Справа №2-3337 Головуючий у суді у 1 інстанції - Алфьоров
Номер провадження 22-ц/1890/563/12 Суддя-доповідач - Рибалка
Категорія - 53
28 лютого 2012 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Рибалки В. Г.,
суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,
за участю секретаря - Кияненко Н.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумирибгосп»
про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та за затримку розрахунку при звільненні,
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2012 року та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 травня 2011 року було зобов'язано ПАТ «Сумирибгосп» змінити формулювання причин та дату звільнення ОСОБА_1, зазначивши дату звільнення 30 листопада 2010 року та підставою звільнення ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 02 червня 2010 року рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 травня 2011 року було залишено без зміни. 24 червня 2011 року адміністрація ПАТ «Сумирибгосп» видала позивачу трудову книжку, виплатила заробітну плату за жовтень 2010 року, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу. Запис про звільнення ОСОБА_1 з роботи в трудовій книжці був вчинений 03 червня 2011 року згідно наказу № 126. Заробітна плата за жовтень 2010 року позивачу направлялась 30 листопада 2010 року шляхом поштового переказу в сумі 864 грн. 99 коп., яку він не отримав, а в інший спосіб, можливості видати позивачу зарплату ПАТ «Сумирибгосп» не міг, оскільки ОСОБА_2 ухилявся від її отримання. 29 грудня 2010 року ПАТ «Сумирибгосп» видав наказ № 202 про звільнення ОСОБА_1 з 30 листопада 2010 року з роботи за прогули. Після 29 грудня 2010 року ОСОБА_2 на підприємстві не з'являвся. Починаючи з 01 грудня 2010 року ОСОБА_2 до ПАТ «Сумирибгосп» з питання отримання трудової книжки не звертався, письмової згоди на отримання трудової книжки поштою підприємству не надавав. ПАТ «Сумирибгосп» зверталось за відомими адресами до ОСОБА_1 з проханням отримати трудову книжку або надати дозвіл відповідачу надіслати її поштою. ОСОБА_2 забрав трудову книжку 24 червня 2011 року особисто.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При розгляді справи суд першої інстанції належним чином з'ясував та перевірив доводи та заперечення сторін, дав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтував висновки викладені в рішенні.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПАТ «Сумирибгосп» немає боргів по оплаті заробітної плати перед ОСОБА_1, оскільки останній був звільнений 30 листопада 2010 року і заробітна плата йому була виплачена у грудні 2010 року.
Ствердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неналежним чином перевірив розрахунки заробітної плати ОСОБА_1 по проведених йому виплатах є необґрунтованими, оскільки виплата йому заробітної плати за жовтень підтверджується актами ВАТ «Сумирибгосп» згідно яких, по причині небажання позивача отримувати заробітну плату за жовтень 2010 року в касі підприємства, кошти йому було надіслано 30 листопада 2010 року поштою за адресою проживання ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги про те, що суд необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відносно стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди є безпідставними.
Таким чином колегія суддів вважає, що при звільненні позивача не були порушені чи обмежені його права щодо одержання трудової книжки та заробітної плати, відповідач вжив усіх передбачених для цього законом заходів. В частині захисту прав позивача щодо підстав та дати звільнення існує рішення суду згадане вище.
Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено, з додержанням вимог матеріального та процесуального права
У зв'язку з цим апеляційну скаргу на рішення необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 27 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -