Справа: № 2а-16335/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
"16" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,
при секретарі Співак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Компанія «Еліта»до Київської регіональної митниці про скасування повідомлень, -
Приватне підприємство «Компанія «Еліта»(далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської регіональної митниці (далі - Відповідач) про скасування повідомлень форми «Р»№№151, 152 від 20.08.2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з»ясування судом першої інстанції обставини справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Вислухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач (ідентифікаційний код 33062357) зареєстрований як юридична особа Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі м.Києва як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 330623526577). Також Позивача взято на облік Відповідачем за №10000/37/2005/5769.
03.04.2006 року між Позивачем (Покупець) та компанією OU Solifinance (нерезидент -Естонія) (Постачальник) укладено контракт на поставку товару - маслин (оливок) консервованих. Згідно з умовами даного контракту та додаткової угоди від 15.05.2007 року компанія OU Solifinance зобов'язується передати Позивачеві у власність продукти харчування (товар), а Позивач зобов'язується прийняти та оплатити обумовлений товар. Товар постачається партіями.
В червні 2007 року відбулася чергова поставка партії товару згідно контракту від 03.04.2006 року №105 (додатку № 1 від 03.04.2006 року, додатку № 2 від 02.04.2007 року, додаткової угоди від 15.05.2007 року).
Товар переміщувався через митний кордон України з території Польщі в зоні діяльності Ягодинської митниці на автомобілі згідно з вантажно-митною декларацією форми МД-2 від 21.06.2007 року №100000010/7/193040, CMR від 19.06.2007 року без номера, інвойса від 19.06.2007 року №754/07 на суму 6 411,07 доларів США, пакувального листа від 19.06.2007 року №754/07, сертифіката про походження товару від 13.06.2007 року №4881075, специфікації від 19.06.2007 року №115.
На підставі зазначених вантажно-митних декларацій та декларації митної вартості від 21.06.2007 року Відповідачем проведено митне оформлення зазначеної партії товару за задекларованою вартістю 44 970,50 грн., що становить 8 905,05 доларів США, з урахуванням супутніх послуг. При цьому митним органом не вимагалися додаткові документи у підтвердження заявленої митної вартості, а у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості від 21.06.2007 року відсутні записи посадової особи митного органу про необхідність подання додаткових документів.
За ввезений товар Позивач в повному обсязі сплатив ввізне мито у розмірі 4 497,05 грн. та податок на додану вартість в розмірі 9 893,51 грн.
В 2009-2010 роках Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку Позивача з дотримання ним законодавства України з питань митної справи за період з 01.01.2007 року по 30.03.2008 року, за результатами якої складено акт № 11/10/100000000/33062357 від 18.06.2010 року.
Вказаною перевіркою встановлено, що митне оформлення товарів проведено на підставі поданих декларантом документів, рівень цін на оливки в яких не відповідав рівню цін, зазначених в інвойсах, що надійшли на запити про підтвердження автентичності поданих при імпорті документів, чим порушено п.п.7, 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766.
Крім того, Позивачем порушено вимоги п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість".
Згідно вимог п.3.3 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 року № 339, Відповідачем визначена митна вартість товару за вантажно-митною декларацією від 21.06.2007 року №100000010/7/193040 у розмірі 19 489,01 євро.
Невірне декларування митної вартості товару, за висновком Відповідача, призвело до заниження ввізного мита у розмірі 8 717,74 грн. та податку на додану вартість у розмірі 19 179,02 грн.
На підставі акта перевірки від 18.06.2010 року №11/10/100000000/33062357 та згідно із пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Відповідачем винесено податкові повідомлення форми "Р" від 20.08.2010 року, якими визначено Позивачу податкові зобов'язання та застосовані штрафні санкції: за податковим повідомленням №151 нараховано податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита у розмірі 13 076,61 грн., в т.ч. 8 717,74 грн. основного платежу та 4 358,87 грн. штрафних санкцій; за податковим повідомленням №152 нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 28 768,53 грн., в т.ч. 19 179,02 грн. основного платежу та 9 586,51 грн. штрафних санкцій.
Позивачем дані податкові повідомлення оскаржені, проте за результатами розгляду скарги залишені без змін.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, що спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи є Митний кодекс України (далі - Кодекс).
Згідно ст. 261 Кодексу відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до ст.262 Кодексу митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Статтею 265 Кодексу встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Згідно п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Відповідно до п.п.7 та 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.
Декларант має право на доведення, у передбачений законодавством строк, митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
За правилом п.11 вказаного Порядку посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Судом першої інстанції встановлено, що при здійсненні митного оформлення товару, який ввозився згідно контракту від 03.04.2006 року №105, Позивачем подані Відповідачу всі передбачені документи, які підтверджували задекларовану митну вартість товару у розмірі 44 970,50 грн.
Крім того, в графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості від 21.06.2007 року відсутні записи посадової особи митного органу про необхідність подання додаткових документів.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позиції Відповідача стосовно порушення Позивачем правил визначення митної вартості ввезеного товару.
Відповідно до п.3 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 р. №339 контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом за наявності виникнення обґрунтованого сумніву стосовно достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові в разі надходження від митних органів іноземних держав інформації про непідтвердження автентичності документів, поданих митному органові України щодо товарів, митне оформлення яких завершене, та недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів про надання інформації стосовно зовнішньоекономічних операцій, які проводили за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Автентичність сертифікату про походження товару від 13.06.2007 року № 4881075 підтверджується інформацією Митної служби Іспанії, яка міститься в матеріалах справи.
Крім того, інвойс від 13.06.2007 року №0600523 на суму 19 489,01 євро на поставку Aceites Borges Pont. S.A.U. на користь компанії OU Solifinance товару не стосується фінансово-господарських відносин між Позивачем та компанією OU Solifinance за контрактом від 03.04.2006 року №105, тому не може встановлювати критерії визначення митної вартості товару, доказів прямого відношення до якого немає.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення Відповідачем митної вартості товару в розмірі 19 489,01 євро.
Згідно п.7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України митний орган може звернутися до декларанта з обґрунтованим запитом стосовно надання в письмовій формі додаткової інформації, необхідної для підтвердження заявленої митної вартості таких товарів. У запиті зазначаються питання, на які декларантові пропонується надати обґрунтовану відповідь.
Контролюючий орган не звертався до Позивача з запитом про надання додаткової інформації, необхідної для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Крім того, Відповідачем не приймалося рішення про визначення митної вартості товару в розмірі 19 489,01 євро, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність визначення Відповідачем в акті перевірки митної вартості ввезеного Позивачем на територію України товару в розмірі 19 489,01 евро та про необґрунтованість висновків Відповідача про заниження податкового зобов»язання із сплати ввізного мита та податку на додану вартість.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М. Бужак Н.П.
Ухвала складена в повному обсязі 21 лютого 2012 року.