Справа № 0306/434/2011
Провадження № 1/0306/18/2012
м. Ковель 23.03.2012
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді Бондара В.М.
з участю секретаря Рижко О.М.
прокурорів Лопохи В.В.
Клімука В.С.
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, освіта середня - спеціальна, не працюючий, одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 368 ч. 3 КК України, -
ОСОБА_3, працюючи старшим дільничним інспектором Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, будучи наділеним владними повноваженнями щодо прийняття рішень в порядку кримінально-процесуального законодавства, будучи службовою особою органів внутрішніх справ, 30.09.2011 року, близько 18.30 годин, у службовому кабінеті по АДРЕСА_2, під виглядом благодійного внеску для органів внутрішніх справ, отримав від громадянки ОСОБА_4 частину хабара в сумі одна тисяча гривень, за прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно сина останньої ОСОБА_5 01.10.2011 року, приблизно о 14.30 годин, ОСОБА_3 там же отримав від громадянки ОСОБА_4 другу частину хабара в сумі дві тисячі гривень, після чого був затриманий працівниками Управління СБУ у Волинській області.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3, вину в інкримінованому злочині визнав частково, а саме факт отримання хабара визнає повністю, однак не визнає факту вимагання хабара, щиро розкаявся і просить суд суворо його не карати. Показав суду, що працюючи на посаді старшого дільничного інспектора Ковельського МВ УМВС України у Волинській області, 27.09.2011 року він отримав для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України матеріали щодо отримання тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_6 28.09.2011 року він прийшов по місцю проживання ОСОБА_5, який підозрювався у нанесенні тілесних ушкоджень. В бесіді з матір'ю останнього - ОСОБА_4 він отримав дані про місцеперебування ОСОБА_5 і поїхав до нього. Знайшовши останнього, він приїхав з ним до службового кабінету опорного пункту міліції по АДРЕСА_2, де відбирав пояснення у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 В цей час на опорний пункт міліції прийшла мати ОСОБА_5 -ОСОБА_4, з якою пізніше він мав розмову наодинці. Під час розмови він їй повідомив, що її син не є законослухняним громадянином, має судимість з випробувальним терміном і знову підозрюється у нанесенні тілесних ушкоджень, що може для його мати негативні наслідки, а саме реальне позбавлення волі. В процесі їх розмови ОСОБА_4 запитала, що вона може зробити і чим вона може матеріально допомогти, на що він відповів, що вона може надати матеріальну допомогу для проведення ремонту службових приміщень міліції, оскільки кошти на ці цілі не надаються. ОСОБА_4 погодилася, тоді він на клаптику паперу написав цифрами три тисячі гривень, на що вона теж погодилася. Вони домовилися, що гроші вона принесе на слідуючий день. 29.09.2011 року ОСОБА_4 йому зателефонувала та повідомила, що дочка не приїхала і вона не може принести обіцяні гроші, тоді вони домовилися зустрітися близько 18.30 годин 30.09.2011 року. У обумовлений час 30.09.2011 року він зустрівся з ОСОБА_4 на опорному пункті міліції, де остання написала заяву про надання благодійного внеску в сумі трьох тисяч гривень та передала йому одну тисячу гривень, а ще дві тисячі гривень пообіцяла принести на слідуючий день. Отримані кошти він частково використав на свої потреби, а частину, в сумі 200 гривень, в його вилучили під час затримання. 01.10.2011 року, близько 14.30 годин, до його на опорний пункт прийшла ОСОБА_4 та передала йому ще дві тисячі гривень, які він залишив в своєму портфелі, а сам пішов на вулицю, щоб їхати додому, але був затриманий співробітниками служби безпеки України. Під час огляду місця події були вилучені дві тисячі гривень, які щойно йому передала ОСОБА_4 та 200 гривень, які вона передала минулого дня, а також частину його особистих грошей. Він дуже шкодує, що так вчинив, оскільки вважав, що за ці гроші він проведе ремонт в опорному пункті, де частково обвалилася стеля, та частину використає для купівлі пального для автомобіля, який використовував у службових цілях. Він не мав наміру перераховувати отримані від ОСОБА_4 гроші на благодійний фонд, оскільки назад цих грошей він не отримав би і знову не мав би можливості відремонтувати службове приміщення. Він не погоджується із звинуваченням його у вимаганні хабара, оскільки сама ОСОБА_4 запропонувала матеріальну допомогу, а він не відмовився від такої пропозиції. Він не висловлював погроз і не вчиняв інших дій, які б схиляли ОСОБА_4 чи її сина до дачі хабара. Якби вона сама не запропонувала б допомоги, то він сам їй такої пропозиції не робив би, оскільки за матеріалами перевірки мав винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 Він телефонував до ОСОБА_4 28.09.2011 року, щоб вона прийшла на опорний пункт міліції для того, щоб вона була обізнана у діях свого сина та могла посилити свій вплив на його негативну поведінку, однак будь якої думки про отримання грошей від неї на той час він не мав. Внесені ним 800 гривень на благодійний фонд після порушення кримінальної справи, є його добровільним особистим внеском в цей фонд.
