Справа: № 2а-3944/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.
Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
"16" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,
за участю секретаря Співак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Прокурора м.Черкаси до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія» про визнання незаконним та скасування рішення, -
Прокурор м.Черкаси (далі -Позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської міської ради (далі - Відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія» (далі -Третя особа) про визнання незаконним та скасування рішення №4-96 від 04.10.2007 року «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Славія»земельної ділянки в оренду в районі рибінспекції в мікрорайоні «Дахнівка».
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Третя особа подала апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що надана Третій особі в оренду земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності та будівництво на даній території будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів забороняється відповідно до положень ст.61 Земельного кодексу України та ст.89 Водного кодексу України; а відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про планування і забудову територій» №1699-ІІІ від 20.04.2000 року у разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об»єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення є дозволом на будівництво цього об»єкта.
Колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та вважає його помилковим з огляду на наступне.
Згідно ст.12 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення, до кола повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 124 Земельного кодексу України встановлено порядок передачі земельних ділянок в оренду та зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Рішенням Черкаської міської ради №4-96 від 04.10.2007 року «Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Славія»земельної ділянки в оренду в районі рибінспекції в мікрорайоні «Дахнівка»Третій особі в оренду на 49 років надана земельна ділянка площею 3232 кв.м. під розміщення та подальшу експлуатацію центру тимчасового відпочинку працівників підприємства, за рахунок землекористування Черкаського регіонального управління водних ресурсів.
За цільовим використанням вказана земельна ділянка віднесена до категорії земель комерційного використання та знаходиться в прибережній захисній смузі Кременчуцького водосховища.
При прийнятті вищевказавного рішення Черкаської ради щодо передачі Третій особі в довгострокову оренду земельної ділянки Відповідачем отримані позитивні висновки з відповідними застереженнями з врахуванням місця розташування земельної ділянки: Відділу екології та раціонального природокористування виконкому Черкаської міської ради, Археологічної інспекції управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, Черкаської міської санітарно-епідеміологічної служби, Черкаського регіонального управління водних ресурсів, Черкаського міського управління земельних ресурсів, Управління містобудування та архітектури, Державного управління екології та природних ресурсів в Черкаській області.
На виконання оспорюваного рішення ради 06 грудня 2007 року між Відповідачем та Третьою особою укладено договір оренди щодо строкового платного користування земельної ділянки, площею 3232 кв.м, в районі рибінспекції в мікрорайоні «Дахнівка»; пунктом 26 цього договору передбачено, що земельна ділянка має обмеження та обтяження землекористування, пов»язані з місцем розташування в межах водоохоронної зони та прибережної захисної смуги.
Відповідно до ч.4 ст.59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Отже, даною правовою нормою юридичним особам надано право отримувати на умовах оренди земельні ділянки, розташовані в межах прибережних смуг.
Крім того, це положення кореспондується із нормою ч.ч.3 та 4 ст.85 Водного кодексу України, де зазначено, що у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 61 Земельного кодексу України встановлені обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах.
Зокрема, даним положенням встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Суд першої інстанції в своєму рішенні, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається на те, що відповідно до спірного рішення на вказаній земельній ділянці передбачене будівництво бази відпочинку, проте дане твердження є помилковим та спростовується самим рішенням №4-96 від 04.10.2007 року, в якому зазначено, що земельна ділянка Третій особі надана під розміщення та подальшу експлуатацію центру тимчасового відпочинку робітників.
Відповідно до висновків археологічної інспекції №2082 та №1182 вказана земельна ділянка знаходиться на намитому грунті і розташування центру тимчасового відпочинку робітників підприємства не передбачає капітального будівництва.
Вказана обставина підтверджується також Робочим проектом «Розміщення центру тимчасового відпочинку робітників «ТОВ «Торговий Дім «Славія»в районі рибінспекції в мікрорайоні «Дахнівка», виготовленим на замовлення Третьої особи ТОВ «Черкасархпроект»в 2010 році, в якому зазначено, що будинки для відпочинку та прийому їжі є збірно-розбірними тимчасовими спорудами, та споруди, що проектуються, передбачено виконати в легкорозбірних конструкціях, некапітальні.
Отже, тимчасове розміщення Третьою особою на відведеній їй території некапітальних споруд з метою відпочинку робітників підприємства не можна ототожнювати із будівництвом бази відпочинку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення Черкаської міської ради №4-96 від 04.10.2007 року вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Третьої особи слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія»задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.
Прокурору м.Черкаси у задоволенні позову до Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Славія» про визнання незаконним та скасування рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Бужак Н.П.
Постанова складена в повному обсязі 27 лютого 2012 року.