вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
06 березня 2012 р. Справа №2а-94/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С.,
за позовом Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит"
до Керченської об'єднаної державної фінансової інспекції
про визнання частково нечинною та скасування вимоги,
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1, наказ №60-Д від 12.05.2008,
ОСОБА_2, довіреність №б/н від 25.01.12,
представника відповідача -ОСОБА_3, довіреність №23-18/98 від 25.01.12.
Обставини справи: Державне підприємство "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного відділу в м. Керчі про визнання частково нечинною та скасування вимоги №23-14/1-1226 від 07.12.2011 щодо усунення виявлених ревізією порушень, в частині пункту 2 вимоги- директору ОСОБА_1 відшкодувати ДП "КТБ"Судокомпозит" необґрунтовано отримані кошти у розмірі 102932,95 грн. та відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами у бік зменшення відрахувань в сумі 37982,26 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.2012 відкрите провадження в адміністративній справі та призначене попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.01.2012 проведено заміну первинного відповідача у справі Контрольно-ревізійного відділу в м. Керчі на Керченську об'єднану державну фінансову інспекцію та закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі.
Представник відповідач проти позову заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд
Відповідно до частини 3 статті 19 Господарського кодексу України однією з сфер державного фінансового контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання є збереження та витрачання коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності.
Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.
Частиною 1 статті 4 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 №2939-ХП (далі Закон №2939) державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України.
Відповідно до статті 2 Закону №2939, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до частини 5 статті 2 Закону №2939 інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік. право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 затверджений Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою (далі - Порядок №550). Відповідно до пункту 45 Порядку №550, у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи служби, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.
Як передбачено пункті 46 Порядку N550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
Відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи КРВ в м.Керч на ІУ квартал 2011 року, на підставі наказу від 18.10.2011 №172-к та направлення від 17.10.2011 №179 в період з 18.10.2011 до 18.11.2011 проведена планова документальна ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Конструкторсько-технологічне бюро «Судокомпозит» (далі - ДП «Судокомпозит») за період з 01.07.2010 по 01.10.2011.
За результатами ревізії відповідачем складений акт від 18.11.2011 №23-21/175, яким встановлені порушення законодавства при здійсненні витрат на оплату праці.
07.12.2011 відповідачем на адресу позивача спрямовані вимоги №23-14/1-1226 про усунення виявлених порушень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом не встановлено порушення відповідачем зазначених принципів адміністративної процедури.
Так під час ревізії було встановлено, що Міністерством промислової політики України укладений контракт з директором ДП «Судокомпозит» ОСОБА_1 від 12.05.2008 №3-23 терміном дії з 12.08.2008 по 11.05.2013.
Посадовий оклад, умови, показники та розміри преміювання, доплати до посадового окладу та інші виплати, яки передбачені контрактом встановлені відповідно до вимог постанови КМУ від 19.05.1999 №859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств», порушень не встановлено. Протягом періоду, що ревізувався, додатковою угодою від 28.10.2009 №117 до контракту від 15.05.2008 №3-23 внесені зміни в частині збільшення посадового окладу.
Ревізією правильності застосування посадового окладу, а також обґрунтованості нарахування і виплат надбавок директору ДП «Судокомпозит» ОСОБА_1 та відповідності їх розмірів до вимог контракту з міністерством промислової політики Україні в періоді, що ревізується, встановлено нарахування, згідно з наказами директора підприємства ОСОБА_1, за період з 01.07.2010 по 01.10.2011 надбавки за розширення зони обслуговування на загальну суму 53300,00 грн. (в тому числі за 2010 рік - 25700,00 грн., за 2011 рік - 27600,00 грн.), яка не передбачена контрактом від 12.05.2008 №3-23 (із змінами) та суперечить вимогам пункту 3 статті 21 Кодексу Законів про працю України, пункту 15а «Порядку та умови суміщення професій (посад)», затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 04.12.1981.
Під час ревізії директором ДП «Судокомпозит» надані пояснення, де він зазначає, що постанова Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 не розповсюджується на доплати за розширення зони обслуговування, крім того при переукладанні контракту посилкову не включений пункт про доплату за розширення зони обслуговування.
У письмовій вимозі від 07.12.2011 №23-14/1-1226 на директора ДП «Судокомпозит» ОСОБА_1 покладається обов'язок відшкодувати ДП «Судокомпозит» необґрунтовано отримані кошті у розмірі 102932,95 грн., про що надати підтверджуючи бухгалтерські документи. Відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами у бік зменшення відрахувань в сумі 37982,26 грн.
Розглядаючи зазначену справу, суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Згідно зі статтею 21 КЗпП, статтею 20 Закону оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.
З керівником державного підприємства при прийнятті на роботу укладається контракт, в якому встановлюються, зокрема, умови і розміри його оплати праці.
