вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
23 лютого 2012 р. Справа №2а-1566/12/0170/13
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим
про визнання незаконним та скасування рішення, спонукання до виконання певних дій,
за участю:
позивача -ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1
представника відповідача -не з'явився.
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про визнання незаконним та скасування рішення комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій про відмову у визнанні ОСОБА_1 учасником бойових дій та зобов'язання комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій визнати ОСОБА_1 учасником бойових дій і видати посвідчення встановленого зразка.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 07.02.2012 відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.
Позивач у судовому засіданні, яке відбулось 23.02.2012, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Так, правовий статус ветеранів війни визначений в Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У ст. 4 зазначеного Закону зафіксовано, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час (ст.5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”).
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються:
1)військовослужбовці, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Великої Вітчизняної воєн, під час інших бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської та Великої Вітчизняної воєн;
2)учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
3)військовослужбовці, а також особи начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які в період Великої Вітчизняної війни проходили службу в містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;
4)особи вільнонайманого складу Збройних Сил, військ і органів Міністерства внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які займали штатні посади у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни та інші періоди ведення бойових дій або перебували в ці періоди у містах, участь в обороні яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, встановлених для військовослужбовців частин діючої армії;
5)колишні військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших формувань, що брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп фашистської Німеччини та інших незаконних формувань і груп на території колишнього Союзу РСР;
6)працівники спеціальних формувань Народного комісаріату шляхів, Народного комісаріату зв'язку, Народного комісаріату охорони здоров'я, плаваючого складу промислових і транспортних суден і льотно-підйомного складу авіації Народного комісаріату рибної промисловості колишнього Союзу РСР, морського і річкового флоту, льотно-підйомного складу авіації Головного управління Північного морського шляху, переведені у період Великої Вітчизняної війни на становище осіб, що перебували у лавах Червоної Армії і виконували завдання в інтересах армії та флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів або оперативних зон діючих флотів, а також члени екіпажів суден транспортного флоту, які були захоплені в портах фашистської Німеччини 22 червня 1941 року на порушення Конвенції про становище ворожих торгових суден на початку воєнних дій (Гаага, 1907 рік);
7)особи, які в період Великої Вітчизняної війни перебували у складі частин і підрозділів діючої армії та флоту як сини, вихованці полків і юнги до досягнення ними повноліття;
8)особи, які брали участь у бойових діях проти фашистської Німеччини та її союзників у роки другої світової війни на території інших держав у складі армій союзників колишнього СРСР, партизанських загонів, підпільних груп та інших антифашистських формувань;
9)працівники сфери культурного обслуговування фронтів, які в період Великої Вітчизняної війни або в період ведення бойових дій в інших державах виступали перед воїнами діючих армій, флотів, військових з'єднань і контингентів;
10)особи, які в період з 8 вересня 1941 року по 27 січня 1944 року працювали на підприємствах, в установах і організаціях міста Ленінграда і нагороджені медаллю "За оборону Ленінграда", та особи, нагороджені знаком "Жителю блокадного Ленінграда", а також особи, які з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942 року брали участь у обороні міста Севастополя і нагороджені медаллю "За оборону Севастополя";
11)особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час;
12) особи, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941 - 1945 років;
13) військовозобов'язані, які призивалися на навчальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій;
14)військовослужбовці автомобільних батальйонів, які направлялися до Афганістану для доставки вантажів у цю країну в період ведення там бойових дій;
15)військовослужбовці льотного складу, які здійснювали вильоти на бойові завдання до Афганістану з території колишнього Союзу РСР;
16)вояки Української повстанчої армії, які брали участь у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941-1944 роках, які не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні";
17)військовослужбовці та особи, які були зараховані до частин місцевої протиповітряної оборони Народного Комісаріату внутрішніх справ колишнього Союзу РСР і брали безпосередню участь у відбиванні ворожих нальотів, ліквідації наслідків бомбардувань та артилерійських обстрілів, що здійснювалися спеціально сформованими частинами;
18)особи, які у складі формувань народного ополчення брали участь у бойових діях під час Великої Вітчизняної війни.
Кабінетом Міністрів України 08.02.1994 р. прийнято Постанову № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ( далі Постанова № 63) , згідно з якою затверджений Перелік держав і періодів бойових дій на їх території. У п.6 Примітки Постанови № 63 зазначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу СРС після 1979р. направлялися військові фахівці в країни, на території яких велись бойові дії, але Генеральний штаб Збройних сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
ОСОБА_1 під час навчання в Одеській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР у період з 1987 по 1989 проходив службу на території Вірменської РСР, притягувався до виконання спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану, під час збройного конфлікту, з метою нормалізації обстановки, встановлення законності та правопорядку на території Вірменської РСР. Підставою для проходження служби був наказ ОССШМ МВС СРСР від 22.09.1988 р. № 128.
