713/694/12
12.03.2012 м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: Довжанин М.М.
при секретарі: Попадинець Я.В.
з участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Хустського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, -
Позивачка звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що їй та її синові ОСОБА_4 на праві власності належала квартира, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Пирогова, 5/14. У 2007 році її син одружився. У 2008 році у нього народилася донька ОСОБА_5. У зв'язку з тим, що квартира знаходилась на п'ятому поверсі, до неї не було ліфта, у квартирі не було опалення і позивачці важко було підніматися до квартири через стан здоров'я, вони вирішили дану квартиру продати і купити окреме житло сину та їй. ОСОБА_4 розпочав пошук покупця. Він запропонував ОСОБА_6 придбати їх квартиру. Після огляду ОСОБА_6 погодився її купити. Син повідомив покупцю, що за квартиру вони хочуть отримати 42000 доларів США. ОСОБА_6 сказав, що у нього таких грошей немає і він має намір взяти кредит в банку. Через кілька днів ОСОБА_6 зателефонував синові і попросив його зайти до фірми «КПІ сервіс», що знаходиться на вул. Духновича в м. Хуст. Прийшовши в обумовлене місце ОСОБА_4 побачив ОСОБА_2, який повідомив, що він має намір позичити ОСОБА_6 гроші в розмірі 42000 доларів США для того, щоб ОСОБА_6 зміг купити у них квартиру, але договір купівлі-продажу буде оформлено на ОСОБА_2 і квартира буде належати йому поки ОСОБА_6 не поверне кошти. Всі погодились на такі умови, оскільки для них головне було отримати 42000 дол. США, а хто буде покупцем значення не мало.
15 жовтня 2008 року між нею, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу даної квартири. Договір було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_3 Згідно договору вартість квартири становила 7947 гривень. Це була інвентаризаційна оцінка квартири відповідно до Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно виданого Хустським ДПТІ 29 вересня 2008 року. Ця ціна значно нижче, ніж ринкова ціна на житло, яка існувала на день укладення договору. Крім того, позивачка не змогла б купити за ціну, зазначену у договорі купівлі-продажу, іншого житла. Ані вона, ані її син грошові кошти в розмірі 42000 доларів США, як домовилися при укладені договору, до сьогоднішнього часу не отримали. Більше того, в подальшому квартиру було перепродано громадянці України ОСОБА_7.
Позивачка зверталася до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи за ст. 190 КК України відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_2, однак в порушенні кримінальної справи їй було відмовлено на підставі того, що це цивільно-правові відносини. Під час укладення договору її було введено в оману щодо обставин, що мають для неї істотне значення, а саме щодо вартості предмета договору. У результаті вона та її син залишилися і без житла, і без грошей. Просить суд, визнати договір купівлі-продажу квартири від 15 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрований в реєстрі № 10467, недійсним, повернути квартиру, розташовану за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Пирогова, 5/14 їй та її синові у власність, стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила суд їх задоволити з мотивів наведених у заяві. Також суду пояснила, що ОСОБА_2 із 42000 доларів США, які повинен був передати за купівлю квартири, дав їм як завдаток 9000 доларів США, а інші пообіцяв надати у найкоротші терміни, однак цього не зробив.
Відповідач ОСОБА_2 та третя особа приватний нотаріус ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи належним чином були повідомлені, що стверджується наявною у матеріалах справи копією газети «Новини Закарпаття» № 14 від 07.02.2012 року про виклик відповідача ОСОБА_2 та розписками про вручення судових повісток третій особі приватному нотаріусу ОСОБА_8 Причини їх неявки суду невідомі.
В порядку ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_8 і постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, свідків, дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1, її син ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Договір 15.10.2008 року був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за № 10467. Укладенню даного договору передувала усна домовленість між ОСОБА_1, ОСОБА_4 власниками квартири та ОСОБА_6, згідно якої останній погодився купити квартиру за 42000 доларів США, однак через відсутність таких коштів ОСОБА_6 повідомив, що має намір взяти для цього кредит. У свою чергу відповідач ОСОБА_2 виступив позикодавцем з наміром позичити ОСОБА_6 42000 доларів США для купівлі квартири, але договір купівлі-продажу повинен бути оформлений саме на нього і квартира буде належати йому поки ОСОБА_6 не поверне позичені гроші. На ці умови сторони погодились і уклали вище зазначений договір.
