713/2062/12
28.03.2012 м. Хуст
Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за покращення житлового будинку в сумі 47214,50 грн. та з заявою про забезпечення позову.
Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову вмотивована тим, нею до Хустського районного суду подано позов до ОСОБА_2 про стягнення на її користь Ѕ частини проведених будівельних робіт та покращень житлового будинку в с. Велятино по вул.. Крушеннича № 34 в сумі 47214,50 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_2 відповідно до договору дарування від 12.02.2001 р. є власником житлового будинку в с. Велятино по вул.. Крушеннича № 34 то у нього є можливості відчужити даний житловий будинок, а тому з метою забезпечення позову та реального виконання рішення суду, просить суд накласти заборону на відчуження даного житлового будинку
Вивчивши доводи, які містяться в заяві про забезпечення позову, та додані до неї матеріали вважаю, що в її задоволенні необхідно відмовити виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 151 ЦПК України , суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У поданій до суду заяві про забезпечення позову позивачка ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовує необхідність забезпечення позову та не вказує про наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, а лише висловлює свої припущення щодо можливих дій відповідача.
Враховуючи те, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодного письмового доказу того, що не вжиття заходів забезпечення позову, може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення її вимог, суддя вважає, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову -слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 209, 210,293 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до ст. 293 ЦПК України ухвала про відмову в забезпеченні позову окремо від рішення суду оскарженню не підлягає
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_3
03.04.2012