"04" квітня 2012 р. Справа2-69/12
Ямпільський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ГОЛОВІНА В.А.
при секретарі ГРОМ Л.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ямпіль
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю подружжя,
Позивач звернувся в суд з даним позовом. Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ямполі, Вінницької області помер його батько -ОСОБА_3. Після смерті батька, у визначений законом термін, він подав заяву до нотаріуса про вступ в спадщину, однак Свідоцтво про право на спадщину йому не було видано. ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Шевченкове, Звенигородського району, Черкаської області померла його мачуха -ОСОБА_4. Після смерті батька та мачухи залишилося спадкове майно -житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1, за ким зареєстровано право власності на даний житловий будинок, позивач не знає. Після смерті мачухи позивача, її племінниця забрала всі документи на нерухоме майно і подала заяву про оформлення спадщини на весь будинок. З цим позивач категорично не згідний, так як даний житловий будинок батько та мачуха будували разом за час проживання в громадянському шлюбі, а потім -і у офіційному. Тому дане майно являється спільною власністю подружжя. В нотаріальній конторі йому було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, так як відсутні документи на житловий будинок. Тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні, 21.03.2012 року, позивач збільшив свої позовні вимоги і просив суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1959 року до моменту реєстрації шлюбу 12.01.1988 року та визнати житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Свої додаткові вимоги позивач обґрунтував тим, що через рік після смерті його матері ОСОБА_5 в 1959 році, коли йому було десять років, його батько -ОСОБА_3 почав проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4. В цьому ж 1959 році ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку орієнтовною площею 0,07га для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2, яку відділила їй від свого домоволодіння його баба -ОСОБА_6. Позивач зазначив, що поки будувався будинок, він разом з батьком, рідним братом та мачухою проживали у баби -ОСОБА_6 і він особисто допомагав на будівництві даного будинку, а саме: підносив каміння, носив воду. В 1964 році вони всі разом перейшли проживати у новозбудований будинок і проживав він в ньому до 1969 року.
Представник відповідачки ОСОБА_7 позовні вимоги не визнала. Суду надала письмові заперечення, а також вказала, що правовідносини, на які посилається позивач, регулювалися нормами Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, де права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації актів громадянського стану. Тому підстав для задоволення позовних вимог немає. Просила суд в позові - відмовити.
Із показів свідка ОСОБА_8 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він добре знав, так як були сусідами. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали проживати разом з 1958 року. В 1959-60 році вони спільно почали будувати будинок. ОСОБА_3 працював водієм, тому возив будівельні матеріали сам. В 70 роках ОСОБА_3 бажав укласти шлюб з ОСОБА_4, однак вона цього не бажала.
Із показів свідка ОСОБА_9 встановлено, що він добре знав покійних ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_3 доводився йому дядьком. Спочатку ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 проживали у матері ОСОБА_3 Коли вони разом побудували будинок по вулиці Шевченка, то почали проживати в ньому. Позивач ОСОБА_1 спочатку проживав з батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Однак у них виникали конфлікти і ОСОБА_1 перейшов проживати до бабусі. ОСОБА_4 хоронила ОСОБА_3 Покійний ОСОБА_3 був доброю людиною.
Із показів свідка ОСОБА_10 встановлено, що з 1954 року вона дружила з покійною ОСОБА_4, були кумами. Покійна ОСОБА_4 з 1958-59 року вже проживала разом з ОСОБА_3 і разом з ним будувала будинок по вул.Шевченка. Між ними були добрі стосунки.
Із показів свідка ОСОБА_11 встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали проживати разом з 1959 року. Будинок по вулиці Шевченка вони будували разом, так як проживали разом як чоловік і жінка. Позивач ОСОБА_1 провідував батька.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.
Із наданих матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Ямпіль, Вінницької області помер батько позивача -ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Шевченкове, Звенигородського району, Черкаської області померла ОСОБА_4, яка проживала з 12.01.1988 року в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1.
Із виписки з Протоколу №44 засідання виконкому Ямпільської райради депутатів трудящих від 31 грудня 1959 року встановлено, що ОСОБА_4 відведено земельну ділянку по вулиці Шевченко, №6в для індивідуального будівництва.
Відповідно до Рішення виконкому селищної ради народних депутатів смт.Ямпіль Ямпільського району Вінницької області від 18.06.1982 року №148 затверджено акт прийомки індивідуального домоволодіння, що належить ОСОБА_4.
Як вбачається з «Прикінцевих положень»Сімейного кодексу України, Сімейний кодекс України регулює відносини, які виникають починаючи з дня набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року. Поскільки Сімейний кодекс України не має зворотної сили, це означає, що він не може поширюватися на відносини, які виникли до 01.01.2004 року.
Правовідносини, які існували з 01.01.1970 року по 01.01.2004 року, регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР.
Відповідно до ст.13 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР далі -Кодекс про шлюб та сім'ю України, права і обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов'язків подружжя визначається моментом реєстрації актів громадянського стану.
Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР далі - Кодекс про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 08.07.1944 року, який діяв до введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР, тільки зареєстрований шлюб породжує права і обов'язки подружжя.
Таким чином майно (житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1), набуте до 1988 року, не може бути визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4, так як в період з 1959 року до 12.01.1988 року нормами законів не було передбачено право на майно жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, якщо навіть проживають однією сім'єю.
Виходячи із наведенного, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог і не має підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,214,215 ЦПК України і на підставі ст.ст.392,1220-1223,1258,1261,1268 ЦК України, ст.ст.13,22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.74 Сімейного кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно у порядку спадкування за законом, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання житлового будинку з надвірними будівлями спільною сумісною власністю подружжя -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Ямпільський районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.А.ГОЛОВІН