04 квітня 2012 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Міцнея В. Ф.
суддів: Литвинюк І.М., Лисака І.Н.
секретаря: Лисак О.А.
за участю: прокурора Герегової Н.І., відповідача ОСОБА_1
та його представника -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Чернівці в інтересах Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про повернення автомобіля та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, прокурора м. Чернівці про визнання права власності на автомобіль, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 9 лютого 2012 року , -
У серпні 2011 року прокурор м. Чернівці звернувся до суду в інтересах Головного управління праці та соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації (далі -Управління) з позовною заявою до ОСОБА_1 про повернення автомобіля. Вказував на те, що 15 серпня 2006 року відповідно до наказу начальника Управління від 10 серпня 2006 року № 112 інваліду 2 групи ОСОБА_3 було передано безкоштовно автомобіль „Фольксваген Гольф” МБ як гуманітарну допомогу. 12 жовтня 2006 року було передано право керування цим автомобілем сину ОСОБА_3. -ОСОБА_1 Після смерті ОСОБА_3., що настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_1
22ц - 414/12 головуючий у 1-й інстанції
категорія 2/3 Стоцька Л.А.
суддя-доповідач Міцней В.Ф.
продовжує користуватися цим автомобілем і відмовляється повернути його Управлінню.
Просив у відповідності до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, зобов'язати ОСОБА_1 повернути зазначений автомобіль Управлінню.
У вересні 2011 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до Управління та прокурора м. Чернівці про визнання права власності на автомобіль, посилаючись на те, що 10 серпня 2006 року на підставі наказу №112 начальника Управління його мати - ОСОБА_3. отримала автомобіль „Фольксваген Гольф” МБ в якості гуманітарної допомоги. Цей автомобіль був ввезений на територію України та переданий матері як гуманітарну допомогу під час дії Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року №999. ІНФОРМАЦІЯ_1 року його мати померла і після її смерті відповідно до п.37 цього Порядку спірний автомобіль повинен бути залишений йому як члену сім'ї інваліда.
Окрім того, вказує на те, що строк експлуатації спірного автомобіля більше 10 років, тому згідно з п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, цей автомобіль має бути залишений йому, оскільки на час смерті матері проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації матері. Просив взнати за ним право власності на спірний автомобіль.
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 9 лютого 2012 року задоволено позов прокурора: зобов'язано ОСОБА_1 повернути Управлінню втомобіль „Фольксваген Гольф” МБ. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора м.Чернівці в інтересах Управління та задовольнити його позов.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом до спірних правовідносин п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали вимоги апеляційної скарги.
Прокурор апеляційну скаргу не визнав, вважає, що рішення суду є законним, обгрунтованим і підстав для його скасування немає.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.11-1 Закону України „Про гуманітарну допомогу”, п.41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через органи праці та соціального захисту населення і користуються менше 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сім'ї за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля. Якщо інвалід користувався автомобілем більше 10 років, за бажанням членів його сім'ї автомобіль може бути переданий у їх власність безкоштовно.
У разі несплати членом сім'ї інваліда податків і зборів (обов'язкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту.
Як встановлено судом, автомобіль „Фольксваген Гольф” МБ був переданий як гуманітарна допомога інваліду 2 групи ОСОБА_3. 15 серпня 2006 року на підставі наказу начальника Управління від 10 серпня 2006 року № 112.
На цей час діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, що набув чинності 9 серпня 2006 року.
ОСОБА_3., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, користувалась вказаним автомобілем менше 5 років.
ОСОБА_1 не сплатив податків і зборів (обов'язкових платежів) за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, і не звертався до Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України з приводу передачі йому у власність спірного автомобіля.
За таких обставин суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та застосував норми, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Безпідставним є доводи апелянта про те, що до правовідносин сторін слід застосувати п.37 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999, згідно з яким після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно, залишається його сім'ї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.
Відповідно до ст.5 ЦК України, висновків, викладених у п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп, дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності.
Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, набув чинності 9 серпня 2006 року, а спірний автомобіль був переданий інваліду ОСОБА_3. 15 серпня 2006 року.
Таким чином, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року № 999.
Безпідставними є також доводи апелянта про те, що строк експлуатації спірного автомобіля більше 10 років і згідно з п.16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року №999, цей автомобіль має бути залишений йому, оскільки на час смерті матері він проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації матері.
Статтею 11-1 Закону України „Про гуманітарну допомогу”, пунктом 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999, передбачено не строк експлуатації автомобіля, переданого інваліду як гуманітарна допомога, а строк користування інвалідом таким автомобілем.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляції не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 9 лютого 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: