Справа № 1522/2755/12
Провадження по справі № 2/1522/6379/12
02.04.2012 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді -Абухіна Р.Д.,
за участю секретаря -Добрянської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради -«Про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання укласти договір найму», -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання укласти договір найму, по якому просить суд визнати за позивачем право на користування квартирою АДРЕСА_1, а також зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір найму на вказану квартиру, посилаючись на те, що
Чоловік позивача разом з позивачем постійно поживали у вказаній квартирі, але чоловік позивача помер, не встигши оформити право власності на вказану квартиру, у зв'язку з чим у теперішній час позивач позбавлена можливості користуватись приміщенням квартири та укласти договір найму.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила суд задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на його необґрунтованість.
Суд, вислухавши пояснення, думку та доводи сторін по справі, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим задоволенню в повному обсязі, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
18.10.1978 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб(а.с.6), від якого народився ОСОБА_3
З 1991 року позивач разом зі своєю сім'єю, проживали у вказаній квартирі, у якій з 1978 року був зареєстрований ОСОБА_2 та з 2001 року -ОСОБА_3(а.с.24,25)
04.02.2002 року ОСОБА_2 звернувся до центральної райадміністрації м. Одеси з завою про видачу йому ордеру на зазначену квартиру, але йому було відмовлено з посиланням на те, що ордер видається тільки для вселення та прописки, яку він вже має, тому в цьому немає необхідності.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с. 8)
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с. 7)
Судом також встановлено, що позивач зверталася до ПРА ОМР для постановки її на реєстраційний облік та укладання договору найму житлового приміщення, але їй було відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем проводилась оплата комунальних послуг щодо вказаної квартири, про що свідчать копії квитанцій. (а.с. 11-15)
Відповідно до ч.1 ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до ч.1 ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира,інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилими приміщеннями у будинках здійснюються відповідно до договору найму житлового приміщення.
У відповідності до ст. 815 ЦК України, наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані, зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Згідно зі ст. 824 ЦК України у разі смерті наймача або вибуття його з житла, наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем.
На підставі ст. 106 ЖК України у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення, право належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо потягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Захист права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча і не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом або договором.
Судом було встановлено та підтверджено зібраними по справі доказами, що позивач за усною згодою піднаймача квартири вселилась у зазначену квартиру як член сім'ї, проживала з ним однією сім'єю у зареєстрованому шлюбі з 1978 року.
У теперішній час позивач по справі продовжує проживати у вказаній квартирі після смерті ОСОБА_2 за усною згодою за життя спадкодавця, який був піднаймачем спірної квартири.
У зв'язку з тим, що піднаймач житлового приміщення зазначеної квартири на теперішній час є померлим, а позивач як член сім'ї, який постійно проживав у квартирі, але позбавлена законного права користуватися житловим приміщенням спірної квартири без укладеного договору найму.
Судом також було встановлено, та ніким із сторін не спростовано, що позивач не має власного житла, тривалий час проживає за адресою зазначеної квартири, а також є спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_2
Міжнародний пакт про громадянські та політичні права зобов'язує державу забезпечити кожній особі ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав і свобод. Право на захист для кожної особи, яка його потребує, забезпечується державою, її компетентними судовими адміністративними або законодавчими органами, тому судова діяльність спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань.
Відповідно до положень Пленуму Верховного Суду України у постанові „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України правильний і своєчасний розгляд житлових спорів є гарантією реального здійснення конституційного права особи на житло.
Житловим правопорушенням визнається протиправна дія чи бездіяльність, що порушує норми права і суб'єктивні права учасників житлових відносин.
За змістом ЦПК України захистом забезпечується тільки порушені, невизнані або оспорювані право, свободи чи інтерес.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло, але це право, як і кожне інше, має цінність, якщо може бути реалізовано, саме тому державу зобов'язано забезпечити захист суб'єктивних прав та законних інтересів громадян, а Конституція України визнає право кожного захищати свої права і свободи, права і свободи інших людей від посягань.
Наймодавцями жилих приміщень у будинках державного та громадського житлових фондів є орган місцевого самоврядування, який делегує зазначене повноваження житлово-експлуатаційним організаціям, а в разі їх відсутності -відповідним підприємствам, установам, організаціям.
Наймачами жилих приміщень можуть бути тільки фізичні особи -громадяни України, оскільки головне призначення договору найму -задоволення житлових потреб громадян.
Договір найму -це договір, за яким наймодавець зобов'язується надати за відповідну плату жиле приміщення у безстрокове користування в будинках державного й громадського житлових фондів для проживання в ньому. Зазначений договір забезпечує право не тільки наймача, який отримав ордер, а й усіх членів його сім'ї. Предметом договору найму є конкретне, індивідуально визначене жиле приміщення, з приводу якого укладається договір.
Виходячи з цих пояснень та приймаючи до уваги надані докази, які знаходяться у матеріалах цивільної справи, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем були надані переконливі докази про її постійне проживання у спірній квартирі.
Частиною 3 ст. 50 ЖК України закріплено правило про недопущення заселення квартири, збудованої для однієї сім'ї, двома і більше сім'ями або двома і більше одинокими особами. Зазначення стаття ЖК України не поширює викладені в ній обмеження на випадки зміни договору найму за вимогою члена сім'ї наймача.
Договір найму може бути змінений тільки за згодою наймача, членів його сім'ї і наймодавця, за винятком випадків передбачених чинним законодавством, яке виходить з визнання рівності прав і обов'язків усіх членів сім'ї і права члена сім'ї наймача на зміну договору найму.
Згідно зі ст. 104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу, відповідно до якої предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення /кухня, коридор, комора тощо/.
Але, як вбачається зі встановлених обставин по справі піднаймач зазначеної квартири на теперішній час є померлим.
Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Однією з підстав виникнення суб'єктивного права на житло, тобто набуття права користування конкретним жилим приміщенням, є вселення у нього в установленому порядку в якості члена сім'ї наймача, члена ЖБК або власника квартири чи будинку
Розглядаючи справу, судом були ретельно досліджені обставини справи, які мають значення для встановлення причин необхідності укладання договору найму житлового приміщення квартири між позивачем та відповідачем та встановив, що такі причини є поважними та відповідають обставинам справи.
Так, на підтвердження своїх доводів про необхідність переоформлення особового рахунку щодо вказаної квартири, а також про необхідність укладання договору найму житлового приміщення, позивачем були надані до матеріалів справи відповідні докази.
За таких підстав суд задовольняє позовні вимоги позивача обґрунтовано, судові висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 15, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 379, 815,824, 1216, 1268, ЦК України, ст. ст. 61, 106 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради -«Про визнання права користування житловим приміщенням та зобов'язання укласти договір найму»- задовольнити
Визнати за ОСОБА_1 право на користування квартирою АДРЕСА_1.
Зобов'язати Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір найму на квартиру АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Абухін Р.Д.