Часткове визнання підсудним своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину суд вважає способом його захисту від пред'явленого обвинувачення.
Крім часткового визнання своєї вини підсудним ОСОБА_3, його винність у отриманні хабара стверджується зібраними по справі доказами.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що вона є рідною матір'ю ОСОБА_5, якого у 2010 році було засуджено за вчинений злочин до п'яти років позбавлення волі з іспитовим терміном на три роки. 28.09.2011 року до неї додому прийшов дільничний інспектор ОСОБА_3 та почав розпитувати про її сина, при цьому повідомив, що він має на розгляді заяву про нанесення її сином іншій особі тілесних ушкоджень. Вона повідомила дільничного про те, що син на роботі і надала його номер мобільного телефону. ОСОБА_3 при їй зателефонував до сина та домовився, що під'їде до його на роботу і після цього залишив їх квартиру. Через деякий час ОСОБА_3 зателефонував на її мобільний телефон та повідомив, що син знаходиться на опорному пункті і щоб вона прийшла туди. По прибуттю на опорний пункт міліції по вул. С.Бандери в м. Ковелі, вона у службовому кабінеті ОСОБА_3 побачила свого сина і незнайомого на той час хлопця, як пізніше їй стало відомо, що це є особа, з якою побився її син. Зі слів дільничного ОСОБА_3, її сина та потерпілого, їй стало відомо, що біля магазину «Вечірній»по вул. Незалежності в м. Ковелі сталася бійка між її сином та ОСОБА_6, в процесі якої її син наніс тілесні ушкодження потерпілому, пошкодив його одяг, порвав срібного ланцюжка. Потерпілий сказав, що він не буде мати претензій до її сина, якщо йому відшкодують заподіяну шкоду. Після цього, дільничний ОСОБА_3 попросив потерпілого ОСОБА_6 вийти з кабінету. Коли залишилися втрьох в кабінеті, то ОСОБА_3 почав казати, що її син може отримати загальне покарання, з урахуванням попередньої судимості, до семи років позбавлення волі, на що син сказав, що до його потерпілий претензій не має, тоді дільничний попросив теж вийти його з кабінету. Будучи в кабінеті вдвох, вона запитала у дільничного, що вона може зробити, щоб її син не потрапив у місця позбавлення волі. На це дільничний почав пояснювати, що це вирішити дуже складно, оскільки матеріали зареєстровані і, якщо щось вирішувати, то документи треба переписувати. Потім ОСОБА_3 попросив її зачекати на вулиці, оскільки йому потрібно порадитися з своїм керівництвом. Коли вона виходила на вулицю, то до ОСОБА_3 зайшов інший працівник міліції, але через невеликий проміжок часу вийшов та сказав їй зайти до дільничного. Коли вона зайшла до дільничного ОСОБА_3, то останній почав їй казати, що в приміщенні міліції проводиться ремонт власними силами, а тому їм потрібна допомога, при цьому на клаптику паперу написав цифру три тисячі, також її запитав, чи вона погоджується на таку суму, на що вона відповіла, що погоджується. Тоді ОСОБА_3 відразу повідомив, що в такому випадку у її сина проблем не буде, при цьому сказав, що треба передати гроші чим скоріше, оскільки закінчується строк для прийняття рішення за цими матеріалами. По закінченню розмови вони обмінялися номерами мобільних телефонів. 29.09.2011 року на її мобільний телефон зателефонував потерпілий ОСОБА_6 та повідомив, що він телефонує по проханню дільничного інспектора ОСОБА_3, щоб вона прискорила з ним розрахунок, тому вона домовилася з потерпілим, що з ним розрахується завтра. На слідуючий день 30.09.2011 року зранку до неї зателефонував ОСОБА_3 та сказав, що вона до 18.30 годин цього дня повинна передати обумовлену суму грошей в приміщенні опорного пункту, вона погодилася на це. Йдучи назустріч з ОСОБА_3, вона вирішила записати їх розмову на диктофон, щоб після отримання грошей ОСОБА_3 не зміг змінити своє рішення відносно її сина. Також, після приїзду її дочки з м. Луцька, вона з кредитної картки зняла 1 500 гривень, з яких мала передати потерпілому 500 гривень, а одну тисячу гривень віддати ОСОБА_3 та умовити останнього не сплачувати ще дві тисячі гривень. Перед тим, як передавати ОСОБА_3 одну тисячу