08.08.2011 позивач звернувся до атестаційній комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій Головного управління МВС України в АРК з заявою про визначення його учасником бойових дій та надати посвідчення встановленого зразка.
Вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій було предметом розгляду на засіданні атестаційної комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій ГУ МВС України в АР Крим 01.09.2011, що підтверджується відповідним витягом з протоколу №4.
Відповідно до протоколу №4 засідання цієї комісії позивачу відмовлено у визначенні його учасником бойових дій. В ухваленому рішенні не визначено підставу для відмови у визнанні позивача учасником бойових дій. При цьому як свідчить зазначений протокол, на комісії виступав начальник управління кадрового забезпечення Головного управління підполковник міліції Чічілімова О.А., який і зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів МВС від 08 лютого 1994 № 63 затверджений Перелік держав, якім надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, ВМФ, Комітету державної безпеки та осіб рядового та начальницького складу МВС СРСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, і періодів бойових дій на їх території, у якому відсутні Союз Радянських Соціалістичних Республік, республіки Закавказзя та Середньої Азії СРСР. У примітці № 6 вказаної Постанови пояснюється , що “Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях”. У пред'явлених документах ця довідка відсутня. Відповідно до вказаних вимог зазначений пункт поширюється лише на військових фахівців, що направлялися Генеральним Штабом Збройних Сил СРСР, а не на осіб рядового та начальницького складу, військовослужбовців МВС СРСР, які направлялися у відрядження наказами органів і підрозділів МВС СРСР для виконання завдань з охорони громадського порядку на території республік СРСР, де був введений надзвичайний стан, пов'язаний з масовими антигромадськими проявами.
Далі у виступі начальника сектору юридичного забезпечення майор міліції Морозов О.О. зазначено, що Перелік постійно поповнюється але Вірменська РСР в ньому відсутня. До того ж воєнний час оголошується відповідно до чинного законодавства відповідної країни. На території СРСР у 1988-1991воєнний час не оголошувався. Тобто підстав для встановлення статусу учасників бойових дій ОСОБА_1 немає.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення позивача, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
До матеріалів справи залучена довідка Одеського Державного університету Внутрішніх справ від 21.07.2011 №Г-19, відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно під час навчання в Одеській спеціальній середній школі міліції МВС СРСР на виконання плану заходів МВС СРСР від 07.04.1988 року № 21/4-463 та вказівки УНЗ і НДУ МВС СРСР № 10 сп-1988р., у період з 20 вересня по 19 грудня 1988 (наказ ОССШМ МВС СРСР від 22.09.1988 № 128), перебував у м. Варденіс Вірменської СРСР, де виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах.
Суд вважає, що досліджені документи позивача підтверджують особливо небезпечні умови його дій по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов'язаних з масовими антигромадськими проявами та знаходився в особовому районі м. Варденіс, але не свідчать про те, що він має право на отримання статусу учасника бойових дій у порядку визначеному у ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Крім того, постанова КМ України №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" містить перелік держав і періодів бойових дій на їх території та перелік осіб на яких поширюється дана Постанова.
Територія та період бойових дій, на які посилається позивач не віднесені до цього переліку Постанови Кабінету Міністрів України. Тому положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до позивача не може бути застосоване.
Вивчивши зазначені документи, суд прийшов до висновку, що відповідно до ст. 70 КАС України позивачем не надані документи, яки б свідчили про те, що він у період зазначеного часу приймав участь у бойових діях, виконував бойові завдання, а його знаходження у м. Варденіс Вірменської СРСР період надзвичайного часу, відповідно до ст. 6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, не надає йому право на отримання статусу учасника бойових дій.
Дану правову позицію викладено в ухвалах Вищого Адміністративного суду України від 18.01.2011 у справі №К-15893/08, від 14.07.2011 у справі № К-41711/10, від 28.09.2011 у справі № К-29318/09 .
Де вказано, що вищевказані події у Вірменії не передбачені переліком бойових дій, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63.
За таких обставин, єдиним документом, що може підтверджувати факт участі позивача у бойових діях може бути довідка форми 10, яка видавалась Головним управлінням Генерального штабу Збройних Сил СРСР. Оскільки цієї довідки позивач не надав, то відсутні підстави вважати відмову Комісії протиправною.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасниками бойових дій визнаються, зокрема учасники бойових дій на території інших країн -військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу в наданні йому статусу учасника бойових дій, відповідач діяв з дотриманням положень Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та Постанови №63, при повному з'ясуванні всіх обставин справи, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Під час судового засідання, яке відбулось 23.02.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 01.03.2012.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ольшанська Т.С.