Справа: № 2а-8263/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
"21" лютого 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Гринчуку В.О.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 до Державного комітету України у справах національностей та релігій про визнання неправомірним та скасування рішення, зобовязання вчинити певні дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2011 року у задоволенні позовних вимог громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 до Державного комітету України у справах національностей та релігій про визнання неправомірним та скасування рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій №228-11 від 15 березня 2011 року та зобов'язання останнього розглянути заяву позивача про надання статусу біженця відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 15 березня 2011 року №228-11 про відмову у наданні статусу біженця прийняте з порушенням норм міжнародного права, є необгрунтованим, формальним, незаконним і таким, що підлягає скасуванню.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, громадянин Киргизької Республіки, за національністю -узбек, звернувся до Управління міграційної служби м.Києва із заявою про надання статусу біженця, в якій зазначив, що причиною виїзду з Киргизстану є побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками національності.
Рішенням №228-11 від 15 березня 2011 року Державного комітету України у справах національностей та релігій позивачу відмовлено у наданні статусу біженця на підставі абз.5 ст. 0 Закону України «Про біженців».
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку, що рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій є законним та обґрунтованим, прийнятим з урахуванням всіх обставин справи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Правовий статус біженця в Україні, порядок надання, втрати та позбавлення статусу біженця, державні гарантії захисту біженців визначаються Законом України «Про біженців».
У відповідності до абз.2 ст.1 Закону України «Про біженців»біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Відповідно до ст.9 вищенаведеного Закону особи, які не є громадянами України та на законних підставах тимчасово перебувають на території України і під час такою перебування в країні їх громадянської належності чи постійного проживання виникли умови, зазначені у абз.2 ст.1 цього Закону, внаслідок яких вони не можуть повернутися до країни свого походження і мають намір набути в Україні статусу біженця, повинні звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця до закінчення строку дії дозволу на перебування в Україні.
Згідно ст.14 Закону України «Про біженців»рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців. На основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця. Якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції прийняв рішення про відмову у наданні статусу біженця, орган міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято це рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Умови, за яких статус біженця не надається передбачені ст.10 Закону України «Про біженців». Як вбачається з оскаржуваного рішення про відмову в наданні статусу біженця №228-11 від 15 березня 2011 року позивачу відмовлено в наданні статусу біженця на підставі абз.5 ст.10 Закону України «Про біженців», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абз.2 ст.1 цього Закону, відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вільно покидав територію свого постійного проживання та вільно повертався, при цьому до нього не застосовувались насильницькі дії, позивачем не наведено пістав існування обгрунтованих побоювань щодо його переслідування на теперішній час, заява до органу міграційної служби подана останнім з метою отримання документів, необхідних для повернення додому, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності у позивача обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань на даний час. Крім того, аналіз інформації, що міститься в матеріалах справи, дає підстави вважати, що ситуація в країні стабілізувалася, майже усі громадяни, які вимушені були залишити територію країни внаслідок етнічного конфлікту, повернулися до своїх міст, отримуюють допомогу у відновленні пошкоджених помешкань та компенсації завданих збитків, уряд країни разом з УВКБ ООН та представниками різних етничних груп вживають заходів щодо попередження етнічних конфліктів в майбутньому.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем рішення про відмову в наданні статусу біженця №228-11 від 15 березня 2011 року прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу громадянина Киргизької Республіки ОСОБА_3 -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 вересня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 21 лютого 2012 року.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М. Лічевецький І.О.