гривень, вона їх копіювала на ксероксі, щоб мати доказ, що такі гроші вона передавала ОСОБА_3 Близько 18.30 години 30.09.2011 року вона зустрілася з ОСОБА_3 на опорному пункті міліції, де вона передала останньому одну тисячу гривень, повідомивши, що на даний час у неї більше не має, і що три тисячі гривень це для неї велика сума грошей. Під час цього, ОСОБА_3 надав їй бланк заяви про благодійний внесок, де вона своєю рукою написала, що надає благодійний внесок в сумі 3 000 гривень, при цьому ОСОБА_3 наголошував, що він гроші отримує не для себе а для ремонту приміщення міліції. Під час розмови з ОСОБА_3, останній сказав, що три тисячі гривень за сім років тюрми є невеликою сумою грошей, тоді вона зрозуміла, що без передачі ще двох тисяч гривень нічого не вирішиться, тому вона вирішила повідомити в органи СБУ про даний факт, щоб припинити незаконні дії працівника міліції. На слідуючий день вона звернулася в Ковельський МВ УСБУ у Волинській області із відповідною заявою. На це працівники служби безпеки забезпечили її технічними засобами фіксування та помітили грошові купюри спеціальним барвником. З самого ранку ОСОБА_3 їй декілька разів телефонував, але вона, по проханню працівників служби безпеки, не відповідала на дзвінки, а коли закінчили підготовку, то сама зателефонувала ОСОБА_3 та призначила зустріч в опорному пункті міліції по вул. С.Бандери в м. Ковелі. У призначений час та місці вона передала ОСОБА_3 ще дві тисячі гривень, в якості хабара, за те, щоб ОСОБА_3 не порушував кримінальну справу проти її сина. Після виходу з опорного пункту міліції, вона пішла у визначеному напрямку та повідомила працівників служби безпеки України про те, що отримані ОСОБА_3 гроші останній сховав в сумку чи папку. Їй достеменно не відомо порядок порушення кримінальної справи дільничним інспектором, але вона вважала, що ОСОБА_3 має право, як працівник міліції порушити проти її сина кримінальну справу за нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Вона не була присутня при затриманні ОСОБА_3 Якби ОСОБА_3 не ставив вимогу про передачу йому ще двох тисяч гривень після отриманої тисячі гривень, то б за цю тисячу гривень вона б нікому не заявляла б. Їй не відомо коли була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи проти її сина по даному факту. Вона вважає, що ОСОБА_3 вимагав від неї хабар саме за вирішення в користь її сина заяви про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6
Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_4 в частині вказівки про те, що ОСОБА_3 вимагав у неї хабара, оскільки вона сама вказала, що з її ініціативи було порушено питання про надання допомоги, дільничний ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію та на клаптику паперу написав суму грошей, з якою вона погодилася та обіцяла передати на слідуючий день. Тому суд вважає, що між вказаними особами була взаємна згода на те, що ОСОБА_3 допоможе позитивно вирішити матеріали щодо сина ОСОБА_4, а остання за це надасть ОСОБА_3 три тисячі гривень. Сам факт визначення ОСОБА_3 суми грошей, які повинна сплатити ОСОБА_4, не може оцінюватись, як вимагання хабара.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що побився з хлопцем навпроти магазину «Вечірній»в центрі м. Ковеля, коли в його не закінчився іспитовий термін покарання. Після того, до нього на роботу приїжджав дільничний інспектор ОСОБА_3 та забрав його в опорний пункт міліції, куди пізніше прийшов потерпілий та його мати -ОСОБА_4. Там він дізнався від потерпілого, що той не буде мати претензій до нього, якщо йому будуть відшкодовані заподіяні збитки. Його мати сварила його за вчинене, якусь мову мала з дільничним інспектором та потерпілим, а коли повернулися додому, то вона показала невеличкий клаптик паперу на якому було написано цифрами три тисячі, та як пояснила мати, що такі гроші треба заплатити дільничному за вирішення його питання. Яким чином і коли його мати передавала дільничному ОСОБА_3 гроші йому не відомо, мати про це йому не розповідала, а він сам не цікавився.
