Справа: № 2а-15235/10/1003 Головуючий у 1-й інстанції: Закаблук О.В.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"06" березня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до ст.39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за період з 01 жовтня 2009 року.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2010 року позовні вимоги за період з 01 жовтня 2009 року по 03 липня 2010 року -залишені без розгляду.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ої категорії.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. ст.39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були внесені змін, якими зменшено розмір, зазначених в ній виплат.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року визнано таким, що не відповідають Конституції України положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»якими внесено зміни до ст.ст. 39 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 03 грудня 2010 року. Отже, позовні вимоги підлягають задоволення починаючи з 03 червня 2010 року з урахуванням раніше здійснених платежів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 197, 183-2, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Білоцерківському районі Київської області -залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Горяйнов А.М. Грибан І.О.