713/932/12
13.03.2012 м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді - Микуляк П.П.
при секретарі - Бринзей Н.М.
відповідача - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень ОСОБА_4 міської ради №790 від 04.07.2008р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», № 836 від 22.07.2008р. «Про внесення змін до рішення №790 від 04.07.2008р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», №1031 від 03.12.2008р. «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність»,-
ОСОБА_3 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_4 міської ради про визнання незаконними і скасування рішень ОСОБА_4 міської ради, третя особа ОСОБА_1
Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно договору дарування від 04.12.2008р. набув право власності на складські приміщення, що знаходяться за адресою м. Хуст вул. Гвардійська, 122. Після чого звернувся до ОСОБА_4 міської ради з заявою, про передачу в оренду земельної ділянки з метою обслуговування вказаних складських приміщень. ОСОБА_4 міська рада питання передачі в оренду вказаної ділянки не вирішила. У 2009р. звернувся в Хустський районний суд про захист права власності, визнання незаконним рішень ОСОБА_4 міської ради №1182 від 04.03.2009р., №1017 від 03.12.2008р., № 1182 від 04.03.2009р., №1374 від 17.08.2009р., про визнання недійсним державних актів на право приватної власності та зобов'язання ОСОБА_4 міської ради розглянути питання про надання дозволу на розробку проекту. Позивач стверджує, що рішення по вказаній справі Хустським судом винесено 22.10.2010р., яке набрало законної сили 02.09.2011р. А про існування оскаржуваних рішень ОСОБА_4 міської ради №790 від 04.07.2008р., № 836 від 22.07.2008р., №1031 від 03.12.2008р. дізнався при повторному зверненні з заявою до ОСОБА_4 міської ради. Саме на цій підставі вважає, що не пропустив відведений законом шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Вважає що вищезазначені оскаржувані рішення ОСОБА_4 міської ради є незаконними та підлягають скасуванню. Зазначає, що земельні ділянки передані у власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування будинку площею 0,10 Га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0536 Га по теперішній час знаходяться в постійному користуванні обласного комунального підприємства «Закарпаттеплокомуненерго», яке є правонаступником Закарпатського обласного державного підприємства теплових мереж для розміщення виробничої бази.
В попередніх судових засіданнях представник позивача - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Позивач додатково надав на адресу суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю та просив розглядати вказану справу без його участі, а рішення надіслати за його адресою.
Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради - ОСОБА_6 в попередніх засіданнях позовну заяву визнав та подав заяву 09.11.2011р. про визнання позову.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності та є недостовірними по своїй суті.
В зв'язку з написанням заяви позивача про можливість розгляду справи без його участі просив справу розглядати та відмовити в задоволенні вказаного позову у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду. Зазначив, що позивач ще у 2009р. знав про оскаржувані рішення ОСОБА_4 міської ради, якими відбулося виділення вказаних земельних ділянок у його власність та власність його дочки - ОСОБА_7 Про вказаний факт свідчить подана ще 17 березня 2009р. позовна заява до Хустського районного суду, а також додане до неї містобудівне розташування земельних ділянок по вул. Гвардійська, 122 (вул. Губаля б/н) за 2009р.замовниками якого були ОСОБА_3 та ОСОБА_5, де графічно було зазначено, що земельні ділянки попадають в санітарно - захисну зону, де відповідно планувалося будувати житловий будинок.
Повідомив, що до позовної заяви поданої до Хустського районного суду 17 березня 2009р. було додано державний Акт на право власності на гр. ОСОБА_7 де вказано, що суміжним користувачем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_1 Земельної ділянки передані у власність згідно рішень ОСОБА_4 міської ради №790 від 04.07.2008р., № 836 від 22.07.2008р., №1031 від 03.12.2008р.
Додатково вказаний факт підтвердила ОСОБА_4 міська рада в поданих запереченнях на позовну заяву від 29.10.2009р. та копіях технічних матеріалів доданих до неї, які включали в себе Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, експлікацію опорного плану, збірний кадастровий план земельних ділянок, довідку по формі 6-ЗЕМ про існуючий стан угідь, пояснювальну записку до проекту землеустрою та інші.
Суд, взявши до уваги надані в попередніх засіданнях пояснення представника позивача, відповідачів та представника відповідача дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, приходить до наступних висновків:
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
З досліджених судом матеріалів слідує, що позивач ще у 2009р. знав про оскаржувані рішення ОСОБА_4 міської ради, якими відбулося виділення вказаних земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 та власність його дочки - ОСОБА_7 Про вказаний факт свідчить подана ще 17 березня 2009р. позовна заява до Хустського районного суду, та додане до неї містобудівне розташування земельних ділянок по вул. Гвардійська, 122 (вул. Губаля б/н) за 2009р. замовниками якого були ОСОБА_3 та ОСОБА_5, де графічно зазначено, що земельні ділянки, що знаходяться у власності гр. ОСОБА_1 та власності його дочки - ОСОБА_7 попадають в санітарно - захисну зону, та де відповідно планувалося будувати житловий будинок відповідно до затвердженого проекту.
Також до позовної заяви поданої до Хустського районного суду 17 березня 2009р. було додано державний Акт на право власності на гр. ОСОБА_7 де вказано, що суміжним землекористувачем є гр. ОСОБА_1, а земельні ділянки передані у його власність відповідно до оскаржуваних рішень ОСОБА_4 міської ради №790 від 04.07.2008р., № 836 від 22.07.2008р., №1031 від 03.12.2008р.
Додатково вказаний факт підтверджується в поданих ОСОБА_4 міською радою запереченнях на позовну заяву від 29.10.2009р. та копіях технічних матеріалів доданих до неї, які включали в себе Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки, експлікацію опорного плану,збірний кадастровий план земельних ділянок, довідку по формі 6-ЗЕМ про існуючий стан угідь, пояснювальну записку до проекту землеустрою та інші.
Тобто позивачу ще у 2009р. було відомо про існування державного акту на право власності виданого на ім.,я ОСОБА_1, та відповідно рішень ОСОБА_4 міської ради, на підставі, яких вказаний акт виготовлявся.
З позовною заявою позивач ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 Міської ради про визнання недійсними рішення ОСОБА_4 міської ради в порядку КАС України 12 вересня 2011р., тобто практично через два роки. Доказів підтвердження поважності причин пропуску строку на оскарження рішень ОСОБА_4 міської ради №790 від 04.07.2008р., № 836 від 22.07.2008р., №1031 від 03.12.2008р. наведено не було.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків залишається без розгляду.
Враховуючи наведене, виходячи з вимог ч.1 ст.100 КАС України, згідно якої пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень ОСОБА_4 міської ради №790 від 04.07.2008р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», № 836 від 22.07.2008р. «Про внесення змін до рішення №790 від 04.07.2008р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», №1031 від 03.12.2008р. «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність», слід відмовити, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 19, 71, 99, 100, 158, 160 ч.3, 163, 167, 185, 186 КАС України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень ОСОБА_4 міської ради №790 від 04.07.2008р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», № 836 від 22.07.2008р. «Про внесення змін до рішення №790 від 04.07.2008р. «Про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки», №1031 від 03.12.2008р. «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність», - слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ст. 160 ч.3 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її отримання.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_8
13.03.2012