Допитаний свідок ОСОБА_6 показав суду, що він в центрі міста, навпроти магазину «Вечірній»в м. Ковелі був ображений, а потім побитим гр. ОСОБА_5, тому він звернувся в Ковельську ЦРЛ для фіксування отриманих тілесних ушкоджень. Працівники лікарні відразу викликали працівників міліції, яким він відразу повідомив про обставини отримання тілесних ушкоджень. 29.09.2011 року його викликали в опорний пункт міліції по вул. С.Бандери в м. Ковелі, де він побачив ОСОБА_5, який наніс йому тілесні ушкодження, пізніше туди ж прийшла мати останнього. Під час розмови з дільничним інспектором Деркачуком і іншими, він повідомив, що не матиме претензій до ОСОБА_5, якщо останній відшкодує йому заподіяну шкоду. 30.09.2011 року мати ОСОБА_5 відшкодувала йому заподіяну її сином шкоду, про що він написав заяву дільничному інспектору ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_7 показав суду, що він разом з ОСОБА_3 працював в приміщенні опорного пункту міліції по вул. С.Бандера в м. Ковелі. Він бачив, що ОСОБА_3 проводив перевірку відносно гр. ОСОБА_5, який мав умовне засудження, бачив, що останній був у опорному пункті міліції, однак деталі всіх подій йому не відомі та він не знає за що затримали ОСОБА_3 працівники СБУ, оскільки його в той час при цьому не було.
Допитаний свідок ОСОБА_8 надав суду покази аналогічні з показами свідка ОСОБА_7
У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що ОСОБА_3 був хорошим працівником міліції, взірцем для інших дільничних інспекторів, оскільки в нього була висока виконавська дисципліна, завжди був серед перших у всіх напрямках. Він, на час затримання ОСОБА_3 працівниками СБУ, виконував обов'язки начальника дільничних інспекторів, він добре пам'ятає, що не ставив перед ОСОБА_3 чи іншими дільничними інспекторами вимоги, щоб вони брали у громадян гроші для проведення ремонту адміністративного приміщення міліції.
Свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що він працює головою ради Волинського обласного благодійного фонду «Правопорядок і безпека громадян». Даний фонд отримує кошти, як благодійні внески від фізичних та юридичних осіб, які потім використовуються згідно цілей визначених статутом фонду. ОСОБА_3 на рахунок фонду перерахував 24.10.2011 року вісімсот гривень. Як визначено установчими документами та статутом фонду, що внески вносяться на рахунок фонду, самі працівники міліції не можуть отримувати від громадян гроші і потім вносити їх на рахунок фонду.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показав суду, що згідно завдання керівництва УСБУ України у Волинській області, він, разом з іншими співробітниками управління виїхали в м. Ковель, де поступила заява від громадянки про вимагання хабара дільничним інспектором міліції. По прибуттю у відділ Ковельського МВ УСБУ він провів опитування громадянки ОСОБА_4, яка підтвердила факт вимагання у неї хабара дільничним інспектором Ковельського МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 Тому він, разом з іншими співробітниками служби безпеки, провели підготовку, а саме помітили грошові купюри, які надала заявниця, спеціальним барвником, забезпечили заявницю спеціальними технічними засобами для фіксації факту передачі двох тисяч гривень дільничному інспектору ОСОБА_3, та виїхали на місце до опорного пункту міліції, де після передачі хабара ОСОБА_3 затримали його і провели огляд місця події, під час якого вилучили передані заявницею гроші в сумі дві тисячі гривень. Також, дільничним інспектором ОСОБА_3 було добровільно написано явку з повинною, в якій він зізнався про отримання хабара від гр. ОСОБА_4
Аналогічні покази з показами свідка ОСОБА_11, надали свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що вона 29.09.2011 року приїхала додому з м. Луцька і їй мати - ОСОБА_4 повідомила про те, що її брат ОСОБА_5 побився і за те, щоб він не потрапив до місць позбавлення волі, треба заплатити три тисячі гривень працівникам міліції. Також мати взяла в неї кредитну картку та кудись пішла. Скільки було грошей на карточці їй не відомо та чи знімала мати гроші з кредитного рахунку і передавала їх працівникам міліції, їй нічого не відомо.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 показав, що він був залучений до огляду місця події в якості понятого по факту отримання хабара працівником міліції. Деталей тої події він вже не пам'ятає, згадує, що все відбувалося по вул. С.Бандери в м. Ковелі. Він був присутній при всіх діях, при вилученні і перерахуванні грошей, після складання протоколу був перегляд відео зйомки, перечитувався протокол, зауважень не було, тому всі його підписали.