При визначенні умов і розмірів оплати праці керівників зазначених підприємств враховуються норми постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 N859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" (далі - Постанова).
Відповідно до пункту 1 Постанови керівникам центральних органів виконавчої влади, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній власності, що підпорядковуються зазначеним органам управління, надано право встановлювати:
1)розмір посадового окладу керівника;
2)умови, показники та розміри преміювання;
3)доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата або доктора наук;
4)надбавку за інтенсивність праці та особливий характер роботи;
5)щомісячну надбавку за стаж наукової діяльності;
6)щомісячну надбавку за почесне або спортивне звання;
7)надбавку за знання та використання в роботі іноземної мови;
8)керівникові підприємства (об'єднання державних підприємств) можуть виплачуватися також: винагорода за підсумками роботи за рік та винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення; матеріальна допомога для оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку одночасно з наданням щорічної відпустки; грошова допомога у розмірі не більш як шість посадових окладів у разі виходу на пенсію; матеріальна винагорода за ефективне управління державним майном за рахунок частини чистого прибутку.
Судом встановлено, що 12.05.2008 між Міністерством промислової політики та громадянином ОСОБА_1 був укладений контракт №3-23 з керівником підприємства, що є у державній власності з терміном дії з 12 травня 2008 року по 11 травня 2013 року. Розділом 3 Контракту визначені умови матеріального забезпечення керівника, зокрема, встановлено, що за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом, Керівнику нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з таких показників: посадового окладу у розмірі 2700,00 грн.; премії в розмірі 100% нарахованої заробітної плати за посадовим окладом у тому числі за: виконання плату науково-дослідних, проектних, конструкторсько-технологічних робіт - 30% посадового окладу; повне та своєчасне сплачення обов'язкових платежів та податків до державного бюджету, позабюджетних та інших фондів, поточної заробітної плати - 70% посадового окладу; надбавка за інтенсивність праці та особливий характер роботи - 50% посадового окладу; надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15% посадового окладу.
Крім того, Керівникові можуть виплачуватися: винагорода з підсумками роботи за рік відповідно до діючого на підприємстві положення; винагорода за вислугу років, відповідно до діючого на підприємстві положення; винагорода за виконання особливо важливих завдань, якщо такі завдання оформлялись додатковою угодою до контракту, матеріальна винагорода з ефективне управління державним майном за рахунок чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Таким чином, укладеним контрактом визначено вичерпаний перелік складових заробітної плати, до якого не включена доплата з розширення зони обслуговування.
Судом встановлено, що протягом липня 2010 - жовтня 2011 року наказами директора ДП «Судокомпозит» ОСОБА_1 директору ДП «Судокомпозит» ОСОБА_1 була встановлена та сплачена доплата з розширення зони обслуговування у розмірі 3200,00 грн. за місяць, усього у розмірі 53300,00 грн.
Статтею 105 КЗпП України передбачена виплата доплати за суміщення професій або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 N1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, не врегульованих законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
На цій підставі положення постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 N1145 "Про порядок і умови суміщення професій (посад)" продовжує діяти в частині щодо визначення суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу виконуваних робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, а також переліку керівних працівників підприємств, яким доплати не можуть проводитись.
Розширення зони обслуговування і збільшення обсягу виконуваної роботи визначається як виконання поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією і тією ж професією або посадою.
Згідно Методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій Мінпраці України, затверджений наказом від 29.01.2003 №23 зазначено, що за своїм призначенням доплати і надбавки поділяються на три групи. Одні з них встановлюються тільки для робітників, другі - для професіоналів, фахівців та технічних службовців, треті - можуть встановлюватися для обох категорій працюючих.
Тільки для робітників, як правило, встановлюються доплати за розширення зони обслуговування, за інтенсивність праці, за освоєння нових норм трудових витрат, за освоєння нової техніки та надбавки за високу професійну майстерність, а також за класність водіям автомобілів та автобусів.
Для робітників, професіоналів, фахівців та технічних службовців можуть встановлюватися доплати за суміщення професій (посад), за збільшення обсягів робіт, за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, за освоєння нових прогресивних технологій та надбавка за виконання особливо важливих робіт та завдань.
З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції вбачається, що професіонал (керівник) - це посадова особа, яка наділена адміністративною владою щодо очолюваного нею певного колективу службовців і здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним.
На підставі зазначено суд надходить висновку, що директор ДП «Судокомпозит» віднесений за посадою до професіоналів, та йому не може бути визначена доплата, встановлення якої передбачено лише для робітників.
Позивач зазначає, що директор Державного підприємства "Конструкторсько-технологічне бюро "Судокомпозит"є членом трудового колективу, а тому на нього повинні розповсюджуватися види та розміри доплат, що визначені у Галузевій угоді та колективному договорі.
Види та розміри доплат в генеральній угоді (ті, що мають міжгалузевий характер), у галузевих (регіональних) угодах та колективних договорах підприємств.
