копія
Справа 11-148/2012, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Боб'як Б.В.
ст.286 ч.2 КК України Доповідач Матущак М.С.
13.03.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді Матущака М.С.,
суддів Болотіна С.М., Козачка С.В.,
з участю секретаря Купельської Н.П.,
прокурора Павлишина В.І.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями цивільного відповідача ОСОБА_9, потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Полонського районного суду від 20 грудня 2011 року,
Цим вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м.Полонного Хмельницької області, громадянин України, не працює, раніше судимий Полонським районним судом за ст.ст.140, 46-1 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік 6 місяців, несудимий в порядку ст.89 КК України,
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:
- ОСОБА_6 - 35 000 грн. моральної шкоди;
- ОСОБА_10 -25 000 грн. моральної шкоди;
- ОСОБА_7 -25 000 грн. моральної шкоди.
Цивільні позови в частині матеріальної шкоди задоволено частково, постановлено стягнути з ОСОБА_9 на користь:
- ОСОБА_3 - 28 219 грн. 88 коп.,
- ОСОБА_4 -15 310 грн. 26 коп.;
- ОСОБА_5 -7 171 грн. 51 коп.
Цивільний позов прокурора задоволено, постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Полонської центральної районної лікарні 16 712 грн. 81 коп. та на користь Хмельницької обласної лікарні -4 899 грн. 82 коп. витрат на лікування потерпілих від злочину.
Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до закону.
За вироком суду, ОСОБА_1 працював водієм у приватного підприємця ОСОБА_9
Близько 18-ї години 30 хвилин 09 грудня 2010 року він керував автомобілем „Мерседес-Бенц - 609”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_11, і рухався в АДРЕСА_1 в напрямку від центра міста в бік смт Понінка.
Біля смт Понінка ОСОБА_1 у темну пору доби, під час снігопаду, в умовах недостатньої видимості у порушення вимог п.п. 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху не вибрав безпечні для руху швидкість та інтервал, проявив неуважність, унаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення із автомобілем „Мерседес-Бенц - 310”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким на підставі доручення керував ОСОБА_12
Порушення цих правил є в причинному зв'язку з наслідками, що настали: ОСОБА_12 отримав тяжке тілесне ушкодження, від якого помер у лікарні; пасажири: ОСОБА_6 -тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент отримання; ОСОБА_5 та ОСОБА_13 -середньої тяжкості тілесні ушкодження; пасажир автомобіля „Мерседес Бенц - 609” ОСОБА_15 -легке тілесне ушкодження.
В апеляціях потерпілі та цивільні позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили скасувати вирок суду в частині призначеного ОСОБА_16 покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а також в частині відмови в задоволенні їх позовів про відшкодування моральної шкоди.
Указували, що суд необґрунтовано не визнав їх потерпілими у справі, оскільки ОСОБА_3 проживала з загиблим ОСОБА_12 у фактичних шлюбних відносинах понад 26 років, а ОСОБА_4 виховувався останнім як рідний син, і його смертю їм заподіяна значна моральна шкода.
Уважали, що висновок суду про відшкодування засудженим матеріальної та моральної шкоди брату загиблого ОСОБА_12 не відповідає фактичним обставинам справи, бо він не був визнаний потерпілим у справі. Просили призначити засудженому покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Зі змісту апеляції цивільного відповідача ОСОБА_9 убачається, що він просив вирок суду в частині стягнення з нього на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди скасувати та відмовити в задоволенні їх позовних вимог.
Указував, що вирок щодо вирішення цивільних позовів є невмотивованим, бо в ньому не зазначено мотиви прийнятого судом рішення, не надано оцінки доказам та не зазначено, якими нормами матеріального права суд керувався, стягуючи вартість пошкодженого транспортного засобу на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які не є його власниками.
Крім того, зазначав, що його відповідальність власника транспортного засобу була застрахована ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, яка й повинна відповідати за заподіяну шкоду.
Потерпілий ОСОБА_5 також просив скасувати вирок суду в частині призначеного ОСОБА_16 покарання, яке внаслідок м'якості не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, а також в частині відмови в задоволенні його цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в повному обсязі.
Уважав, що при призначенні покарання засудженому суд не врахував думку потерпілих, які просили призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.
Стверджував, що судом також безпідставно зменшено розмір стягнутої на його користь моральної шкоди, оскільки він тривалий час лікувався, переніс кілька важких операцій, став інвалідом та втратив роботу.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_16 ставив питання про зміну вироку суду через суворість призначеного покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі. Просив про пом'якшення покарання із звільненням від його відбування на підставі ст.75 КК України.
Також просив відмовити в задоволенні позовів потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, а також позову прокурора в інтересах Полонської ЦРЛ та Хмельницької обласної лікарні про стягнення витрат на лікування потерпілих.
Указував, що засуджений вчинив злочин з необережності, в умовах недостатньої видимості, слизького дорожнього покриття, свою вину визнав, щиро розкаявся, частково відшкодував потерпілим матеріальні витрати на лікування, а також моральну та матеріальну шкоду братові загиблого ОСОБА_12, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні батьків пенсійного віку, раніше несудимий.
