам (додаток 12), або реєстру податкових повідомлень-рішень, направлених (вручених) платникам податків - фізичним особам (додаток 13), які ведуться в цілому в органі державної податкової служби в електронному вигляді. Відповідальним за достовірність інформації про податкове повідомлення-рішення у реєстрах податкових повідомлень-рішень є структурний підрозділ органу державної податкової служби, який склав таке податкове повідомлення-рішення. Відповідальним за збереження інформації у реєстрах податкових повідомлень-рішень є структурний підрозділ, на який покладено функції із супроводження та збереження баз даних.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідач діяв протиправно під час складання податкових повідомлень-рішень з земельного податку, датованих однією датою та зареєстрованих за одним реєстраційним номером.
На підставі наведеного суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта від 28.07.2011 №0000301701 є протиправними.
Разом з тим суд визначає, що згідно до частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача.
На підставі наведеного суд визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Ялта від 28.07.2011 №0000301701.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. та судових витрат у зв'язку з прибуттям до суду, то суд відмовляє в їх задоволені.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Частина 2 статті 23 ЦК України визначає у чому полягає моральна шкода.
Також суд бере до уваги положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 N4.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В суді позивач не довів заподіяння відповідачем йому моральної шкоди.
Так, позивач не назвав суду, чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, за яких обставин вони заподіянні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги.
За вище зазначених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди не можуть бути задоволенні.
Відповідно до статей 98, 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, питання розподілу судових витрат між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Пунктом 2 частини третьої цієї статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду. Відповідно до частини першої статті 91 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати (частина 2 статті 91 КАС України).
Таким чином, зі змісту наведених вище норм вбачається, що компенсації підлягають лише добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Відшкодування будь-яких інших витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, Кодексом адміністративного судочинства не передбачено.
На підставі наведеного суд надходить висновку про відмову у задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту та найманням житла.
В судовому засіданні 13.03.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 20.03.2012.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0000301701 від 28.07.2011 .
3.В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.