Однак ОСОБА_2, умови домовленості щодо ціни квартири при укладенні договору купівлі-продажу виконав лише частково і передав ОСОБА_1 замість обумовлених 42000 доларів США лише 35000 гривень та 2000 доларів США. Дана обставина стверджується показами допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили факт усної домовленості між позивачкою та відповідачем щодо ціни квартири, а також часткової передачі грошей за квартиру.
В судовому засіданні допитана як свідок ОСОБА_9, яка пояснила, що оплата за квартиру була домовлена усно у розмірі 42000 доларів США, але ОСОБА_2 позивачку обманув, дав спочатку 9000 доларів США, а потім ще 2000 доларів США і більше нічого. Він постійно обіцяв повернути гроші, але ні ОСОБА_6, ні він грошей не повернули.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, суду пояснив, що вони з матір'ю ОСОБА_1 уклали договір про продаж квартири за 42000 дол. США і отримали від ОСОБА_2І лише 35000 гривень та 2000 доларів США на загальну суму 9000 доларів США.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10, суду пояснив, що суму біля 40000 доларів США за продаж квартири ОСОБА_1 не отримала. Отримала тільки 11000 доларів США.
Також в судовому засіданні встановлено, а матеріалами справи стверджено, що дану квартиру відповідач продав ОСОБА_7. Ця обставина випливає з рішення суду від 05 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1 про втрату права на користування житлом.(а.с. 50).
До цього часу позивачка та її син ОСОБА_4 не отримали від відповідача всіх коштів за продану йому квартиру згідно усної домовленості при укладенні договору купівлі-продажу.
Зазначені вище обставини змусили позивачку звернутися до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за ст. 190 КК України, однак постановою ДІМ Хустського МВ ГУМВС України в Закарпатській області від 10.06.2010 року їй було відмовлено у порушення кримінальної справи та роз'яснено, що ці відносини являються цивільно-правовими. (а.с. 6, 7).
Дійсно дані правовідносини є цивільно-правовими і випливають з правочинів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У даному випадку це договір купівлі-продажу, за яким відповідно до ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Однак, з огляду на встановлене, суд констатує, що відповідачем ОСОБА_2 порушені норми даних статей ЦК України оскільки, ним не виконані умови договору щодо сплати грошових коштів за придбану квартиру позивачки, тобто для позивачки ОСОБА_1, як продавця квартири не настали правові наслідки, які були обумовлені договором, тому такий договір відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України вважається недійсним.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
З ст. 229 ЦК України вбачається, що істотне значення мають обставини щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно занижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями навмисно ввів у оману продавця ОСОБА_1 щодо суми грошей, тобто вартості предмета договору та не виконав взяті на себе обов'язки згідно усної домовленості, яка передувала укладенню договору купівлі-продажу. Дана обставина є істотною та такою, що дає всі підстави визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений 15 серпня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 недійсним.
Отже, враховуючи встановлене та доведене в удовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі продажу квартири недійсним є підставними та обґрунтованими, а тому вони підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Тому, сторони за договором купівлі-продажу слід повернути у попередній стан.
З матеріалів справи слідує, що позивачка сплатила державне мито у розмірі 79 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень та витрати на виклик відповідача у судове засідання шляхом подачі оголошення у газету «Новини Закарпаття» у розмірі 51 гривень, які згідно ст. 88 ч.1 ЦПК України присуджуються зі сторони не на користь якої ухвалено рішення.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 169, 209, 212-215, 218, 224-227 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 215, 216, 230 ЦК України, суд, -
Позов задоволити.
Договір купівлі-продажу квартири від 15.10.2008 року укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі № 10467 визнати недійсним.
Сторони за договором поставити в попередній стан.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витри у сумі 250 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення відповідачем може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії до Хустського районного суду.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: ОСОБА_11
21.03.2012