З приводу показів свідків даних в ході досудового слідства і в суді, то суд вважає їх логічними та послідовними, такими, що не викликають сумнівів у достовірності та допустимості, оскільки вони узгоджуються з фактичними даними, встановленими як в ході досудового, так і судового слідства, і в своїй сукупності підтверджують факт отримання ОСОБА_3 хабара від ОСОБА_4
Крім часткового визнання вини підсудним ОСОБА_3, показів свідків, його вина у вчиненні злочину стверджується зібраними по справі письмовими доказами.
Протоколом усної заяви про злочин від 01.10.2011 року стверджується, що ОСОБА_4 звернулася в УСБУ у Волинській області та повідомила, що дільничний інспектор ОСОБА_3 вимагає в неї хабара в сумі три тисячі гривень, щоб не порушувати кримінальну справу проти її сина ОСОБА_5, який вже був засуджений з іспитовим терміном. Також нею додано до заяви світлокопію грошових коштів в сумі одна тисяча гривень, які вона вже передала ОСОБА_3, папірець із написом «3000 грн.»та диктофон із записом розмов. (т.1 а.с. 18-25)
Протоколом огляду та вручення грошових коштів і протоколом вручення технічних засобів від 01.10.2011 року стверджується, що за зверненням гр. ОСОБА_4, співробітниками служби безпеки України були помічені спеціальним барвником дві тисячі гривень, які остання мала передати в якості хабара ОСОБА_3, а також вона забезпечена відео та аудіо записуючими технічними засобами для фіксації факту передачі хабара. (т.1 а.с. 33-42)
Протоколом огляду місця події від 01.10.2011 року стверджується, що огляд було проведеного в приміщення опорного пункту сектору ДІМ Ковельського МРВ УМВС у Волинській області по АДРЕСА_2. Під час огляду встановлено, що було затримано дільничного інспектора ОСОБА_3 відразу після отримання хабара від громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_3 було запропоновано добровільно видати гроші отримані від ОСОБА_4, він погодився та видав дві тисячі гривень, які він перед затриманням отримав від ОСОБА_4 Видані гроші були перераховані та переписані їх серії і номери. При просвічуванні в ультрафіолетових променях на грошових купюрах було видно нашарування спеціального хімічного засобу світло-зеленого кольору. Також під час огляду у ОСОБА_3 було вилучено 384.75 гривень, з пояснень ОСОБА_3, про походження даних коштів вказав, що частина належить йому, а частина є від суми грошей в тисячу гривень, які він отримав від ОСОБА_4 30.09.2011 року. Крім цього, під час огляду були вилучені: заява ОСОБА_6 від 29.09.2011 року про припинення розгляду заяви; повідомлення Ковельської ЦРЛ № 389 від 27.09.2011 року; пояснення ОСОБА_6 від 27.09.2011 року; пояснення ОСОБА_5 від 29.08.2011 року, як пояснив ОСОБА_3, що дані документи стосуються побиття ОСОБА_5 громадянина ОСОБА_6. (т.1 а.с. 43-53)
Як встановлено в ході судового дослідження матеріалів справи, що видані ОСОБА_3 гроші в сумі дві тисячі гривень відповідають за своїми серіями та номерами тим грошовим купюрам, які були переписані і вручені ОСОБА_4 для передачі хабара ОСОБА_3 ( т.1 а.с. 33-41 ).
Суд оцінює, що гроші в сумі дві тисячі гривень, які вилучені у ОСОБА_3 під час затримання, є саме тими грошима, що передала йому ОСОБА_4 в якості хабара.
