ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-20/492-201228.03.12
За позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Трендом Продукт»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»
Третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на
предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю
«Укрспецсервіс-КТ»
Третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс»
Про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-
Б//3818 від 01.12.2010р.
Суддя Палій В.В.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1- предст. (дов. від 22.08.2011р.)
від відповідачів 1. не з'явився
2. ОСОБА_2- предст. (дов. від 14.07.2010р.)
Від третіх осіб не з'явились
Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” та Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” договір купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. є фіктивним, таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковому законодавству, та таким, що укладений з порушенням ст.165, ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2012р. порушено провадження у справі №5011-20/492-2012, прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 31.01.2012р. До участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс-КТ».
30.01.2012р. судом одержано від позивача клопотання про витребування доказів по справі №5011-20/492-2012 від відповідачів, Київського обласного управління Державної статистики, Донецького обласного управління Державної статистики, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.
31.01.2012р. судом одержано від відповідача-2 клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник відповідача-2 приймає участь у іншому судовому засіданні.
Представником позивача у судовому засіданні 31.01.2012р. надано суду документи, що вимагались ухвалою суду, крім доказів того, що заставлене майно, яке передано в забезпечення виконання зобов'язання позичальника (відповідача-2) за Кредитним договором реалізоване та коштів від реалізації майна недостатньо для погашення наявної заборгованості перед Банком.
Судом не задоволено клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.
Розгляд клопотання позивача про витребування доказів перенесено судом на наступне судове засідання.
Згідно наданого позивачем витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб -підприємців станом на 27.01.2012р. адресою місцезнаходження відповідача -1 є: 03190, м. Київ, вул. Саратовська, 14, офіс 2.
У зв'язку неявкою у судове засідання представників відповідача-2, третьої особи та з метою належного повідомлення про розгляд справи відповідача-1, розгляд справи 31.01.2012р. відкладено.
14.02.2012р. судом одержано заяву від представника позивача про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу місцезнаходження відповідача-1.
У судовому засіданні 21.02.2012р. клопотання судом задоволено.
20.02.2012р. судом одержано заяву від Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Заяву мотивовано тим, що спірний договір був укладений з метою створення штучної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»перед ТОВ «Трендом Продукт»(ТОВ «Укрспецсервіс-КТ») для отримання найбільшої кількості голосів у справі №45/14б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл», формування комітету кредиторів, з метою прийняття вигідних для ТОВ «РосУкрОйл»рішень щодо розпорядження майном боржника, відчуження майна боржника за значно заниженими цінами, з метою непогашення кредиторських вимог, що, в свою чергу, порушує права Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як кредитора у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Враховуючи те, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»звертався до суду із самостійним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трендом Продукт», Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. з аналогічних підстав та його позовні вимоги були предметом розгляду у межах справи №62/91, суд відмовив у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»про вступ у справу у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки заявником не доведено, що рішення по справі №5011-20/492-2012 може вплинути на права або обов'язки вказаного товариства щодо однієї із сторін спору.
У судовому засіданні 21.02.2012р. представник відповідача-2 надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позовних вимог, зазначаючи, що позивачем не наведено підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину та позивачем не доведено, що оспорюваний договір зачіпає права позивача, як кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл».
Представник відповідача-2 повідомив суд про те, що не ознайомлений із клопотанням позивача про витребування доказів, відповідно, не має можливості у даному судовому засіданні надати суду власні міркування з приводу зазначеного клопотання.
За наведених обставин, розгляд клопотання позивача про витребування доказів (яке одержано судом 30.01.2012р.) перенесено судом на наступне судове засідання.
У зв'язку з неявкою у судове засідання 21.02.2012р. представників відповідача-1 та третьої особи, а також, для надання можливості відповідачу-2 ознайомитись з матеріалами справи, розгляд справи 21.02.2012р. відкладено.
28.02.2012р. судом одержано письмові пояснення від відповідача-2 на клопотання позивача про витребування доказів. У письмових поясненнях відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні клопотання позивача.
У судовому засіданні 28.02.2012р. судом відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (яке одержано судом 30.01.2012р.), так як для з'ясування обставин, що підлягають доказуванню у межах даного спору, потреба у даних доказах -відсутня.
У судовому засіданні 28.02.2012р. судом оголошено перерву до 29.02.2012р.
У судовому засіданні 29.02.2012р. представник позивача заявив усне клопотання про витребування оригіналів п'яти простих векселів серії АА №№0163376, 0163377, 0163378, 0163379, 0163380, номінальною вартістю кожний по 90 000 000,00грн., з метою встановленню факту наявності передавальних написів (індосаментів) на вказаних векселях на користь покупця.
Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, так як для з'ясування обставин, що підлягають доказуванню у межах даного спору, потреба у дослідженні оригіналів векселів, факту наявності передавальних написів (індосаментів) на них -відсутня. Предмет даного спору стосується безпосередньо дійсності договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р., а не простих векселів серії АА №№0163376, 0163377, 0163378, 0163379, 0163380 (їх вексельної сили, платежу за ними). Отже, у межах даного спору підлягають встановленню та доказуванню ті обставин, з якими положення діючого законодавства України пов'язують визнання договорів недійсними.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача-1 та третьої особи, розгляд справи 29.02.2012р. відкладено.
13.03.2012р. судом одержано письмове клопотання від позивача про витребування доказів у відповідача-2, а саме, оригіналів простих векселів серії АА №№0163376, 0163377, 0163378, 0163379, 0163380, у загальній кількості 5 штук, номінальною вартістю кожний по 90 000 000,00грн. для огляду.
У судовому засіданні 13.03.2012р. судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання позивача з тих же підстав, з яких аналогічне клопотання представника позивача не було задоволено у судовому засіданні 29.02.2012р.
Представник позивача звернувся до суду із письмовим клопотанням про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ТОВ «АПМ Фінанс», яке при укладенні спірного договору діяло від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»(покупця), як повірений останнього. Також, у клопотанні позивач просить суд залучити до участі у справі розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»Гартенка В.Ф. (у якого знаходяться оригінали простих векселів серії АА №№0163376, 0163377, 0163378, 0163379, 0163380). Для забезпечення можливості участі вказаних сторін у судовому засіданні та ознайомлення з матеріалами справи, позивач просить суд відкласти розгляд справи.
Судом задоволено вказане клопотання позивача частково, а саме, в частині залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ «АПМ Фінанс», яке при укладенні спірного договору діяло від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»(покупця), як повірений останнього, а також, клопотання позивача задоволено судом в частині відкладення розгляду справи. В частині залучення до участі у справі розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»Гартенка В.Ф., у якого знаходяться оригінали векселів, суд відмовляє у задоволенні клопотання, оскільки у задоволенні клопотання позивача про витребування оригіналів простих векселів серії АА №№0163376, 0163377, 0163378, 0163379, 0163380 судом було відмовлено. Отже, підстави для участі у справі розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл»Гартенка В.Ф. -відсутні.
Представник позивача звернувся до суду із письмовою заявою про продовження строку розгляду справи №5011-20/492-2012 у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України.
З урахуванням складності справи, значного обсягу документів, які підлягають дослідженню, необхідності залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, клопотання представника позивача, викладене у заяві, судом задоволено. Строк розгляду спору по справі №5011-20/492-2012 продовжено на 15 днів.
З метою залучення до участі справі Товариства з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс»у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи 13.03.2012р. відкладено.
Представник позивача у судовому засіданні 28.03.2012р. звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів направлення на адресу залученої третьої особи копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Вказані документи за резолюцією судді долучені судом до матеріалів справи та передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.
В усних поясненнях представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача-2 проти позовних вимог заперечив.
Представники відповідача -1, третіх осіб у судове засідання 28.03.2012р. не з'явились.
У судовому засіданні 28.03.2012р. після закінчення розгляду справи судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представники позивача та відповідача-2 повідомлені про дату складення повного рішення -30.03.2012р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, оглянувши оригінали документів, суд, -
01.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” (продавець, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” (покупець, відповідач-2 у справі) укладено договір купівлі-продажу №3819/10-Б//3818 .
За умовами вказаного правочину продавець, в порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цінні папери в кількості та найменуванні, що вказані у розділі 1 спірного договору.
Згідно із п.п.2.1, 2.3, 2.4 договору купівлі-продажу оплата цінних паперів проводиться грошовими коштами або шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця, або іншим передбаченим діючим законодавством шляхом. Сума спірного договору визначена сторонами у розмірі 433 000 000,00грн. Строк оплати становить на пізніше п'яти банківських днів з моменту підписання договору.
Пунктом 4.2 договору №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. передбачено, що продавець зобов'язаний передати цінні папери покупцю в момент підписання договору.
Як встановлено судом, 01.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” був підписаний акт приймання-передачі цінних паперів та виконання зобов'язань до зазначеного договору.
