14 березня 2012 р. Справа № 27648/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Дяковича В.П., Рибачука А.І.;
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 січня 2011 року в справі за позовами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про стягнення невиплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,-
08 грудня 2010 року, Підгаєцьким районним судом Тернопільської області зареєстровано позовні заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
09 грудня 2010 року, Підгаєцьким районним судом Тернопільської області зареєстровано позовні заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
10 грудня 2010 року, Підгаєцьким районним судом Тернопільської області зареєстровано позовні заяви ОСОБА_12, ОСОБА_13 до управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.
Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 обґрунтовано тим, що враховуючи положення ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вони є дітьми війни, а тому у відповідності до ст.6 даного Закону їм повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак така допомога їй не виплачувалась в повному обсязі за період за останні шість місяців, починаючи з дня подачі заяви в суд (після зміни позовних вимог).
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому невиплата передбаченого згаданою статтею підвищення до пенсії «дітям війни» є такою, що суперечить Конституції України та Законам України.
Постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 січня 2011 року позов задоволено. Постановлено визнати дії управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період, з 09 червня 2010 року по 09 грудня 2010 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_10 - з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - з 10 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат за вказані періоди.
Зазначену постанову мотивовано тим, що статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», що визнані неконституційними.
Оскільки, позивачі, відносяться до соціальної групи «діти війни», то з огляду на викладене слід зобов'язати відповідача, управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 - за період, з 09 червня 2010 року по 09 грудня 2010 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_10 - з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - з 10 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року, з урахуванням проведених виплат за вказані періоди.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не було внесено змін, а тому кошти на виплату передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищень були відсутні. Крім того вказано, що законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене в цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
На вказану постанову, позивачами - ОСОБА_1, ОСОБА_2, також подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.
Суд апеляційної інстанції не вбачає перешкод в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відтак, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Позивачі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, просять здійснювати виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період за останні шість місяців, починаючи з дня подачі заяви в суд (після зміни позовних вимог).
Положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що дають право позивачам на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, на 01 січня 2009 року та по 10 грудня 2010 року є чинними, а тому відповідно й обов'язковими до застосування протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола фізичних і юридичних осіб.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно встановив те, що позов підлягає до задоволення, а саме в частині виплати підвищення до пенсії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_9 за період, з 09 червня 2010 року по 09 грудня 2010 року, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_10 - з 08 червня 2010 року по 08 грудня 2010 року, ОСОБА_12, ОСОБА_13 - з 10 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, а зокрема з позовних заяв про зміну позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 116, 130), позивачі - звернулись до суду з заявами про зміну позовних вимог, а саме: просять зобов»язати відповідача провести їм нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за останні шість місяців починаючи з дня подачі заяви в суд. Від позовних вимог за інші періоди позивачі відмовились. Судом першої інстанції зазначені вимоги - задоволено.
Відповідно до ч.4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
В апеляційних скаргах позивачі зазначають, що вони мають право на підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09 липня 2007 року, що суперечить обставинам справи та ст. 195 КАС України, а тому апеляційні скарги подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є безпідставними.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, то обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
Водночас, на думку суд апеляційної інстанції, безпідставним є твердження апелянта, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Водночас суд апеляційної інстанції у відповідності до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства вважає вірним визнання дій управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум - неправомірними.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Підгаєцькому районі Тернопільської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 11 січня 2011 року в справі №2а-10/11/1913 про стягнення невиплаченої щомісячної соціальної державної допомоги - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: С. П. Нос
Судді: В.П. Дякович
А. І. Рибачук