Заявою голові Волинського обласного благодійного фонду «Правопорядок і безпека громадян»ОСОБА_10 від громадянки ОСОБА_4 стверджує, що саме 30.09.2011 року була написана названа заява про благодійний внесок заявницею трьох тисяч гривень для покращення матеріально-технічної бази органів внутрішніх справ. (т. 1 а.с. 54).
Постановою про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до кримінальної справи від 25.11.2011 року стверджується, що грошові знаки в сумі триста гривень, як залишок від однієї тисячі гривень, які ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 30.09.2011 року та в сумі дві тисячі гривень, які ОСОБА_4 передала ОСОБА_3 01.10.2011 року, визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінальної справи і передано на зберігання в управління СБУ у Волинській області. (т.1 а.с. 67-68).
Згідно з витягу з наказу УМВС України у Волинській області № 133 о/с від 05.08.2009 року капітана міліції ОСОБА_3 призначено старшим дільничним інспектором міліції Ковельського міського відділу (з обслуговування міста та району). (т.1 а.с. 99).
З аналізу функціональних обов'язків ОСОБА_3, затверджених начальником Ковельського МВ УМВС України у Волинській області 03.01.2011 року, слідує, що ОСОБА_3 не уповноважений приймати рішення про порушення кримінальної справи. (т.1 а.с. 100)
Відповідно до виписки по рахунках Волинського обласного благодійного фонду «Правопорядок і безпека»встановлено, що 21.10.2011 року ОСОБА_3 на рахунок фонду переказав через АТ «Ощадбанк»800 гривень, як благодійний внесок. (т.1 а.с. 145-146).
З копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.09.2011 року слідує, що 30.09.2011 року дільничний інспектор Ковельського МВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_3 виніс вказану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України на підставі ст. 6 п.2 КПК України та постановив ОСОБА_5 притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП. Постанова затверджена в.о. начальника Ковельського МВ 30.11.2011 року. (т.1 а.с. 199).
Висновком експерта № 623/1697 від 24.11.2011 року стверджується, що на вилучених у ОСОБА_3 під час затримання грошових знаках в сумі дві тисячі гривень та триста гривень, які визнано речовими доказами по справі, та на змивах з рук ОСОБА_3, виявлена спеціальна хімічна речовина (спецзасобу Промінь-1). (т.1 а.с. 211-217).
Суд критично оцінює твердження ОСОБА_3 в частині відсутності нашарувань спецзасобу «Промінь-1»на його руках, оскільки вважає, що останній, залишившись наодинці після отримання хабара в сумі дві тисячі гривень, мав можливість і міг перевірити грошові купюри та перерахувати їх. Тому, суд приймає висновок експерта, як належний доказ.
З протоколу огляду предметів від 23.11.2011 року вбачається, що 01.10.2011 року, під час фіксації передавання хабара гр. ОСОБА_4 дільничному інспектору ОСОБА_3 в сумі дві тисячі гривень, у відповідності з вимогами чинного законодавства, ОСОБА_4 була забезпечена аудіо-відею технічними засобами. З аналізу наявної відео та звукової інформації, суд приходить до висновку, що мав місце факт отримання хабара дільничним інспектором міліції ОСОБА_3, однак відсутні ознаки вимагання хабара. (т.1 а.с. 238-243)
Суд приймає, як належні докази, вищенаведені документи, оскільки вони не суперечать іншим доказам по справі та ніким не оспорюються.
З приводу самостійно зафіксованих гр. ОСОБА_4 на свій диктофон розмов з ОСОБА_3, які відбувались 30.09.2011 року (т.1 а.с. 26-28), на які посилається обвинувачення, як на доказ вини ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, то суд вважає дані записи недопустимими доказами у зв'язку з наступним.
У відповідності до ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, в тому числі, і за результатами оперативно-розшукових заходів.
Оперативно-розшукова діяльність здійснюється виключно оперативними підрозділами органів, визначених у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність».
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних (доказах), одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.
Згідно п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 року фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 на власний диктофон у вигляді карти флеш пам'яті, з власної ініціативи 30.09.2010 року здійснювала запис розмов з ОСОБА_3 Даний диктофон з записами розмов вона надала органам досудового слідства в підтвердження вимагання у неї ОСОБА_3 хабара в сумі три тисячі гривень за не притягнення її сина до кримінальної відповідальності.