17.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” , як цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс-КТ», як цесіонарієм, укладено договір уступки права вимоги, відповідно до якого ТОВ “Трендом Продукт” уступило на користь ТОВ «Укрспецсервіс-КТ», а останнє набуло право вимоги, яке належить цеденту, та стало кредитором за зобов'язаннями, які виникли з Договору №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. купівлі-продажу цінних паперів. За даним договором ТОВ «Укрспецсервіс-КТ»набуло право вимагати від боржника -ТОВ “РосУкрОйл” належного та реального виконання наступних зобов'язань: оплата грошових коштів у сумі 433 000 000,00грн. за придбані цінні папери.
Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»звернулось з позовом до суду про визнання недійсним укладеного між ТОВ “Трендом Продукт” та ТОВ «РосУкрОйл» договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. Позовні вимоги мотивовані тим, що підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” договір купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. є фіктивним, таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, податковому законодавству, та таким, що укладений з порушенням ст.165, ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України.
Представник відповідача-1 у судові засідання не з'являвся. Направлена на адресу місцезнаходження останнього (згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) кореспонденція повернута до суду із довідкою поштового відділення «за зазначеною адресою фірма не зареєстрована», «за зазначеною адресою не значиться». Адреса фактичного місцезнаходження відповідача-1 у матеріалах справи відсутня та суду невідома.
Відповідач-2 у відзиві заперечив проти позовних вимог, зазначаючи, що позивачем не наведено підстав, з якими закон пов'язує недійсність правочину та позивачем не доведено, що оспорюваний договір зачіпає права позивача, як кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл».
Представник третьої особи -1 у судові засідання не з'являвся. Направлена на адресу місцезнаходження останнього (згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) кореспонденція повернута до суду із довідкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». Адреса фактичного місцезнаходження третьої особи -1 у матеріалах справи відсутня та суду невідома.
Представник третьої особи -2 у судові засідання не з'являвся. Направлена на адресу місцезнаходження останнього (згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) кореспонденція повернута до суду із довідкою поштового відділення «юрид. особа відсутня». Адреса фактичного місцезнаходження третьої особи -2 у матеріалах справи відсутня та суду невідома.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, відповідно, відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.
За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними. Одночасно, враховуючи, що Публічне акціонерне товариство “ВТБ Банк” не є стороною за договором, позивачем також має бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання відповідачами договору №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р.
Так, в обґрунтування порушення прав позивача, внаслідок укладення спірного договору, позивач посилається на те, що визнання кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецсервіс-КТ”, які виникли шляхом відступлення Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” права вимоги стягнення заборгованості в сумі 433 000 000,00грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” за договором №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р., суттєво впливає на права позивача, як кредитора у справі №45/14б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл”.
Як зазначає позивач, при визнанні господарським судом недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів, з'явиться підстава для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 17.02.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрспецсервіс-КТ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт”. Наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів та договору відступлення права вимоги буде виключення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрспецсервіс-КТ” в сумі 433 000 000,00грн. із реєстру кредиторів по справі №45/14б, внаслідок чого всі визнані кредитори у справі, у тому числі і позивач отримають більш реальну можливість щодо задоволення своїх кредиторських вимог та можливість впливати на рішення комітету кредиторів. Спірний договір порушує права низки визнаних у справі про банкрутство кредиторів та стимулює відповідача-2 не виконувати свої зобов'язання перед позивачем у повному обсязі.
Проте, проаналізувавши доводи позивача, суд прийшов до висновку, що викладені позивачем обставини не свідчать про порушення прав та законних інтересів позивача, внаслідок укладання відповідачами договору №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р., з огляду на наступне.
Статтею 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачена черговість задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч.1 ст.31 вказаного нормативно-правового акту кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:
1) у першу чергу задовольняються: а) вимоги, забезпечені заставою; б) вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати за три місяці роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи, грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, право на які виникло протягом двох років, відпрацьованих до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, інших коштів, належних працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; в) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб; в-1) вимоги кредиторів за договорами страхування; г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати на оплату державного мита; витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство; витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута; витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною; витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства), крім вимог, задоволених у першу чергу, зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Як свідчать матеріали справи, зокрема, ухвала від 28.09.2011р. господарського суду Донецької області по справі 345/14б, позивач є кредитором першої черги у справі про банкрутство відповідача - 2 та його вимоги забезпечені заставою.
