713/314/12
21.03.2012 м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Кемінь В.Д.
при секретарі судового засідання Перегінець О.Г.
з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
позивача ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування ? частини житлового будинку № 9 „а” по вул. Залізничній в с. Стеблівка, Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого у реєстрі під №972 від 28 березня 2009 року. Позивач посилається на те, що проживав у шлюбі з ОСОБА_6, яка померла 23.05.2007 р. Від цього шлюбу у них народилося 2 дітей - син ОСОБА_7 10.12.1989 р. н. та син ОСОБА_8 11.09.1996 р. н. За час шлюбу ним збудований будинок № 9 „а” по вул. Залізничній в с. Стеблівка, Хустського району Закарпатської області. 28.02.2008 року він одружився з ОСОБА_9, якій 10.06.2008 року подарував ? частину вказаного будинку. Для проведення ремонту будинку, в квітні 2008 року він взяв кредит з банку, щоб покращити умови проживання в ньому. Через укладення повторного шлюбу його відносини не складалися з мамою першої дружини і саме через її поведінку син ОСОБА_7 почав погано до нього ставитися як до батька. У вересні 2008 року знаходячись на заробітках син ОСОБА_7 у погрозливій формі поставив умову про переоформлення будинку на нього, інакше він пообіцяв взагалі не повертатися додому. В кінці 2008 року син ОСОБА_7 повернувся із заробітків та пішов проживати до матері першої дружини у с. Велятино, з якою у нього були спірні відносини. Потім син почав навідуватися періодично до нього і будучи під впливом бабусі почав шантажувати його, поводитися зухвало вимагаючи переоформлення на нього будинку. Згодом син без його згоди забрав з собою молодшого неповнолітнього сина ОСОБА_8 якому було 13 років і пішли проживати до бабусі. З того часу, з боку дітей, близьких родичів та навіть сусідів на нього почався психологічний тиск з погрозами про те щоб будинок належав дітям. Відповідач навіть висловлював погрози про фізичне насильство над ним. Будучи подавленим та під впливом переживань через такі відносини і ставлення до нього дітей, він та дружина за договорами дарування передали дітям по ? частині будинку, залишившись без житла. В подальшому навіть такі його дії не дали позитивних наслідків і діти зовсім з ним розірвали стосунки, а молодший син звернувся до суду на позбавлення його батьківських прав. В теперішній час він зрозумів, що зробив помилку під впливом психічного тиску на нього з боку дітей і це стало наслідком укладення договору дарування будинку та призвело до втрати власного житла. Йому стало відомо, що син має намір продати цей будинок. Позивач просив задовольнити позов у повному об'ємі.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 позов не визнали і просили відмовити позивачу в його задоволенні через безпідставність та недоведеність позовних вимог. В своїх поясненнях відповідач ОСОБА_4 ствердив, що будинок № 9 „а” по вул. Залізничній в с. Стеблівка, Хустського району Закарпатської області був збудований його батьками - ОСОБА_3 позивачем у справі та померлою 23.05.2007 р. мамою - ОСОБА_6 Після смерті матері батько одружився 28.02.2008 р. з ОСОБА_9, на яку договором дарування передав ? частину з їхнього будинку. Через погане ставлення з боку мачухи до них постійно виникали конфлікти і він змушений був піти проживати до своєї бабусі ОСОБА_5 На протязі нетривалого часу його молодший брат ОСОБА_3 також перейшов жити до бабусі у с. Велятино. 28.03.2009 року батько подарував йому ? частину з їхнього будинку, оскільки половина цього будинку належала їхній покійній мамі - ОСОБА_6 ОСОБА_10 договір дарування батько оформив коли вони почали заявляти свої права про власність на частку в цьому будинку. Взаємовідносини між ними не складувалися і на даний час вони не підтримують з ним стосунки. Під час укладання договору він ніякого тиску на батька не робив. Позов про скасування договору дарування батько заявив тому, що молодший брат ОСОБА_3 подав до суду позов про позбавлення його батьківських прав.
Представник відповідача ОСОБА_5 також просила суд взяти до уваги наведені відповідачем доводи про обставини сімейних взаємовідносин між сторонами та причини, що призвели до цього. Вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а мотиви з яких заявлено позов надуманими. Ніхто на позивача ніякого тиску не робив і укладаючи договір дарування він виконав свою батьківську волю відносно своєї дитини. Просила відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, пояснення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, з встановлених в судовому засіданні обставин по справі вбачається, що позивач не довів достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.
В судовому засіданні встановлено, що сторони у справі між собою знаходяться в близьких родинних відносинах - позивач є батьком відповідача. Будучи однією сім'єю сторони проживали разом будинку № 9 „а” по вул. Залізничній в с. Стеблівка, Хустського району Закарпатської області. Дану обставину в судовому засіданні ствердили сторони в своїх поясненнях та підтверджують письмові докази надані до матеріалів справи.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем в нотаріальній формі укладено договір дарування ? частини будинку № 9 „а” по вул. Залізничній в с. Стеблівка, Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого у реєстрі під №972 від 28 березня 2009 року.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування від 28.03.2009 р., позивач посилався на підстави визнання недійсним цього правочину, що визначені в ст. 231 ЦК України і стверджував, що укладав договір під психологічним тиском, який інколи супроводжувався погрозами про застосування фізичного насильства з боку відповідача. Позивач також просив поновити строк позовної давності, пропущений ним у зв'язку з доглядом за хворою дружиною.
Виходячи з вимог позивача щодо пропущеного строку позовної давності та підстав для його відновлення, суд звертає увагу, що підстави з яких позивач просив визнати недійсним договір дарування є положення ст. 231 ЦК України, тобто вчинення правочину внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку відповідача. З даним позовом ОСОБА_3 звернувся до суду 22.02.2011 року, і відповідно до вимог ч. 3 ст. 258 ЦК України, яка діяла на час його звернення до суду визначався спеціальний строк позовної давності в п'ять років за вимогами які пред'являються про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману. Тому не має підстав вважати, що позивач пропустив строк для звернення до суду з даним позовом. Крім цього, позивач на підтвердження обставин пов'язаних з доглядом за хворою дружиною не на дав доказів на їх обґрунтування.
Твердження позивача про вчинення відносно нього психічного тиску та намагання застосувати фізичне насильство з боку відповідача, під час укладення договору дарування будинку від 28.03.2009 року в судовому засіданні нічим не доведені. Встановлені під час розгляду справи обставини, які позивач просив визнати психічним тиском на нього з боку його сина ОСОБА_4 фактично є неприязними сімейними взаємовідносинами між ними. Такі взаємовідносини не є підставами, які б давали можливість суду прийняти рішення про визнання недійсним договору дарування будинку виходячи з положень визначених ст. 231 ЦК України.
Оцінивши в сукупності встановлені по справі докази, суд вважає необхідним в задоволенні позову відмовити, оскільки позовні вимоги в судовому засіданні не доведені і відсутні підстави вважати, що відповідач чи інші особи під час укладення договору дарування будинку від 28.03.2009 р. застосовували до позивача психічний або фізичний тиск .
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.10,60,209,212-215 ЦПК України, ст.231 ЦК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування ? частини житлового будинку № 9 „а” по вул. Залізничній в с. Стеблівка, Хустського району Закарпатської області, зареєстрованого у реєстрі під №972 від 28 березня 2009 року - відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_19
21.03.2012