Виходячи з викладеного, враховуючи ініціативність, а не ситуативний (випадковий) характер, дій ОСОБА_4, направлених на фіксацію розмов з ОСОБА_3, які мали місце 30.09.2011 року, суд вважає, що зміст цієї розмови між вказаними особами не можуть бути допустимими доказами у справі, а тому суд не приймає їх до уваги.
У судовому засіданні не здобуто доказів того, що ОСОБА_3 вимагав у ОСОБА_4 хабара. Зокрема, як вбачається з аналізу показів підсудного ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, що свідок ОСОБА_4 сама подала ініціативу у позитивному залагоджені факту порушення її сином закону та добровільно запропонувала надати матеріальну допомогу. В свою чергу ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію, мотивуючи тим, що це буде офіційний внесок в благодійний фонд для проведення ремонтних робіт в приміщеннях міліції, однак при цьому, не погрожував вчиненням або невчиненням дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам їй чи її сину.
На думку суду, ОСОБА_3 умисно не створював умов, за яких ОСОБА_4 вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо її сина і своїми діями ОСОБА_3 не поставив ОСОБА_4 в безвихідне становище, щоб вона була вимушена дати хабар.
Дії ОСОБА_3, який повідомив ОСОБА_4 про факт порушення її сином чинного законодавства та висловився про можливі наслідки такого порушення, зважаючи на наявність невідбутого покарання за попередній злочин, суд оцінює такі дії правомірними та не вбачає в них ознак вимагання хабара.
Суд оцінює, що є доведено винуватість ОСОБА_3 в отриманні ним хабара за викладених у обвинувальному висновку обставин. Разом із тим, кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 368 КК України за ознакою одержання хабара, поєднаного з вимаганням, не ґрунтується на вимогах закону.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво»та п. 4 примітки до ст. 368 КК вимаганням хабара визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення нею умов, за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 передала хабар ОСОБА_3 за те, що останній буде сприяти у примиренні її сина ОСОБА_16 з ОСОБА_6 та проведе перевірку і винесе рішення за яким її син не буде притягнутий до кримінальної відповідальності.
При цьому згідно з фактичними обставинами справи, які ніхто не оспорював, ОСОБА_4 погодилася на умови ОСОБА_3 про передачу грошей, оскільки усвідомлювала негативні наслідки для її сина в результаті допущених ним порушень закону, який вже був засуджений з випробувальним терміном.
Таким чином, передача ОСОБА_4 хабара не пов'язана із захистом охоронюваних законом її прав та інтересів. Тому, суд приходить до висновку, що в даному випадку не було вимагання хабара.
За таких обставин характер згоди ОСОБА_3 передати йому гроші, а також його телефонні дзвінки ОСОБА_4 з нагадуванням якнайшвидше передати йому кошти не є достатніми підставами для юридичної оцінки дій ОСОБА_3 як вимагання хабара.
Оскільки інші кваліфікуючі ознаки вказаного складу злочину ОСОБА_3 не інкримінувалися, його дії підлягають перекваліфікації з ч. 3 на ч. 1 ст. 368 КК України.
Тобто, ОСОБА_3 своїми умисними діями, що виразились в одержанні службовою особою у будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, тим самим вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України.
При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого злочину, обставини їх скоєння та особу винного в їх сукупності, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.
До пом'якшуючих покарання обставин підсудному ОСОБА_3 суд відносить: з'явлення із зізнанням, щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання підсудному ОСОБА_3 суд не вбачає.
Підсудний ОСОБА_3 по місцю попередньої роботи характеризується посередньо, по місцю проживання позитивно, має постійне місце проживання, проживає разом з дружиною, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та на даний час дружина вагітна третьою дитиною, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, працездатний, на даний час не працює.
Враховуючи наведене та фактичні обставини вчинення злочину, його тяжкість, ставлення підсудного до скоєного, його характеризуючи дані, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливе в умовах без ізоляції його від суспільства, з обов'язковим позбавленням його права займати посади в органах державної служби.
