вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
21 березня 2012 р. Справа №2а-1556/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби
про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1
від відповідача -ОСОБА_2, довіреність №161/10/10-00 від 05.03.12,
ОСОБА_3, довіреність №162/10/10-00 від 05.03.12.
Обставини справи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2011 №0003721702, №0003711702.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.02.2012 відкрите провадження в адміністративній справі, та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.03.2012 замінено відповідача у справі Державну податкову інспекцію в м. Керчі АР Крим на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.03.2012 позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби по неприйняттю уточненої декларації за 2010 рік про доходи, спрямованої на адресу відповідача 21.02.2011.
Під час судового засідання позивач наполягав на задоволені позовних вимог.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.
Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою - підприємцем 12.07.2010 виконавчим комітетом Керченської міської ради, згідно свідоцтва про держареєстрацію серія НОМЕР_2 є платником єдиного податку, знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м.Керч з 13.07.2010 та здійснює підприємницьку діяльність з надання посередницьких послуг в оптовій торгівлі продуктами харчування.
Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платників податків, зокрема,
16.1.2. вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
16.1.3. подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень
Відповідно до статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Оскільки предметом розгляду зазначеної справи є, у тому числі, питання перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, суд вважає можливим застосовувати законодавство, що діяло у 2010 році.
Згідно статті 4 зазначеного Указу за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за четвертий квартал 2010 року від 03.01.2011 позивачем зазначений обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році у сумі 500 тис.грн.
Відповідно до статті 168 Податкового кодексу України, що набув чинність з 01.01.2011, та підлягає для застосування із вказаного періоду, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Відповідно до статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Згідно до підпункту 49.18.5. статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації за наслідками календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Судом встановлено, що 09.02.2011 позивачем була спрямована на адресу ДПІ в Керч декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року, в якій нею власноручно був зазначений дохід, одержаний від підприємницької діяльності у розмірі 214300,00 грн., витрати, пов'язані з одержанням доходу у розмірі 53575,00 грн., сума чистого доходу - 160725,00 грн.
До декларації доданий розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, в якому позивачу власноручно визначив розмір податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 24108,75 грн.
Відповідно до статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що у строк 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, а саме до 21 лютого 2011 року податкове зобов'язання позивачем добровільне сплачено не було.
Відповідно до статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Судом встановлено, що 23.02.2011 позивачем була спрямована на адресу відповідача уточнена податкова декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2010 року або за інший період звітного року, в який був зазначений розмір отриманого валового доходу - 214300,00 грн., витрати, пов'язані з одержаннями доходу - 212157,00 грн., сума чистого доходу - 2143,00 грн.
Проте розрахунок податкового зобов'язання до декларації доданий не був, у зв'язку з чим листом від 25.02.2011 №1529 відповідач повідомив позивача, що надана декларація від 23.02.2011 не визнана ним у якості податкової звітності.
08.04.2011 позивачем знов подана уточнена податкова декларація про доходи, де зазначені об'єми отриманого доходу та сума чистого доходу. До декларації доданий розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб, що містить визначену позивачем суми ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 321,45 грн.
Зазначена сума податкового зобов'язання добровільно сплачена позивачем 05.03.2011, що підтверджується квитанцією №К5/54 від 05.03.2011.
10.05.2011 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, з питань дотримання граничного терміну сплати податку на доходи фізичних осіб.
В акті перевірки зазначено, що за результатами фінансово-господарської діяльності за 2010 рік ФОП ОСОБА_1 отримала 714300,00 грн. Перебуваючи на спрощеній системі оподаткування нею був перевищений рівень у 50000,00 грн., що передбачений відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98. У зв'язку з перевищенням граничного рівня об'єму виручки за 2010 рік по спрощеній системі оподаткування на різницю 214300,000 грн. ФОП ОСОБА_1 надана декларація про доходи одержані в 2010 році (від 09.02.2011), згідно якої самостійно розраховане податкове зобов'язання у розмірі 24108,75 грн.
На підставі наведеного відповідач робить висновок, що платником податку порушені статті 57, 177 Податкового кодексу України:
у сумі 23787,25 грн. із затримкою платежу на 48 календарних днів у результаті подання уточненої податкової декларації від 08.04.2011;
у сумі 321,50 грн. із затримкою платежу на 19 календарних днів погашеного податкового зобов'язання сплатою 10.03.2011.
На підставі зазначеного відповідачем робиться висновок про порушення платником податків граничного терміну сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.
З урахуванням встановлених фактів, визначений в акті перевірки від 10.05.2011 відповідачем приймаються податкові повідомлення-рішення від 23.05.2011 про визначення позивачу податкових зобов'язань на підставі статті 126 Податкового кодексу України №0003721702 за затримку до 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язанні у сумі 321,50 грн. у розмірі 10% у сумі 32,15 грн.; №0003711702 за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язанні у розмірі 23787,25 грн. у розмірі 20% у сумі 4757,45 грн.
Главою 11 розділу 2 Податкового кодексу України регулюється відповідальність платників податків за порушення правил оподаткування.
Зокрема, статтею 123 Податкового кодексу України встановлено штрафні санкції, які застосовуються до платників податків у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання.
Згідно статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Судом встановлено, що податкове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб було визначено позивачем у першому кварталі 2011 року, обов'язок по сплаті самостійно визначеного податкового зобов'язання виник у платника податків у першому кварталі 2011 року, прострочення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання відбулося у першому кварталі 2011 року, тому під час розрахунку штрафних санкцій відповідач повинен був дотримуватися обмежень, встановлений у пункті 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Разом з тим суд визначає, що згідно до частини 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову зокрема про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень. Протиправність може полягати у незаконності чи невідповідності іншому правовому акту з вищою юридичною силою. По-друге, суд повинен скасувати рішення чи окремі його положення, якщо йдеться про правовий акт індивідуальної дії. Застосовуючи принцип диспозитивності суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. У даному випадку для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення відповідача.
Тому суд визнає протиправним застосування до позивача штрафних санкцій передбачених статтею 126 Податкового кодексу України.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
На підставі наведеного суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Керчі від 23.05.2011 №0003721702, №0003711702 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулось 21.03.2012 оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАСУ постанова оформлена та підписана 28.03.2012.
Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від від 23.05.2011 №0003721702, №0003711702.
3.Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 16,10 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.