Крім того, вирішуючи питання про задоволення цивільних позовів, суд допустив порушення норми матеріального та процесуального права. Так, суд у вироку не навів мотивів прийнятого ним рішення та норми матеріального права, якими керувався при задоволенні цивільних позовів, не обґрунтував розміру моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілих.
Також судом залишено поза увагою, що ОСОБА_16 учинив злочин під час виконання ним трудових обов'язків, а тому відповідальність за заподіяну ним шкоду повинен нести роботодавець ОСОБА_9 Оскільки цивільно-правова відповідальність останнього як власника транспортного засобу застрахована ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, то шкода має бути компенсована страховою компанією в межах лімітів страхового відшкодування.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_16 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали подану останнім апеляцію про зміну вироку і пом'якшення покарання та про скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів; пояснення потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які підтримали свої апеляції щодо скасування вироку в частині відмови їм у задоволенні їх позовів про відшкодування моральної шкоди, але просили про пом'якшення покарання і не позбавлення волі засудженого; пояснення потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які просили про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів уважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами і в апеляціях не оспорюється.
Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, ураховуючи ступінь його тяжкості, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил дорожнього руху, ставлення винної особи до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_16 та призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі ближче до мінімальної межі, установленої санкцією ч.2 ст.286 КК України, строком на чотири роки та про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців, суд, як убачається з вироку, врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, те, що він раніше несудимий, позитивно характеризується за місцем роботи, а також пом'якшуючі покарання обставини -щире каяття, часткове відшкодування заподіяної злочином шкоди.
Разом з тим, при розгляді справи в апеляційному порядку, крім викладеного, установлено, що у засудженого незадовільний стан здоров'я, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має батьків-пенсіонерів. Про щирість його каяття свідчить те, що він добровільно відшкодував потерпілим частину завданих збитків і продовжує їх відшкодовувати. При цьому в засіданні апеляційного суду всі потерпілі наполягали на тому, що йому слід призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин учиненого ним необережного злочину та за відсутності обставин, що обтяжують покарання, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення засудженого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов прокурора про стягнення з ОСОБА_1 на користь Полонської центральної районної лікарні та Хмельницької обласної лікарні витрат на лікування потерпілих від злочину вирішено судом у відповідності з вимогами ст.1206 ЦК України.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо інших цивільних позовів, суд припустився грубого порушення норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до вимог ч.5 ст.334 та п.7 ст.324 КПК України у мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову, а також підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, передбачених ч.3 ст.29 цього Кодексу.
Проте, зазначені вимоги закону судом були порушені.
Як убачається з матеріалів справи, потерпілими ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 було заявлено цивільні позови до ОСОБА_9 і ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням їх здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Задовольняючи цивільні позови потерпілих і стягуючи завдану злочином моральну шкоду із засудженого ОСОБА_1, суд не вказав конкретних правових підстав, з яких вони були задоволені, не навів доказів на підтвердження позовних вимог та не дав їм належної правової оцінки, не обґрунтував розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню.
Крім того, судом залишено поза увагою, що відповідальність ОСОБА_9 як власника транспортного засобу, з яким засуджений ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах під час вчинення злочину, була застрахована ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, що підтверджується полісом №ВЕ/4995883.
Відповідно до вимог п.22.3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди включає також і моральну шкоду, яку страховик відшкодовує потерпілим в межах 5% ліміту, визначеного у п.9.3 ст.9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Зазначені вимоги судом також були порушені.
Аналогічні порушення суд допустив, задовольняючи позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_9
Більше того, зазначивши в мотивувальній частині вироку суду про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_7 та ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди відповідно до їх заяв, суд у резолютивній частині вироку про це не зазначив.
Таке розв'язання цивільних позовів не ґрунтується на законі, бо при розгляді кримінальної справи суд залишає цивільний позов без розгляду лише у випадках: якщо не з'явився в судове засідання цивільний позивач або його представник (ч.1 ст.291 КПК України); у зв'язку з виправданням підсудного за відсутністю в його діях складу злочину (ч.3 ст.328 КПК України).
Наведене свідчить про неповне, поверхневе дослідження судом обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення цивільного позову.
За таких обставин вирок суду в цій частині підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Крім того, відповідно до ст.365 КПК України зі вступної частини вироку потрібно виключити посилання про судимість ОСОБА_1С за вироком Полонського районного суду від 15 грудня 1999 року суду, яка погашена відповідно до ст.89 КК України.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції цивільного відповідача ОСОБА_9, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_17 в інтересах засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Полонського районного суду від 20 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Уважати його засудженим за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти її про зміну місця проживання та роботи.
У порядку ст.365 КПК України зі вступної частини вироку виключити посилання суду про судимість ОСОБА_1 за вироком Полонського районного суду від 15 грудня 1999 року як таку, що погашена.
Цей же вирок в частині розв'язання цивільних позовів ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі в порядку цивільного судочинства.
У решті вирок суду залишити без зміни.
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду М.С.Матущак