Приймаючи до уваги, що позивачем не надано доказів того, що заставлене майно реалізоване та коштів від реалізації майна недостатньо для погашення наявної заборгованості перед позивачем, а також приймаючи до уваги, що позивач є кредитором першої черги, у зв'язку з тим, що його вимоги забезпечені заставою, а третя особа-1 не відноситься до кредиторів першої черги, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту порушення його прав та законних інтересів, внаслідок укладання відповідачами договору №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р.
Посилання позивача на те, що всі інші визнані судом кредитори після визнання недійсним спірного договору отримають реальну можливість щодо задоволення своїх вимог, не приймається судом до уваги, так як у даному випадку мова йде про захист прав осіб, які не є позивачами у справі та інтереси яких позивач не уповноважений представляти у суді.
Суд також зазначає, що звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р., з метою створення підстав в майбутньому для визнання недійсним договору уступки права вимоги, як вказує позивач, не свідчить та не доводить факту порушення прав та законних інтересів позивача укладанням спірного договору.
Суд приймає до уваги, що позивач не є стороною спірного договору та вказаний договір не породжує, не змінює та не припиняє для позивача жодних прав та обов'язків.
Отже, позивачем не доведено, що укладанням спірного договору №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, що стало підставою для звернення останнього із позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р.
По суті заявлених позовних вимог суд також зазначає наступне.
Твердження позивача про фіктивність спірного договору суд відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно із ст.234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчинені фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. При цьому, такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п.24 Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Як встановлено судом, 01.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” був підписаний акт приймання-передачі цінних паперів та виконання зобов'язань до зазначеного договору, який відповідно до п.4.1 вказаного договору є підтвердженням виконання сторонами своїх зобов'язань за спірним правочином. Тобто, сторонами були вчинені реальні дії на виконання умов договору №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р.
Факт непроведення відповідачем - 2 оплати цінних паперів, відсутність передавальних написів на цінних паперах (індосаментів), так само як і ненадання статистичної/податкової звітності, відсутність позасудового або судового стягнення заборгованості з відповідача-2 не тягне за собою правових наслідків, передбачених ст.234 Цивільного кодексу України, у вигляді недійсності правочину, як такого, що вчинений з дефектом волі сторін щодо настання реальних наслідків, обумовлених цим правочином. Дії відповідача - 2 щодо неоплати цінних паперів, неподання звітності у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікуються як порушення договірного зобов'язання та не можуть свідчити про відсутність наміру сторін створити будь-які правові наслідки, що випливають з оспорюваного договору купівлі-продажу цінних паперів.
Позивач також посилається на те, що спірний договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, суспільства і податковому законодавству. Так, позивач зазначає, що на вартість цінних паперів сторони договору повинні були нарахувати податок на додану вартість. Чого, за твердженням позивача, зроблено не було, що свідчить про ухилення від сплати податків та порушення ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Суд зазначає, що несплата податків за фактом придбання цінних паперів, не дає підстав стверджувати, що сум по собі договір був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, суспільства. Крім того, позивач не є тією особою, яка у даному випадку, уповноважена представляти інтереси держави або податкового органу.
Позивач також посилається на те, що під час укладення спірного договору сторонами було порушено норми діючих цивільного та господарського законодавства.
Так, позивач вказує на те, що спірний договір укладений з порушенням ч. 1 ст. 165 ГК України, ч. 1 ст. 207 ГК України, з огляду на те, що відповідач-2 станом на час укладення такого договору мав заборгованість за кредитами та податками, не мав достатньої суми активів для укладення такого договору, що унеможливлює укладення спірного договору.
Згідно з п.1 ст.165 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені в цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи зі змісту вказаної норми, положення ст.165 Господарського кодексу України обмежують коло джерел фінансування для придбання цінних паперів, проте не передбачають, що в разі їх порушення настають наслідки у вигляді визнання договору недійсним. Також, законодавство не містить положення згідно якого укладення договору за відсутності достатньої суми активів станом на час його укладення є підставою для визнання його недійсним, враховуючи, що у даному випадку відсутнє недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України. В нормативних актах, що регулює обіг векселів, також такі обмеження не зазначені.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що права та законні інтереси позивача не порушуються внаслідок укладання спірного договору, а також, враховуючи, що позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, з якими положення діючого законодавства України пов'язують визнання договорів недійсними, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трендом Продукт”, Товариства з обмеженою відповідальністю “РосУкрОйл” про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу цінних паперів №3819/10-Б//3818 від 01.12.2010р. задоволенню не підлягають
Судові витрати згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його підписання.
Суддя В.В. Палій
Дата складення повного тексту рішення -30.03.2012р.