Судом встановлено, що Галузевою угода між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2010 - 2011 роки, що зареєстрована Мінпраці України 17.02.2010 за №9 зазначено, що доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт одному працівнику максимальними розмірами не обмежуються і визначаються наявністю одержаної економії за тарифними ставками і окладами, які б могли виплачуватися за умови нормативної чисельності працівників (додаток №6 «Перелік доплат і надбавок і їх мінімальний розмір, які встановлюються працівникам об'єднань підприємств і організацій»).
З пояснення представника позивача судом встановлено у чому полягало розширення зони обслуговування. Так з липня 1998 року у ДП «Судокомпозит», згідно довідки від 16.02.2012 №5/ок була скорочена посада заступника директора з економіки та виробництва, згідно довідки від 16.02.2012 №6/ок встановлено, що з липня 2005 року скорочена посада заступника директора з матеріально-технічного постачання, з липня 2008 року скорочена посада заступника директора з маркетингу. Зазначені обов'язки виконував особисто директор, що й є розширення зони обслуговування.
Суд не може погодитись з визначенням, наведеним позивачем, оскільки як це передбачено у Галузевій угоді від 17.02.2010, доплата за розширення зони обслуговування проводиться у випадку наявності вакантних посад, на період до прийняття на роботу відповідних спеціалістів. У даному випадку посади були скорочені, таким чином позивачем не дотриманий, визначений Галузевою угодою, принцип виплати доплати за умови нормативної чисельності працівників.
Також суд зазначає, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Зміни та доповнення до контракту, в тому числі і щодо встановлення доплат керівнику, вносяться за угодою сторін в установленому порядку.
Судом встановлено, що 28.10.2009 Міністерством промислової політики України та директором ДП «Судокомпозит» ОСОБА_1 була укладена додаткова угода №117 до контракту від 12.05.2008 №3-23 в якій був змінений розмір посадового окладу - 3195,00 грн. Ні яки інши зміни, щодо встановлення або скасування доплат або надбавок додатковою угодою не визначено.
Крім того у контракті, укладеному з директором ДП «Судокомпозит» від 12.05.2008 №3-23 в пункті 21 зазначено: «На Керівника розповсюджуються пільги, гарантії та компенсації, передбачені колективним договором підприємства». Проте доплата за розширення зони обслуговування не віднесена а ні до пільг, а ні до гарантій, а ні до компенсацій, а є додатковим видом оплати праці. Інші умови матеріального забезпечення, що не заборонені законодавством контрактом не передбачені, у цьому розділі стоїть прочерк.
Щодо посилання представника позивача на той факт, що у наслідок роботи директора ДП «Судокомпозит» в умовах розширення зони обслуговування збільшився розмір отриманих грошових коштів у вигляді прибутку підприємства, обсяг виконаних підприємством робіт та відвантаженої продукції, про що зазначено у довідці за жовтень 2010-травень 2011 років, суд зазначає про таке.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2006 N542 "Деякі питання оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств", спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 25.11.2005 N390/851/457 "Про затвердження Типового положення про виплату матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном керівникам державних підприємств та об'єднань державних підприємств" і затверджених Міністерством промислової політики України та погоджених з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством економіки України змін та доповнень до умов, показників та розмірів преміювання керівників підприємств, заснованих на державній власності, та об'єднань державних підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики України; показників та розмірів матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном і умов її виплати керівникам підприємств, заснованих на державній власності, та об'єднань державних підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики України, наказом Міністерства промислової політики України від 14.07.2006 №269 "Про деякі питання оплати праці керівників підприємств, що є у державній власності" затверджено Положення про виплату матеріальної винагороди за ефективне управління державним майном керівникам підприємств, заснованих на державній власності, та об'єднань державних підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики України.
У зазначеному Положенні вказано, що матеріальна винагорода за ефективне управління державним майном керівникам підприємств, заснованих на державній власності, та об'єднань державних підприємств, що належать до сфери управління Мінпромполітики України, сплачується у прямій залежності розміру винагороди від приросту прибутку (чистого прибутку), отриманого від провадження господарської діяльності.
Таким чином, за збільшення розміру отриманих грошових коштів у вигляді прибутку підприємства, обсягу виконаних підприємством робіт та відвантаженої продукції, директору державного підприємства повинна сплачуватися винагорода за ефективне управління державним майном, як це передбачено у пункті 18 Контракту від 12.05.2008 №3-23, Положенням від 14.07.2006 №269.
Виплата доплати за розширення зони обслуговування у даному випадку є повторною оплатою за умовами, за якими повинна сплачуватися винагорода.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За статтею 86 ЗК України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не наведено належних та допустимих доказів на обґрунтування протиправності рішення відповідача, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Під час судового засідання, яке відбулось 06.03.2012, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 15.03.2012.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.