Тому, суд вважає, що покарання ОСОБА_3 у вигляді штрафу, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 368 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази по справі: 1) заяву від 30.09.2011 року на ім'я голови Волинського обласного благодійного фонду «Правопорядок і безпека громадян»ОСОБА_10 від ОСОБА_4 про бажання надати благодійну допомогу в сумі 3 000 гривень; пояснення гр. ОСОБА_5; повідомлення № 389 від 27.09.2011 року з Ковельського МТМО; пояснення гр. ОСОБА_6 та його заява від 29.09.2011 року, які знаходяться при матеріалах справи, слід залишити при справі; 2) копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.09.2011 року щодо ОСОБА_5, яка знаходиться в матеріалах справи, слід залишити при справі; 3) диктофон у вигляді картки флеш пам'яті; аркуш паперу із написом барвником синього кольору «3000 грн.»; чотири аркуші із копіями грошей на загальну суму 1 000 гривень, які зберігаються при матеріалах справи, слід залишити при справі; 4) компакт-диск марки A»DVD-R білого кольору, які містять відео та аудіо інформацію зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при дачі та одержанні хабара, які знаходяться при справі, слід залишити при справі.
Речові докази по справі - кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень та кошти в сумі 300 (триста) гривень, які належать ОСОБА_4, та є предметом хабара, слід передати в дохід держави. У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво», звільнення особи, яка дала хабар, від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 369 КК, не означає, що в її діях немає складу злочину. У зв'язку з цим вона не може визнаватися потерпілим і претендувати на повернення предмета хабара. Згідно п. 24 цієї ж Постанови, предмет хабара на підставі п. 4 ст. 81 КПК має передаватися в дохід держави.
Кошти в сумі вісімсот гривень Волинського обласного благодійного фонду «Правопорядок і безпека», які 21.10.2011 року переказав ОСОБА_3 на рахунок фонду через АТ «Ощадбанк», як добровільний благодійний внесок. (т.1 а.с. 45-46), слід залишити у розпорядженні цього фонду.
Судові витрати по справі за проведення судових експертиз в загальній сумі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 72 копійки, слід стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.
На майно підсудного ОСОБА_3 накладено арешт, а саме на 184.75 гривень, які внесено на депозитний рахунок прокуратури Волинської області (т.1 а.с. 72), слід звернути в дохід держави на відшкодування судових витрат по справі.
Міру запобіжного заходу відносно підсудного ОСОБА_3, до набрання вироком чинності, слід залишити попередню-підписку про невиїзд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, СУД,-
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 368 ч. 1 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень, з позбавленням його права займати посади в органах державної служби на 3 (три) роки.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_3, до набрання вироком чинності, залишити попередню -підписку про невиїзд.
Речові докази по справі: 1) заяву від 30.09.2011 року на ім'я голови Волинського обласного благодійного фонду «Правопорядок і безпека громадян»ОСОБА_10 від ОСОБА_4 про бажання надати благодійну допомогу в сумі 3 000 гривень; пояснення гр. ОСОБА_5; повідомлення № 389 від 27.09.2011 року з Ковельського МТМО; пояснення гр. ОСОБА_6 та його заяву від 29.09.2011 року, які знаходяться при матеріалах справи, залишити при справі; 2) копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.09.2011 року щодо ОСОБА_5, яка знаходиться в матеріалах справи, залишити при справі; 2) диктофон у вигляді картки флеш пам'яті; аркуш паперу із написом барвником синього кольору «3000 грн.»; чотири аркуші із копіями грошей на загальну суму 1 000 гривень, які зберігаються при матеріалах справи, залишити при справі; 4) компакт-диск марки »DVD-R білого кольору, які містять відео та аудіо інформацію зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 при дачі та одержанні хабара, які знаходяться при справі, залишити при справі.
Речові докази по справі - кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень та кошти в сумі 300 (триста) гривень, які належать ОСОБА_4, та є предметом хабара, передати в дохід держави.
Кошти в сумі вісімсот гривень Волинського обласного благодійного фонду «Правопорядок і безпека», які 21.10.2011 року переказав ОСОБА_3 на рахунок фонду через АТ «Ощадбанк», як благодійний внесок. (т.1 а.с. 45-46), залишити у розпорядженні фонду.
Майно підсудного, на яке накладено арешт, а саме на 187 (сто вісімдесят сім) гривень 75 копійок, які внесено на депозитний рахунок прокуратури Волинської області, звернути в дохід держави на відшкодування судових витрат по справі.
Судові витрати по справі за проведення судових експертиз в загальній сумі 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) гривні 72 копійки, стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом п'ятнадцяти діб з дня проголошення.
Головуючий:В. М. Бондар