Справа №2-4217 Головуючий у суді у 1 інстанції - Костенко
Номер провадження 22-ц/1890/689/12 Суддя-доповідач - Шевченко
Категорія - 30
15 березня 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Шевченка В. А.,
суддів - Рибалки В. Г., Білецького О. М.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе»
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Суми, про відшкодування моральної шкоди,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2012 року вказаний позов задоволено частково:
стягнуто з відповідача на користь позивача 6500 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що з 1976 року до служби в армії, а потім з 16 січня 1980 року позивач працював у відповідача спочатку формувальником, а з 05 квітня 2000 року по 31 березня 2008 року обрубником (а. с. 3-4).
Висновком МСЕК 07 травня 2008 року йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійного захворювання (а. с. 5, 6, 8).
Згідно з актом № 8 розслідування хронічного професійного захворювання від 07 лютого 2008 року дане захворювання виникло у зв'язку з неефективним використанням засобів індивідуального захисту та недосконалістю технологій, а причиною захворювання є проведення робіт в умовах підвищених рівнів шуму, пилу, локальної вібрації, що підтверджується відповідними зазначеними в цьому акті протоколами (а. с. 7).
При повторному огляді 01 квітня 2009 року позивачеві теж встановлено 65 % втрати професійної працездатності і підтверджено третю групу інвалідності (а. с. 10).
Теж саме встановлено і 11 квітня 2011 року (а. с. 12).
За таких обставин суд, частково задовольняючи позов, на підставі ст. 153, 158, 173, 2371 КЗпП обгрунтовано стягнув з відповідача, який не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці, 6500 грн. на відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди, яка полягає в його фізичних і душевних стражданнях внаслідок погіршення здоров'я, часткової втрати професійної працездатності та зміні звичайного способу життя. У зв'язку з цим висновок експертизи про відсутність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди братися до уваги не може.
Таким чином, визначений судом розмір немайнової шкоди відповідає характеру правопорушення, глибині моральних страждань позивача, ступеню погіршення його професійних здібностей. При цьому суд врахував також вимоги розумності й справедливості та поведінку самого позивача, який погоджувався на роботу в шкідливих умовах.
Аналіз норм ст. ст. 173, 2371 КЗпП та ст. 1168 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди, завданої працівникові ушкодженням здоров'я на виробництві, здійснюється на загальних підставах цивільно-правової відповідальності.
Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду, то цей довод апеляційної скарги теж є недоречним, оскільки відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються, зокрема, і до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За правилами ж п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
На підставі викладеного колегія приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
При поданні апеляційної скарги заявник недоплатив 6 грн. 60 коп. судового збору, у зв'язку з цим, з нього на користь держави слід стягнути цю суму.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2012 року в даній справі залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь держави 6 грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -