Справа № 230/1634/12
05 квітня 2012 року Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Соколовської Т.О.
при секретарі Рошак К.В.
з участю прокурора Нікітчина Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, уродженця та жителя АДРЕСА_1, не працюючого, раніше судимого 12.04.1994 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.140 ч.3 ст.142 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у виді позбавлення волі строком на тринадцять років, з конфіскацією майна, 13.09.2004 року Жмеринським міським судом Вінницької області за ч.2 ст.186 України до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки і два місяці, звільненого 26.10.2007 року з Крижопільської ВК Вінницької області №113 за постановою Крижопільського районного суду Вінницької області від 19.10.2007 року від відбування покарання у виді позбавлення волі умовно-достроково на 10 місяців 13 днів; 23.08.2011 року Шаргородським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді сплати штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1190 грн.; станом на 05.04.2012 року штраф не сплачено,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 395 КК України,
Суд визнав доведеним, що підсудний ОСОБА_1 самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, тобто порушив правила адміністративного нагляду.
Злочин вчинено за наступних обставин.
Підсудному ОСОБА_1 постановою Шаргородського районного суду Вінницької області від 03.03.2011 року встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік з наступними обмеженнями:
1) заборонити вихід з будинку, де він проживає з 23:00 години до 5:00 години, щоденно;
2) заборонити виїздити за межі Шаргородського району без дозволу Шаргородського РВ УМВС;
3) заборонити відвідування торгових точок, де дозволено продаж спиртних напоїв, за винятком придбання продуктів харчування;
4) з'являтися на реєстрацію в Шаргородський РВ УМВС раз на місяць.
Проте, ОСОБА_1, порушуючи вказані обмеження, 04.02.2012 року умисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду, без дозволу Шаргородського РВ УМВС України у Вінницькій області, самовільно залишив постійне місце проживання в АДРЕСА_1 і у вечірній час, на громадському транспорті, виїхав в м. Жмеринка Вінницької області, де перебував до 06.02.2012 року, а потім поїхав у м. Фастів Київської області, де перебував до 10.02.2012 року.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винуватим себе у вчиненні злочину визнав повністю, не заперечував факту вчинення злочину при вище наведених обставинах, щиро розкаявся у скоєному, просив його суворо не карати. За згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ст. 299 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно підсудний ОСОБА_1 розуміє зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності та істинності позиції підсудного у суду немає. Суд також роз'яснив підсудному ОСОБА_1, що при таких обставинах він позбавляється права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Таким чином дії ОСОБА_1, які полягають у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, органами досудового слідства кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне за ст. 395 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, негативно охарактеризованому за місцем проживання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
ОСОБА_1 щиро розкаявся у скоєному. Цю обставину суд враховує як пом'якшуючу покарання підсудного ОСОБА_1
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 суд не вбачає.
З урахуванням цих обставин суд вважає, що необхідним й достатнім покаранням для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів є застосування покарання у виді арешту, в межах санкції ст.395 КК України.
Вироком Шаргородського районного суду від 23.08.2011 року ОСОБА_1 був засуджений за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1190 гривень, станом на 05.04.2012 року вирок не виконано, штраф не сплачено.
За правилами ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.
Керуючись ст.ст. 321,323,324 КПК України, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.395 КК України і засудити його за цією статтею до арешту строком на пґять місяців.
Відповідно до вимог ст.71 КК України, до призначеного за цим вироком покарання приєднати повністю покарання, призначене вироком Шаргородського районного суду Вінницької області від 23.08.2011 року у виді штрафу у розмірі 1190 гривень.
Згідно ч.3 ст.72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній -підписку про невиїзд.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.
Суддя