Справа: № 2а/2570/3924/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
"22" лютого 2012 р. м. Київ
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М. В. Федорова Г. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації до Головного управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови,
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації до Головного управління юстиції в Чернігівській області про скасування постанови задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року, підрозділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку про те, що оскільки строк, який наданий відповідачем для виконання рішення до 04.03.2011 року є фактично строком для добровільного виконання, повторне надання строку для добровільного виконання рішення суду Законом України «Про виконавче провадження»не передбачено, а тому підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області надійшов виконавчий лист Козелецького районного суду Чернігівської області № 2-а-733/2010 від 28.01.2011 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.
25.02.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк до 04.03.2011 року на добровільне виконання, яка позивачем була отримана.
21.03.2011 року позивач листом повідомив відповідача про часткове виконання рішення суду і зазначено, що решту допомоги буде виплачено по мірі надходження коштів на рахунок позивача.
У зв'язку з невиконанням рішення суду у добровільний строк, державним виконавцем було винесено постанову від 23.06.2011 року про накладення на боржника штрафу в розмірі 680 грн., копії якої направлено боржнику та направлено вимогу про виконання рішення суду.
Між тим, 11.07.2011 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 1360,00 грн.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зауважує наступне
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі -Закон України № 606) вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у ст. 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.
Статтею 24 Закону України № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно ст.76 Закону України № 606, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до ст. 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Відповідно до ст. 75 вказаного Закону, у разі невиконання рішення щодо зобов'язання боржника вчинити певні дії без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону, згідно якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -юридичну особу -від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Управління праці та соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації було частково виконано рішення суду, про що відповідача було повідомлено листом від 21.03.2011 року, в якому також було зазначено, що інша частина грошової допомоги, призначена судовим рішення, буде виплачена по мірі надходження бюджетних асигнувань.
У відповідності до імперативних приписів статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядникам бюджетних коштів заборонено здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або в розмірах, що перевищують затверджені розміри видатків.
Згідно із п. 12 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
УПСЗН для виконання згаданого вище судового рішення вчинили всі необхідні дії в межах повноважень, наданих чинним законодавством. Невиплата коштів в строк, встановлений для добровільного виконання постанови державного виконавця, жодним чином не залежала від волі та можливостей позивача.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи (а.с.7,8), 30.06.2011 року позивачем було направлено лист № 09-1730, яким повідомлено відповідача про повне виконання рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_3 грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та на підтвердження цього надано платіжне доручення.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихе тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження -із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідач не звертався до адміністративного суду про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів також зауважує, що відповідач мав право винести постанову про стягнення виконавчого збору після 04.03.2011 року (строк добровільного виконання рішення суду), однак таким правом не скористався.
Крім цього, постанова про стягнення виконавчого збору від 11.07.2011 року була винесена після фактичного виконання рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору за невиконання боржником без поважних причин у встановлений строк судового рішення від 11.07.2011 року, є передчасною та не обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Отже, оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.197,198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.
Судді: Данилова М.В.
Федорова Г.Г.