вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
14 березня 2012 р. Справа №2а-2098/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сакського міськрайонного центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у сумі 2370,96 грн.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_2, довіреність №2036 від 23.09.11,
відповідач -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2
Обставини справи: Сакський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про стягнення з ОСОБА_1 2370,96 грн. суми виплаченого забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем умисно не виконувались зобов'язання, встановлені Законом України «Про зайнятість населення», у зв'язку з чим відповідачем на підставі п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» мають бути виплачені кошти, що виплачувались у вигляді допомоги по безробіттю.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.02.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Згідно статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
З копій документів, наданих позивачем вбачається, що позивач 21.05.2010 скористався правом на оскарження дій ОСОБА_1.
В той час як, позивач повинен був подати позов до Окружного адміністративного суду АР Крим, він звернувся з позовом до Сакського міськрайонного суду АР Крим, що стало підставою для пропуску строку звернення до адміністративного суду, що підтверджується ухвалами Сакського міськрайонного суду АР Крим від 21.05.2010 про відкриття провадження та від 24.01.2011 про закриття провадження у справі № 2-174/2011.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем приймалися усі міри для своєчасного оскарження дій ОСОБА_1, проте у строки, встановлені ч. 2 ст. 99 КАС України.
В зв'язку з чим, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та інтересів, та наявність підстав для їх поновлення.
Представник позивача у судовому засіданні 14.03.2012 наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон № 1533).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України № 1533 функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України «Про зайнятість населення» № 803-XII від 01.03.1991 року (далі по тексту - Закон № 803), статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що позивач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.
Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про зайнятість населення» держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Згідно зі ст.7 Закону № 803 одним з видів забезпечення є допомога по безробіттю.
Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу (ч. 1 ст. 2 Закону № 803).
Відповідно до п.1 ст.22 Закону № 1533 застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Згідно з п.3 ст. 22 Закону № 1533 допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Відповідачем 13.10.2009 року було подано заяву до Сакського міськрайонного центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій було зазначено про те, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
На підставі наданої заяви відповідачу наказом від 13.10.2009 року № НТ091013 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Сакським міськрайонним центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відносно ОСОБА_1, за результатами якого складено акт № 8-Т від 19.03.2010.
Згідно перевірки під час реєстрації в Сакському міськрайонному центру зайнятості ОСОБА_1 фактично був фізичною-особою підприємцем з 01.08.2000, таким чином, відносилась до зайнятого населення відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», та подав недостовірні дані щодо своєї особи в заявах від 13.10.2009, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, чим порушила п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Частиною 3 ст. 1 Закону № 803 передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, у тому числі громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Таким чином, в порушення ст. 36 Закону ОСОБА_1 не повідомила Сакському міськрайонному центру зайнятості про те, що була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця.
Відповідно до абз. 1 п. 3 ст. 36 Закону сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання ним своїх обов'язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, сума необґрунтовано отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за період з 06.10.2009 по 19.03.2010 становить 2370,96 грн.
Про необхідність повернення вказаної суми коштів на рахунок Сакського міськрайонного центру зайнятості відповідачу було повідомлено під час ознайомлення з наказом № НТ100331-2 від 31.03.2010 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю». Проте, станом на день розгляду справи заборгованість у розмірі 2370,96 грн. відповідачем добровільно не сплачена.
Можливість вирішення спорів, які виникають у зв'язку зі застосуванням Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
У судовому засіданні, яке відбулось 14.03.2012, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 21.03.2012.
На підставі зазначеного вище, керуючись ст. 160-163, 167 КАС України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (96575, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Сакського міськрайонного центру зайнятості (96500, АР Крим, м. Саки, вул. Новоселівське шосе,3; р/р 37176001000524 в ГУДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708681) 2370,96 грн. допомоги по безробіттю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.